WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Гуцульська республіка 1918-1919 рр. та її правовий статус - Реферат

Гуцульська республіка 1918-1919 рр. та її правовий статус - Реферат

За цих умов Гуцульська Народна Рада формально саморозпустилася, а найактивніші члени "Народної оборони" пішли в гори, у підпілля. Однак національний дух гуцулів і прагнення жити вільно у своїй незалежній державі в складі всіх українських земель було таким великим, що викликало ще більшу протидію з боку українського населення. Тому під керівництвом Ради, що перейшла у підпілля, ясінці почали нелегально озброюватися і готуватися до збройної боротьби проти окупанта.

Відчуваючи кровну єдність із українцями Наддніпрянщини і Наддністрянщини, 2січня 1919 р. в Станіславі на засіданні Національної Ради Західної України були представники Народної Ради з Ясіні, де розповіли про політичне життя краю, накреслили правові засади творення нового державного устрою в краї. В результаті гуцульська делегація із Ясіні одержала з галицького боку символічну підтримку для реалізації плану звільнення гуцульських сіл на верхній Тисі від угорського війська, яке розміщувалося в Ясіні, у Рахові і в Бичкові та в столиці так званої Мураморошської жупи, Сиготі, на лівому боці Тиси. Тут, у Станіславі, водночас було вирішено організувати гуцульське військо з вояків усієї Мараморощини. [5].

Нова збройна сила повинна була звільнити всю Гуцульщину. Згодом Степан Клочурак згадував: "Тому, що Україна поки-що не може прислати нам свого війська, ми попросимо український уряд дати нам тільки потрібну кількість старшин, зброї, амуніції, харчів. Ми рішили, що найбільш підходящий час для ліквідації мадярського війська в Ясіні буде Різдво і запланували піти в наступ проти мадярських окупаційних сил, поліції і жандармерії вночі з 7 на 8 січня 1919 року. Цю акцію вирішено провести і в тому випадку, коли б ми з Коломиї не одержали жодної військової допомоги. Після ліквідації мадярського війська майор Є. Пуза зобов'язувався випрацювати для нас план стратегічних і тактичних операцій для зайняття цілої Гуцульщини. Ми усвідомили, що в цій боротьбі повинні орієнтуватися переважно на свої власні сили і ми були певні, що наш народ підтримає нас... Нам найбільше потрібно було старшин. Підстаршин і рядових вояків ми мали досить. Д-р В. Бемко нам заявив, що кожний вояк Західно-Української Армії, якого вишле Коломия до Ясіня, їде туди на свою відповідальність. Це значило, що за всі події, які стануться на території Мадярщини, відповідальність нестиме Ясінська Народна Рада, що ми не сміємо прозрадити, що нашу боротьбу проти Мадярщини підтримує військо Західної України. Д-р В. Бемко обіцяв нам поки-що незначну поміч" [6].

Так, практично самотужки, за допомогою самих жителів Ясіні, план було реалізовано на другий день Різдвяних свят – 8 січня 1919 р. Згідно з цим планом, 86 озброєних гуцулів поділили на чотири групи. Найбільша група добровольців з 43 вояків повинна була роззброїти головну частину угорського війська. Друга група мала зайняти залізничну станцію, роззброїти вартових і не допустити з'єднання з Раховим, де стояв угорський гарнізон. На інші дві групи покладалося завдання роззброїти жандармерію, зайняти пошту і адміністративні будинки, щоб не допустити до Рахова жодних звісток про подію в Ясині.

Завдяки рішучим діям озброєних гуцулів майже весь угорський гарнізон в Ясіні – 504 солдати і майже 20 офіцерів були взяті в полон. На допомогу повстанцям із Коломиї прибуло кілька сотень січових стрільців. На загальних зборах жителів Ясіні і навколишніх сіл, які відбулися 8 січня 1919 р., було проголошено незалежну державу – Гуцульську Республіку. Цього ж дня, 8 січня, Рада провела перше засідання, і оголосила, що бере всю владу до своїх рук й стає єдиним керівником громадського життя краю. Угорська адміністрація була повалена. Відтак можна вважати, що 8 січня 1919 року розпочався другий етап в історії Гуцульської Республіки.

На зборах 8 січня був обраний тимчасовий парламент, до якого увійшли 42 делегати і призначено уряд у складі 30 чоловік. Протягом кількох днів повсюдно організовували нові органи влади, створювали збройні сили. Працівники різних служб та особовий склад Народної оборони урочисто складали присягу на вірність Гуцульській Республіці. Державною мовою замість угорської проголошувалася українська мова.

З перших днів існування Гуцульської Республіки населення здобуло спокій, припинилися грабежі, знущання. І хоча не було створено судового апарату і не вироблено будь-яких кодексів чи правових нормативних актів, оскільки, зрозуміло, в такий короткий термін їх не можна було створити, до того ж достатньо фахових сил для цього у новоствореній республіці не було, то роль судді виконував староста Іванюк. Дрібніші порушення – сварки, пияцтво (серйозних злочинів в історії держави не зафіксовано) каралися примусовою працею від кількох годин до кількох діб. Покарані здебільшого працювали на лісозаготівельних роботах або орали чи виконували інші сільськогосподарські роботи на користь сиріт і вдів, чоловіки яких загинули на війні.

Найскладнішою знову ж таки була праця у харчовій секції, головне завдання якої полягало у забезпеченні продуктами харчування жителів цієї майже 20 – тисячної республіки. Відтак було взято під контроль усі хлібні запаси, у тому числі й запаси, які зберігались на військових складах, розроблено план поповнення запасів продовольчими товарами. Але оскільки республіка не могла нічим торгувати, окрім дерева, яке до цього часу вважалося власністю угорської держави, то деякі члени Ради були проти вирубування лісів, "бо як вернуться мадяри, то буде зле" [7]. На ці перестороги батько Степана Клочурака відповідав так: "У мене дев'ятеро дітей, і хоч би всі пішли в жебраки, я підпишу рішення на вируб з державних лісів, щоб народ з голоду не вмер".

Більшість підтримала це рішення, і єдиним джерелом для забезпечення жителів республіки харчами стало дерево. Сам голова харчової секції С. Клочурак їздив аж до Жмеринки, щоб обміняти дерево на харчі. Бартер видався вдалим: він привіз до Ясіні чотири вагони кукурудзи, з яких два вагони було призначено для солдатських вдів, сиріт та родин полонених; вагон нафти, 20ц. цукру і 180ц. білої муки на паску. За привезений товар ясінці розраховувалися мадярськими коронами та українськими гривнями, а хто не мав грошей, відробляв за товари на лісорозробках.

На території, що підлягала юрисдикції Гуцульської Республіки, населення жило мирним життям. Воно здебільшого забезпечувалося працею у лісовому господарстві. Адже ліс та інші будівельні матеріали були необхідні для ремонту зруйнованих війною будинків, а паливо для власних потреб можна було отримати за спеціальними картками, які видавали органи влади. Розвивалася торгівля з Галичиною. В обмін на ліс, а також у кредит звідти надходили продукти харчування, сірники, нафта, книги та інші товари. Уряд вів чітку соціально направлену політику – найбіднішим мешканцям, солдатським вдовам і багатодітним сім'ям товари першої необхідності та худоба нерідко виділялися безоплатно. При цьому велася боротьба проти спекуляції, будь-яких проявів бандитизму. До Станіслава і Коломиї щодня курсували поїзди, також було налагоджене сполучення із Раховом. Для того щоб залізничний рух не переривався, уряд створив спеціальні робітничі загони, які відбудовували мости, налагоджували зв'язок, підтримували в робочому стані колію.

Дбаючи про господарство краю, уряд значну увагу приділяв організації і проведенню весняних робіт, забезпеченню селян сільськогосподарським реманентом і насінням. Не залишалися поза увагою уряду й такі питання, як організація охорони здоров'я, шкільництво, робота культосвітніх установ. За цих складних умов не припиняли роботу школи, для яких майже все шкільне спорядження та книги надходили з Галичини, було налагоджене обслуговування хворих у лікарнях, причому лікарні обслуговували як військових, так і мирних жителів республіки.

Була помітною діяльність органів влади Гуцульської Республіки щодо вирішення національного питання. Народні ради проводили агітацію за приєднання Закарпаття до України. Вибори делегатів до Хустського з'їзду у населених пунктах республіки проходили в урочистій обстановці, площі та зали прикрашались українськими прапорами. Шестеро делегатів від Гуцульської Республіки брали активну участь у роботі Хустського з'їзду, де гаряче і аргументовано доводили потребу і необхідність приєднати Закарпаття до України.

Loading...

 
 

Цікаве