WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законодавча техніка: поняття, склад, сутність - Курсова робота

Законодавча техніка: поняття, склад, сутність - Курсова робота

Правова сфера державного і громадського життя переповнена багатьма явищами і процесами. В ній задіяно багато юридичних осіб, громадян. Сили влади спрямовані безпосередньо на прийняття законів і дотримання законності. В насиченому руслі юридичних подій мало поміченим залишається такий елемент законотворчості і правозастосування як законодавча техніка.

Перш за все розглянемо, що ж таке законодавча техніка і постараємось знайти найбільш точне і правильне визначення цього поняття.

Як правило, законодавча техніка традиційно розглядається в контексті правотворчості в якості однієї з її елементів. Це система правил і прийомів підготовки найбільш досконалих по формі і структурі проектів нормативних актів, які забезпечують максимально повну і точну відповідність форми нормативних приписів їх змісту, доступність, простоту нормативного матеріалу, який вичерпує обсяг питань, що регулюються. До них відносяться вимоги до форми актів, зміні чи виключенню раніше прийнятих актів, усуненню протиріч, оформленню нової редакції статей і т.п., а також формальні реквізити, структурні розмежування, специфічна мова, визначення термінів, спеціальні засоби забезпечення норм.

В інших наукових працях мова йде про юридичну техніку як сукупність правил, засобів і прийомів розробки, оформлення і систематизації всіх нормативних актів в контексті джерел права і правотворчості. Об'єктом юридичної техніки є текст нормативного документу, до якого законодавець застосовує інтелектуальні зусилля. [9, с.5-6]

Більш предметним є розмежування техніко-юридичних засобів - викладу змісту правових приписів (термінологія, нормативний виклад, юридичні конструкції), прийомів формулювання норм чи положень правових актів, засобів і прийомів побудови правових актів (поділ на розділи, статті і т.п.). Є специфіка законодавчої техніки і правозастосувальної техніки, пов'язана з обробкою індивідуальних актів.

Ще в правотворчості поряд з діяльністю по моделюванню громадських відносин з ціллю створення правових норм і сукупністю прийомів мислення виділяють конкретно-технологічний елемент – юридична техніка. Вона охоплює, по – перше технічні засоби і операції – нормативну побудову, юридичні конструкції, галузеву типологію. Це свого роду типові схеми, методики переведення волі законодавця в правові норми, по - друге, засоби і операції як нематеріальні субстрати, по - третє, юридична техніка відображає класовий напрямок громадськості, коли юридичні прийоми надають нормам соціально визначеного змісту. [10, с.267-289]

Неважко помітити, що в вищевказаних працях мова йде скоріше про просту сукупність прийомів, ніж про чітку і послідовно застосувальну систему правил. Кожне з яких застосовується на своїй стадії підготовки тексту правового акту. Отже більш вірним буде таке визначення, законодавча техніка – це система правил, які використовуються і є спеціально призначені для пізнавально-логічного і нормативно-структурного формування правового матеріалу і підготовки тексту закону. Дане визначення і належна йому структура розширюють рамки законодавчої техніки і у якійсь мірі наближують її до елементів законодавчого процесу. І все ж автори рахують таке „розширення" виправданим, оскільки воно сприяє більш чіткому зв'язку змістовних і формально-юридичних засобів підготовки законів. Цим і відрізняється поняття законодавчої техніки від поняття юридичної техніки.

Також не слід правотворчість зводити до законотворчості. Законотворчість є виключною монополією представницьких вищих органів держави (в Україні – Верховної Ради) або народу (громадянського суспільства) у передбачених законом випадках. Законотворчість – важлива складова частина правотворчості, яка закінчується прийняття законів. [11, с. 122-124]

Отже, в данному визначенні можна виділити шість взаємопов'язаних елементів цього явища:

а) пізнавально-юридичний;

б) нормативно-структурний;

в) логічний;

г) мовний;

д) документально-технічний;

е) процедурний.

Все це і є загальною характеристикою законодавчої техніки і її елементів.

І тим не менше є особливі юридично-технічні прийоми в різних галузях законодавства. Їх різниця обумовлена неоднаковим об'єктом і методами правового регулювання, а звідси і неминуча специфіка в побудові структури текстів законів в галузях законодавства, структурі правових норм і т.п., яку не можна залишати поза увагою.

Наприклад, в конституційному законодавстві більше застосовується норм-дефініцій, норм-цілей і норм-принципів. Самі ж норми нерідко складаються лише з диспозиції. В цивільному законодавстві традиційною є чітка і детальна структуризація інститутів і норм. Щодо кримінального закону розроблені прийоми законодавчої техніки, які сприяють правильній побудові кримінально-правових норм. Перша група – це точність описаних складів злочинів, це вибір загальних чи спеціальних складів злочину, це визначення санкції і її меж, це термінологія кримінального закону. Друга група – це міра використання казуїстичних і узагальнюючих прийомів в конструюванні складів злочинів. Третя група – це використання або простої, або описової, або бланкетної, або відсилочної диспозиції. Четверта група пов'язана з вирішенням питання про взаємовідношення загальних і спеціальних складів. П'ята група стосується правильного встановлення санкції за описані в диспозиції злочинні дії. Шоста група – це межі і види санкцій. Як бачимо, при подібному трактуванні змістовна і технічна сторони правотворення зливаються в одному руслі. Сильним фільтром на шляху просування законопроектів служить юридична експертиза. Її проводять правові служби парламентів і інших структур. Як бачимо, законодавча техніка служить важливим фактором внутрішнього розвитку правових актів і набрання ними офіційно визнаних властивостей. Її значення не можна применшувати, навпаки, воно збільшується в умовах стрімкої правотворчості і масштабного оновлення, розвитку законодавства. Можна виділити чотири основних напрямки комплексного застосування законодавчої техніки.

По-перше, систематичний і планомірний вплив на законодавчу діяльність, коли з її допомогою вдається юридично коректно і детально „вирощувати", формувати нормативне полотно майбутнього закону, проводити юридичну експертизу з точки зору дотримання правил законодавчої техніки, не допускати і виправляти законодавчі помилки.

По-друге, законодавча техніка впливає на правозастосовчу діяльність, сприяючи правильному розумінню змісту законів і правових норм, [12, с. 8] правильному їх застосуванні як основи для видання підзаконних актів, для здійсненння юридичних дій, для використання правового захисту громадян і юридичних осіб.

По-третє, законодавча техніка виступає як засіб міжнародного обміну інформацією, як спосіб зближення національних законодавств і введення загальних, погоджених режимів. Так, Законом України від 21 листопада 2002 р. №228-IV схвалено Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Згідно з зазначеною Концепцією адаптація законодавства України до законодавства ЄС передбачає поетапне прийняття й впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства Євросоюзу. Одним із головних завдань адаптації є забезпечення високого рівня підготовки в Україні проектів законів та інших нормативно-правових актів, вдосконалення порядку планування законотворчої діяльності, розробка єдиних правил підготовки нормативно-правових актів. Одним із головних завдань такого вдосконалення нормотворчої діяльності органів державної влади в Україні є вдосконалення законодавчої техніки. [13, с. 27]

По-четверте, законодавча техніка є засобом для вивчення основ правотворчості і правозастосування. [14, с. 9-11]

Після з'ясування природи і призначення законодавчої техніки розглянемо характеристику її елементів більш детально. Кожен з яких являє собою набір вимог та правил, яких необхідно сумлінно дотримуватись. Їх застосування повинно бути послідовним, з врахуванням свого роду етапів зародження і просування законопроекту, і взаємопов'язаним, оскільки випадіння чи обмеження одного з них зменшує ефект інших.

Перший елемент – пізнавальний – означає оцінку права і закону як способів пізнання громадського життя і його відображення. Це концентроване відображення, причому попереднє. При визначенні предмету законодавчого регулювання відбувається вибір і аналіз процесів, явищ і відносин, які пожуть бути об'єктом законодавчої дії. Не всі відносини повинні бути предметом закону, оскільки існують та використовуються і інші регулятори – підзаконні акти і способи саморегулювання. Недооцінка їх і штучне перебільшення ролі закону в кінцевому результаті зменшують його ефективність. Тому виправдано виходити з наступних принципів законодавчо регулювальних відносин: високе їх значення для громадськості, держави і громадянина; стабільність ; первинно-нормативне регулювання; відповідність Конституції; правоздатність суб'єкта законодавчої техніки. . [15, с. 11-13]

Loading...

 
 

Цікаве