WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль ОВС в провадженні із застосуванням адміністративно-попереджувальних і запобіжних заходів - Курсова робота

Роль ОВС в провадженні із застосуванням адміністративно-попереджувальних і запобіжних заходів - Курсова робота

Службові собаки для того, щоб їх можна було використовувати при охороні громадського порядку, мають пройти відповідний курс дресирування, бути визнаними придатними для службового використання й перебувати в штатах підрозділів службового собаківництва. Право використовувати службових собак мають працівники міліції, котрі несуть з ними службу. Собак залежно від обставин використовують на коротких або довгих повідцях, без повідця в наморднику або без нього. При затримці правопорушника за допомогою собаки має бути забезпечена безпека інших осіб.

Вид спеціального засобу, момент початку та інтенсивність його використання визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення й особи правопорушника. Рішення про використання таких засобів ухвалює посадова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Якщо ж працівник міліції діє індивідуально, він ухвалює таке рішення самостійно. Про використання зазначених засобів він у письмовій формі доповідає безпосередньому начальнику.

Вогнепальну зброю можуть використовувати працівники міліції як крайній засіб у чітко визначених ситуаціях. Про винятковість цього засобу свідчить кілька обставин. Насамперед, наслідки його використання, порівнюючи з наслідками інших засобів, є найнебезпечнішими, Про всі випадки використання зброї негайно доповідається прокурору для забезпечення перевірки дії працівників міліції, проводиться службове розслідування.

Необхідно детально розглянути підстави використання вогнепальної зброї. Закон України "Про міліцію" (ст. 15) установлює шість таких підстав:

1. Для захисту громадян від нападу, що загрожує їхньому життю і здоров'ю, а також для звільнення заручників. Як видно, в цьому пункті зазначено не одну, а дві підстави. Захист від нападу здійснюється в рамках інституту необхідної оборони, тобто допускається захист від соціального небезпечного явного й дійсного нападу на громадянина. При звільненні заручників деякою мірою також здійснюється захист від нападу, але цей напад відбувається триваліший час і пов'язаний з обмеженням свободи громадян, а також із за грозою застосування насильства.

2. Для відбиття групового чи збройного нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, іншого нападу, якщо їхньому життю або здоров'ю загрожує небезпека.

3. Для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються, конвої, житлові приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ, організацій, а також для звільнення їх у разі захоплення. Тут маються на увазі як охоронювані об'єкти (причому вони можуть охоронятися не тільки працівниками міліції), так і приміщення громадян та організацій, незалежно від того, охороняються вони чи ні.

4.Для затримання особи, яка намагається втекти, на місці вчинення тяжкого злочину.

5 Для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю та здоров'ю працівників міліції. Під збройним опором розуміють застосування злочинцем вогнепальної і холодної зброї та інших небезпечних предметів з метою протидії працівникам міліції при виконанні ними службових обов'язків, пов'язаних із його затриманням. Працівники міліції, на котрих покладено охорону арештованих і затриманих, повинні застосовувати заходи для запобігання втечі й затримання тих, що втекли. З цією метою вони можуть застосовувати вогнепальну зброю.

6. Для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції. Оскільки мета використання зброї в цьому випадку — зупинка транспортного засобу, то ні водію, ні пасажирам шкоди заподіювати не можна; що ж стосується автомобіля, то його пошкодження не обмежено. Підставою застосування зброї можуть також бути дії водія, наприклад, небезпечне маневрування на вулицях чи дорогах, ухилення від виконання вимоги працівника міліції зупинити транспортний засіб із спробою втечі і т. ін.

Закон України "Про міліцію" доповнено ст. 151 "Гарантії особистої безпеки озброєного працівника міліції", в якій ідеться: "Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у вчиненні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.

Спроба особи, яка затримується працівником міліції з оголеною вогнепальною зброєю, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дає працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю".

Порядок застосування вогнепальної зброї, крім загальних правил, що були розглянуті вище, Законом України "Про міліцію" детально не визначено. Його установлено у ст. 217, 218, 219, 220, 221 УППСМ. Застосуванню зброї має передувати попередження про такий намір. У Законі не зазначено, як саме має бути зроблене попередження. Військові статути передбачають попередження окликом "Стій, стріляти буду!" і пострілом угору. У випадках безпосередньої загрози життю і здоров'ю людей вогнепальна зброя може бути застосована без попередження.

Частина 2 ст. 15 Закону України "Про міліцію" установлює заборону на використання й застосування вогнепальної зброї при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. Тобто можна зробити висновок, що вогнепальну зброю можна використовувати й у багатолюдних місцях при забезпеченні належної безпеки.

Поряд з органами внутрішніх справ досить широким колом повноважень щодо застосування адміністративно-попереджувальних та запобіжних заходів наділено органи державної санітарно-епідеміологічної служби при забезпеченні санітарного й епідемічного благополуччя населення.

До числа адміністративно-попереджувальних заходів у цій сфері належать: відвідування об'єктів для проведення перевірок дотримання санітарного законодавства; вимагання від юридичних осіб і громадян даних, які характеризують санітарний і епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей; уведення карантин) та інших надзвичайних умов і режиму роботи у разі виникнення чи загрози виникнення поширення небезпечних і особливо небезпечних інфекційних захворювань, масових отруєнь, радіаційного ураження населення; заборона в'їзду на територію України окремих осіб і транспортних засобів; адміністративне виселення за межі України іноземних громадян і осіб без громадянства, інфікованих вірусом СНІД; проведення обов'язкових профілактичних щеплень; обов'язкові медичні огляди стану здоров'я певних груп працівників і громадян; обов'язковий медичний нагляд; примусова госпіталізація осіб, котрі страждають на особливо небезпечні Інфекційні захворювання; тимчасове відсторонення громадян від роботи чи іншої діяльності.

Запобіжними заходами, застосовуваними органами державної санітарно-епідеміологічної служби, є: вимога до порушника санітарного законодавства припинити протиправну поведінку; призупинення чи припинення інвестиційної діяльності; обмеження, тимчасова заборона або припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій; користування транспортними засобами, в тому числі водними й повітряними; обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівництва, реконструкції і розширення об'єктів; обмеження, припинення чи заборона викидів (скидань) забруднювальних речовин; тимчасова заборона виробництва, використання й реалізації хімічних речовин, продуктів харчування, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань; вилучення з реалізації (конфіскація) продуктів харчування, хімічних і радіоактивних речовин, біологічних матеріалів; опечатування (опломбування) приміщень, джерел енергії, агрегатів, механізмів та іншого устаткування. Порядок і терміни проведення зазначених заходів досить детально регламентовано законодавчими актами України, зокрема законами України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення", а також низкою відомчих нормативно-правових актів, наприклад, інструкцією про порядок унесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.1995 р. № 66, Інструкцією про порядок вилучення з реалізації (конфіскації) небезпечних для здоров'я продуктів харчування, хімічних і радіоактивних речовин, біологічних матеріалів, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.Г995 р. № 68, інструкцією про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, призупинення, припинення), затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.1995 р. № 67.

Loading...

 
 

Цікаве