WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законодавча техніка: поняття, склад, сутність - Курсова робота

Законодавча техніка: поняття, склад, сутність - Курсова робота

Курсова робота

Законодавча техніка: поняття, склад, сутність

ПЛАН

Вступ

  1. Законодавча техніка: поняття, склад, сутність.

  2. Культурологічні концепти законотворчості.

  3. Загально-теоретична характеристика: юридичні термінології, спосіб, виклад правових норм, юридичних аксіом, фікцій, юридичних конструкцій.

  4. Проблема вдосконалення юридичних конструкцій на основі методології сучасного правознавства.

  5. Шляхи вдосконалення законотворчості в Україні.

Висновок

Використана література

ВСТУП

Мабуть не знайдеться у світі такого народу, який мав би хороші закони."

Вольтер[1, c.3]

Життя суспільства і держави потребує порядку і стабільності. Без певних правил поведінки неможливо владнати спільне співіснування і діяльність людей. Право, як відомо, і виступає офіційно встановленим зібранням формалізованих норм громадської поведінки. Відомо також, що зовнішньою формою вираження права є законодавство, яке у всі часи люди намагались вдосконалити. Prima facies, однією із найважливіших умов вдосконалення законодавства є володіння знаннями щодо застосування системи відповідних вимог, які необхідні для процесу створення законів і підзаконних актів.

Ще великі мислителі античності, зокрема Платон і Арістотель, у своїх творах надавали великого значення проблемі створення, зміні і вдосконалення законодавства. [2, с.80, 417] В Дігестах імператор Юстініан наказував своєму квестору звертати особливу увагу „на вилучення зайвої довготи" і виправлення у своїх книгах „чого-небудь, що недобре вміщене чи чого-небудь, що є зайвим чи недостатньо досконалим". [3, с.23]

Великий мислитель XVIII ст. Монтеск'є писав про те, яким має бути „склад закону", про важливість послідовного використання термінології в правових актах. [4, с.201]

Песимістична думка Вольтера, яка наведена в епіграфі, була підтверджена Гегелем у його „Філософії права", де він досить недвозначно висловлюється про принципову недосконалість законодавства і кодифікаційних робіт. [5, с.253]

В теперішній час, у зв'язку із значним збільшенням об'єму правового регулювання і нормативно-правового масиву збільшується значимість законодавчої техніки. Потреба у вдосконаленні юридичних конструкцій, в процедурах способу, викладу правових норм, юридичних аксіом, фікцій, в спеціальному лінгвістично-юридичному аналізі законопроектів, в розширенні професійної компетентності парламентаріїв, службовців державного апарату (а особливо юристів) в осягненні спеціальних юридичних знань в області права, законодавства і законотворчої техніки стає все більше необхідною у творенні правової держави.

Саме зараз, коли Україна несе на своїх плечах важкий тягар реформування, коли динамічно розвиваються відносини, коли законотворці активно створюють наше законодавство виникає багато запитань, які потребують глибокого аналізу і справедливих відповідей – з чим це пов'язано, чому так відбувається, і що чекає нас у майбутньому.

Хоча збільшується кількість прийнятих (опублікованих) актів законодавства, якість їх і надалі в більшості випадків залишається на невисокому рівні. Найбільш поширені з них: дублювання, колізії, прогалини в правовому регулюванні і ін., створюють значні труднощі при застосуванні права. [6, c.

10] Нажаль, нашими законотворцями явно недостатньо уваги приділяється галузі теорії і практики законотворчості. Більше того, предмет „культура і техніка законотворчості" не викладається в жодному вузі. Адже, законотворчо-технічна майстерність юриста є показником його кваліфікації як виконавця законопроектних робіт.

Розглядаючи дану тему в сучасних умовах, необхідно враховувати історичну фабулу розвитку ідеї формування правової держави в Україні і намагатися практично її використовувати. Саме на базі історичного досвіду можна дізнатись про основні закономірності законотворчого процесу.

Крім того, законотворчість, як і будь-яка творчість, вимагає від законодавців не тільки спеціальних знань, навиків, мистецтва створення і формулювання законодавчих актів, а й певної культури.

Успішна діяльність по створенню законів (інших правових актів) перш за все залежить від правової культури законодавця, його чесного творчого відношення до своєї „місії".

Суть правової культури законодавця, як складова частина загальної культури, в образі мислення і відповідної дії, заснованої на визнанні і пізнанні загальнолюдських цінностей права, вимог законності і режиму правопорядку, у відповідності з якими здійснюється законотворча діяльність і правореалізуюча практика.

Правова культура законодавця тисячами ниток пов'язана з загальною культурою. Її сильний позитивний вплив на правову свідомість, мислення, світогляд творців законів, на їх цінні правові установки безпосередньо (чи опосередковано) визначають характер законодавства, яке відповідає історичному і національному духу народу, його ідеям, потребам і інтересам. У свою чергу, правова культура справляє зворотний вплив на моральну культуру. Вона служить необхідною умовою формування високих моральних якостей громадянина. Знання і розуміння сутності і соціального призначення правових явищ – права, правосуддя, законності, правової свідомості, непохитна переконаність у необхідності суворого додержання норм права сприяють зміцненню у свідомості людини основних принципів і категорій моралі. Правова культура є складовою частиною і найважливішою засадою демократії. [7, с. 107]

Реальність показує, наскільки багато існує запитань, які не врегульовані саме правом, без яких неможливо реалізувати економічні і соціальні програми, що висуває їх наше життя. Процес законотворчості відбувається в надзвичайно складній обстановці. Росте ненависть серед людей, різноманітних партій, міжнародні непорозуміння, конфлікти, зростає злочинність. Курс на прискорення дій реформ щодо усунення цих проблем змушує законодавця швидко працювати над створенням нових законодавчих актів. Це відбивається на якості закону, його системності, стабільності правової системи, рівні правової захищеності громадян.

Об'єктом моєї роботи є дослідження вищевикладених понять, а саме аналіз поняття законотворчості, її культури та техніки; дослідження її природи, основних вимог, правил, що пред'являються до створення закону.

Тема культури і техніки законотворчості, як ніколи, актуальна саме сьогодні, коли перед державою стоїть завдання зміцнення її правової основи. Некомпетентність, поспішність законодавця, недотримання наукових основ законотворчої техніки можуть негативно відбитися на усій правовій системі.

Предметом дослідження в цій курсовій роботі є з'ясування поняття, правил, призначення техніки законотворчості, її елементів, а також її взаємозв'язку з культурою.

Ціллю і метою написання моєї курсової роботи є комплексне розкриття поняття, складу, сутності законотворчої техніки, детальне вивчення і характеристика юридичної термінології, способу, викладу правових норм, юридичних аксіом, фікцій, юридичних конструкцій. Однією із важливих умов вдосконалення законодавства є культура законотворчості. Це питання я теж розгляну у своїй роботі. Також я намагатимусь розкрити проблему вдосконалення юридичних конструкцій на основі методології сучасного правознавства.

Галузь знань у сфері законотворчості розроблена в багатьох цивілізованих країнах, відображена в багаточисельній літературі, яка детально описує, як належить „робити закони", яким вимогам вони повинні відповідати. Нажаль, про вітчизняну літературу подібного сказати не можна. Законотворцями явно недостатньо уваги приділяється цьому питанню.

Чи не цим пояснюється цей невтішний факт, що наше законодавство страждає від багатьох недоліків як технічного, так і культурологічного порядку. І повністю виправданим тоді є той факт, що саме це стало однією з причин недосконалості діючого законодавства, складеного в масовій свідомості враження про необов'язковість виконання закону, про можливість безнаказаного його порушення, про допустимість „боротьби законів" про використання „телефонного права".

Некомпетентність і легковажність, з якими деякі посадові особи беруться за важку, делікатну і відповідальну справу – законотворчість, у кінцевому результаті стають причинами не тільки недосконалого законодавства, а й мають трагічні наслідки для суспільства.

Атож, у своїй роботі я намагатимусь якнайяскравіше розкрити питання шляхів вдосконалення законотворчості в Україні, внести свої пропозиції по даній проблематиці.

Методологічною основою моєї роботи є законодавство України, а також останні дослідження вітчизняної і зарубіжної юридичної науки.

  1. Законодавча техніка: поняття, склад, сутність.

Коли часто говорять, що той чи інший закон не діє, то при цьому виникає принаймі

декілька можливих причин. Найчастіше вважають, що закон не діє, бо його не застосовують, часто з причин простого незнання закону тими суб'єктами на яких він поширюється або з причини неможливості його застосування без підзаконних актів виконавчої влади: постанов Уряду, галузевих Інструкцій чи Положень. Значно менше уваги звертається на іншу причину низької ефективності законів, а саме низьку якість підготовки самого тексту закону, недосконалість його структури та викладу, адже від того наскільки повно і зрозуміло виписаний текст закону дуже сильно залежить можливість його застосування. Дуже часто застосуванню законів перешкоджають самі закони, або через неповноту регулювання ними суспільних відносин, або через нечіткість та неточність формулювань нормативних положень чи недосконалу структуру. [8, с.5]

Loading...

 
 

Цікаве