WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Польський кримінально-процесуальний кодекс 1928 р. та його характеристика - Реферат

Польський кримінально-процесуальний кодекс 1928 р. та його характеристика - Реферат

Зростання кількості апеляцій та касацій на рішення судів у більш складних справах призвело до великої навали кримінальних справ у Найвищому суді та тривало їх вирішення. У 1930 р. кількість апеляційних справ в апеляційних судах порівняно з попереднім роком збільшилась з 9,5 тис. до 11 тис. [11, оп.1, спр. 101, арк. 5]. Оскільки не було фінансових можливостей збільшення кількості суддів в цьому суді, то розпорядженням Президента 1938 р. про вдосконалення судового процесу були значно обмежені можливості їх складання. Зокрема, змінені терміни складання апеляцій і касацій з 3 до 7 днів з моменту оголошення вироку, щоб зменшити кількість необдуманих, складених "наосліп" протестів. Для касацій на вироки судів другої інстанції в справах про правопорушення і скарбових справ остаточною інстанцією був окружний суд, а на вироки окружних судів як першої інстанції касація допускалася тільки в скарбових та податкових злочинах, в яких покарання тяжче ніж 3 тис. злотих. Отже, проблему прискорення кримінального процесу вирішували шляхом обмеження апеляцій і касацій [15, с.30−32].

Найповніше уявлення про діяльність польських судів дають матеріали перевірок, так звані "wizytacji", які систематично проводили вищі судові органи щодо нижчих.

За даними такої перевірки апеляційного суду в Кракові у 1936 р. встановлено, що в цілому кримінальний відділ працював ефективно, з дотриманням термінів розгляду справ. Навіть при значному збільшенні надходження кримінальних справ суд витримував результативність: у 1938 р. до суду надійшло 4901 справа, вирішено − 4765. Однак заборгованість у вирішенні справ в наступні роки не зменшувалася: у 1937 р. невирішених справ було 518, у 1938 р. − 654 [14, syg. 50; syg. 68].

Роботу стрийського окружного суду на підставі перевірки у 1936 р. було оцінено позитивно. Водночас звернуто увагу на деякі недоліки: неправильне тлумачення суддями положень процесуального кодексу, недостатнє обґрунтування вироків, багаторазові відкладання розгляду справ тощо [12, оп.26, спр. 269, арк. 7−8].

Значні недоліки виявлені в роботі кримінального відділу окружного суду в Кельцах під час перевірки його у 1935 р., де виявлена чимала заборгованість невирішених справ. Причинами такого стану були: забарлива організація роботи відділу, недостатня кількість суддів, відсутність співпраці суддів з секретаріатом, недоліки в роботі секретаріату, розгляд справ відбувався з порушенням положень кримінального процесуального кодексу [14, syg. 50].

Матеріали таких перевірок дають підставу охарактеризувати роботу гродських судів. У 1936 р. була проведена перевірка болехівського гродського суду, у 1938 р. − дрогобицького гродського суду, у 1939 р. − рожнятинського гродського суду. Серед недоліків у роботі гродських судів виявлені такі: у винесенні суддями вироків відчувався брак досвіду; розгляд справ відбувався із порушенням норм кримінально-процесуального кодексу; допускалися значні затягування у складанні обгрунтування вироків, нерідкі випадки недбайливого оформлення документації [12, оп.26, спр. 272, арк. 10; 13, оп.1, спр. 101, арк. 6−10].

Найменш ефективною виявилась робота кримінальних відділів у нижчих судах, що було наслідком недостатньої кількості суддів, браку досвіду і достатнього рівня кваліфікації, неефективної роботи допоміжного персоналу, збільшення кількості кримінальних справ. У 1938 р. на одного суддю в Найвищому суді в рік припадало 268 справ, в апеляційних судах − 355, в окружних − 864, в гродських − 2700 [21, с.650].

Недоліки, виявлені під час перевірок, ставали предметом обговорення у вищих судових інстанціях, які вживали необхідних заходів. У 1936 р. виявлено суттєві недоліки і помилки в судовій практиці кримінальних відділів судів львівської апеляції, зокрема: щодо порушень процесуальних положень (позбавлення сторін права на подання скарги); необгрунтовані передачі справ в інші суди; відсутність необхідної документації. Вражав низький рівень вироків у кримінальних справах, особливо це стосувалося гродських судів, вироки яких визнані незадовільними.

Наприкінці 1930-х років були зроблені спроби вдосконалити судовий кримінальний процес з метою його прискорення та зменшення фінансових витрат. Згідно з розпорядженням Президента від 21 листопада 1938 р. про вдосконалення судового процесу, зазнали змін 50 статей кодексу кримінального процесу, які зводилися до розширення компетенції гродських судів щодо злочинів проти влади, обмеження засади безпосередності, ускладнення оскарження вироків, розширення одноособового розгляду справ та заочного процесу, посилення ролі прокурора та погіршення прав потерпілого, обмеження відкритих судових засідань.

Отже, розроблений зусиллями польських учених та практиків кримінальний процесуальний кодекс 1929 р. ґрунтувався на ліберальних засадах та нормах. Упродовж наступних років ці засади зазнали змін згідно з прийнятими нормативно-правовим актами, які пристосовували кримінальний процес до політичних потреб влади (щоразу більше набувала авторитарного характеру). Норми кримінального процесуального кодексу зазнали не тільки законодавчих змін, а й часто порушувалися і спотворювалися в судовій практиці. Все це негативно позначилося на ефективності і якості кримінального судочинства та законності в державі.

Характеризуючи кримінальний процесуальний кодекс та його застосування в судовій практиці, ми не претендували на всебічне висвітлення всіх проблем кримінального процесу в міжвоєнній Польщі. Поза увагою залишилася низка проблем, які потребують окремого і детальнішого дослідження. Значний інтерес, на нашу думку, викликають такі питання, як роль Найвищого суду у вирішенні проблем кримінального процесу, врахування економічних та соціальних відносин у кримінальному процесі, вплив правової свідомості та культури польського суспільства на кримінальний процес (і навпаки), співвідношення основних засад кримінального процесуального кодексу та їх реалізація в судовій практиці, роль захисту та свідків у кримінальному процесі, становище неповнолітніх у кримінальному процесі тощо. У розробці цих проблем важливо, також, застосувати методи порівняльного аналізу, соціології.

Література

  1. Kodeks postępowania karnego. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 19 marca 1928 r. // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (далі − DURP). − 1928. − Nr. 33. − Poz. 313.

  2. Przepisy przechodnie Tymczasowej Rady Stanu Krlestwa Polskiego y 18 sierpnia 1917 r. // Dziennik Urzędowy Departamenty Sprawiedliwości Tymczasowej Rady Stanu Krlestwa Polskiego. − 1917. − Nr. 1.

  3. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 19 marca 1928 r. o postępowaniu dorażnem // DURP. − 1928. − Nr. 33. − Poz. 315.

  4. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 23 sierpnia 1932 r. zmieniające niektre przepisy postępowania karnego // DURP. − 1932. − Nr. 73. − Poz. 662.

  5. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 21 listopada 1938 r. o usprawnieniu postępowania sądowego // DURP. − 1938. − Nr. 89. − Poz. 609.

  6. Ustawa z dnia 21 pażdziernika 1919 r. o postępowaniu uproszczonem // DURP. − 1919. − Nr. 87. − Poz. 473.

  7. Usrawa z dnia 16 lipca 1920 r. zmieniająca ustawę o postępowaniu karnem dla b. zaborzy austrjackiego // DURP. − 1920. − Nr. 67. − Poz. 453.

  8. Ustawa z dnia 25 lutego 1921 r. zmieniająca ustawę z dnia 16 marca 1920 r. w przedmiocie zmiany niektrych postanowień ustaw karnych obowiązujących w b. zaborze austrjackim // DURP. − 1921. − Nr. 23. − Poz. 125.

  9. Ustawa z dnia 18 marca 1921 r. w przedmiocie niektrych zmian w przepisach tymczasowych o urządzeniu sądownictwa w b. Krlestwie Polskim // DURP. − 1921. − Nr. 30. − Poz. 172.

  10. Rozporządzenie Ministra Sprawiedliwości 16 czerwca 1922 r. zmieniające dla gornośląskiej części Wojewodstwa Śląskiego niektry przepisy niemieckiej ustawy o postępowaniu karnem // DURP. − 1922. − Nr. 46. − Poz. 398.

  11. Центральний державний історичний архів України у Львові. – Ф. 205 (Прокурор апеляційного суду у Львові).

  12. Державний архів Львівської області. Ф. 11 (Львівський окружний суд).

1 Mogilnicki A., Rappaport E.S. Kodeks postępowania karnego z ustawami dodatkowymi. – Warszawa, 1928; Wusatowski Z., Kwieciński Z. Kodeks postępowania karnego wraz z przepisami wprowadzającymi i przepisami o postępowaniu dorażnym.. – Krakw, 1929; Angerman K., Nowotny J., Przeworski J. Komentarz do kodeksu postępowania karnego. – Warszawa, 1930; Laniewski A., Sobolewski K. Kodeks postępowania karnego. Wyd. 2. – Lww, 1933; Nisenson J., Siewierski M. Kodeks postępowania karnego z komentarzem i orzecznictwem SN wraz z przepisami wprowadzającymi, wykonawczymi i dodatkowymi. – Warszawa, 1933; Peiper L. Komentarz do kodeksu postępowania karnego. Wyd. 3. – Krakw, 1933.

 Липитчук О., 2003

Loading...

 
 

Цікаве