WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Гуцульська республіка 1918-1919 рр. та її правовий статус - Реферат

Гуцульська республіка 1918-1919 рр. та її правовий статус - Реферат

Реферат на тему:

Гуцульська республіка 1918-1919 рр. та її правовий статус

Національно-визвольна боротьба пригноблених народів Австро-Угорської імперії призвела в жовтні 1918 р. до її краху. На її території розпочинається інтенсивне самовизначення народів. На Закарпатті, у східній частині краю, у невеликому гірському селі Ясині виникла нова "держава" – Гуцульська Республіка. І хоча виникла вона стихійно, проте хід її був підготовлений усім розвитком історії і зрослим відчуттям державотворчих потуг українського населення цього регіону. На це звертали увагу у своїх працях як безпосередньо учасники подій Л. Горват, С. Клочурак, А. Кущинський, Ю. Химинець, так і сучасні дослідники М. Вегеш, І. Жегуці, В. Задорожний, О. Карпенко, Я. Малик, В. Маркусь, П. Стерчо та ін. Однак історико-правовий аспект виникнення та діяльності Гуцульської Республіки залишався поза увагою. Тому в центрі уваги пропонованої статті стоять історико-правові проблеми ролі і місця Гуцульської Республіки в контексті державотворення в Україні в умовах Української революції 1917-1920 рр.

Причини появи нового державно-правового об'єднання – Гуцульської Республіки – саме на сході Закарпаття, на наш погляд, можна пояснити передусім такими чинниками:

  1. вищим рівнем національної свідомості населення цієї частини Закарпаття. Адже більшість населення цього краю становили гуцули, які ще здавна підтримували зв'язки зі своїми братами за Яблунецьким перевалом і ясно усвідомлювали свою приналежність до українського народу, привозили з Галичини книги, часописи, що сприяли розумінню політичної ситуації;

  2. волелюбністю населення регіону, що грунтувалося на давніх опришківських традиціях (у роки Першої світової війни, наприклад, на околицях Ясині діяв опришківський загін М. Фішерюка-Маріщука);

  3. через Закарпатську Гуцульщину у роки війни чотири рази проходив фронт, при цьому населення потерпало від терору обох воюючих сторін. Це формувало природне прагнення самостійно визначити власну долю;

  4. колоніальна політика та національний гніт (а в роки війни долучився ще й релігійний), зневажливе ставлення до місцевого населення з боку Австро-Угорщини та угорського уряду Карольї спонукало до відокремлення від Угорщини;

  5. віддаленість від центральних районів Угорщини, військова та моральна допомога Західно – Української Народної Республіки;

  6. висунення народом талановитих провідників національно-визвольного руху з середовища місцевого населення та ін.

В історії виникнення і правовому оформленні Гуцульської Республіки можна чітко виділити два етапи: перший етап охоплює період з листопада 1918 р. до перших днів січня 1918 р.

Поштовхом до створення Гуцульської Республіки стала тисячна маніфестація, яку на початку листопада 1918 р. організували селяни с. Ясіня. Метою маніфестації було знайти шляхи протидії тим воякам, які, повертаючись з війни додому через Ясіню, грабували селян, знущалися з них. Маніфестанти вирішили створити для оборони мирного населення міліцію. Завданням цієї міліції "була служба на трьох залізничних станціях, утримування порядку в самому селі й охорона різних складів" [1]. Очолив це формування Степан Клочурак, демобілізований вояк австро-угорського війська, якого назвали "командантом міліції". Угорська адміністрація та жандармерія були розпущені.

Однак С. Клочурак не обмежився лише працею в міліції. З його ініціативи на 8 листопада 1918 р. були скликані загальні збори населення Ясіня, на які зібралоось кілька тисяч жителів із села та найближчих околиць. Відкрив збори тимчасовий староста Дмитро Іванюк, яикй надав слово для доповіді Степанові Клочураку. Закликаючи творити "нове життя", С. Клочурак окреслив правові аспекти творення нової "держави": "Нині виберемо Народну Раду з ваших людей, яка зачне в Ясіні організовувати нові порядки. Вона до урядів призначить ваших людей, які будуть урядувати в нашій мові, по-українському. Досі ми кормили у нас різних зайдів з найдальших закутин Мадярщини, тепер ми їх не потребуємо більше. Ця наша Рада, ці наші люди, яких ви нині виберете без жодного натиску, відповідатимуть не тільки за те, що будуть творити, але також за нашу майбутність... Вони в першій мірі відповідатимуть за те, з ким ми зв'яжемо долю нашого народу. Я певний, що між членами Ради не буде спору, що у всіх нас є тільки одна мета, одна ціль – з'єднатися зі своїми кровними братами-українцями, з'єднатись з Україною. Але щоби ніхто не сумнівався в цьому, я ставлю це питання на голосування: "Хто є за з'єднання з Україною – хай піднесе руку!" [2].

За цю пропозицію проголосували одностайно. Окрім того, збори обрали місцеву раду, що виконувала законодавчу роль, тобто роль своєрідного парламенту. До місцевої ради обрали 42 делегати, причому серед них були не тільки українці, але й представники національних меншин, зокрема по два делегати від угорців та євреїв. За пропозицією С. Клочурака щойно створена інституція дістала назву "Українська Народна Рада в Ясіні", хоча нині вона відома в літературі як Гуцульська Народна Рада.

На першому своєму засіданні Рада створила виконавчий орган – Головну управу, у складі 12 членів, що були водночас делегатами Гуцульської Народної Ради. На найважливіші посади були обрані Микола Саботюк – секретар ради, Дмитро Іванюк – староста, Юрій Кабалюк – заступник старости, Степан Клочурак (молодший), Дмитро Іванюк, Микола Саботюк, Юрій Падоняк, Степан Клочурак (старший), Іван Дактовецький, Василь Климпуш, Іван Марусяк, Юрій Кабалюк, Іван Тимчук, Кирило Рищук, Степан Бондарюк. Ці 12 осіб і були фактичними керівниками громадсько-політичного життя в Ясіні. Вони повинні були створити життєвоважливі для нової держави комісії (секції), керівники яких – голови секцій – були зобов'язані звітувати перед Головною управою.

Зокрема, шкільну секцію очолив Іван Пасулько, лісову – Іван Тимчук, секцію лісових робіт – Степан Клочурак (батько), торговельну – Василь Климпуш, харчову – Юрій Кабалюк, адміністративну та військову – голова ради – Дмитро Іванюк.

Усі справи республіки обговорювалися на відкритих засіданнях Ради. Отож влада Гуцульської Республіки була поділена на чотири секції:

  • секція військових і зовнішніх зв'язків (голова – С. Клочурак, заступники – В. Климпуш і Д. Німчук);

  • секція внутрішня (М. Іванюк, комендант міліції М. Мочарнюк);

  • секція господарська (Тимчук, підсекція лісова – С. Клочурак – батько);

  • секція харчова – Ю. Кабалюк [3].

Чи не найважчою була праця у секції харчовій, бо єдиним джерелом постачання харчів була Україна, з якої в обмін на деревину отримували різні продукти, оскільки інші кордони для Гуцульської Республіки були закриті.

Рішення зборів, головним лейтмотивом яких було прагнення ясінців воз'єднатися з Західноукраїнською Республікою, С. Клочурак з І. Климпушом передали у Станіслав, де тоді перебував уряд ЗУНР. Однак унаслідок низки причин, зокрема через те, що ЗУНР вела важку кровопролитну війну з Польщею, цю ідею реалізувати не вдалося. І все ж у Станіславі було утворене представництво Гуцульської Народної Ради, а при ньому – секцію пропаганди, метою якої було друкувати в Станіславі для розповсюдження на Закарпатті різні агітаційні матеріали. Окрім того, представники Гуцульської Народної Ради взяли участь у роботі Будапештського (10 грудня 1918 р.) та Сіготського конгресів (18 грудня 1918 р.), на яких різко виступили проти намагань "мадяронів" залишити Закарпаття у складі Угорщини. У Сігеті представники Гуцульської Народної Ради були обрані до Марамороської Народної Ради.

Отже, уже з самого початку Ясінська рада набувала деяких рис органу державної влади як у проведенні внутрішньої політики (організація виконавчих органів влади, постачання продуктів, організація відбудовних робіт, охорона), так і зовнішньої – зв'язки із ЗУНР та ін.

Однак, незважаючи на лояльність нової української влади до всіх національних меншин, окремі шовіністично налаштовані лідери угорського великодержавницького курсу не сприйняли політики нової влади. Вважаючи себе панівною нацією, вони не визнавали українського руху і, щоб ліквідувати його, запросили до Ясіні угорське військо, яке квартирувало недалеко від Ясіні – у Рахові. Відтак, 22 грудня 1918 р. до Ясіні прибув загін угорського війська, який налічував 600 вояків і 20 офіцерів. Метою їхнього походу було розброїти міліцію та заарештувати всіх членів обраної Ради. Розпочався шалений терор, гостра боротьба проти всього українського, був відновлений старий адміністративний апарат. Однак про прихід цих військ ясінців попередив колишній нотар Ясіні Євген Пуза, тому члени Ради і члени Оборони заздалегідь вирішили не чинити жодного опору окупаційним військам, щоб "своїм порядком і спокоєм приспати чутність мадярів, щоб вони не чули й не бачили, що навколо діється" [4].

Loading...

 
 

Цікаве