WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб’єкти адміністративно-правових відносин - Контрольна робота

Суб’єкти адміністративно-правових відносин - Контрольна робота

Питання створення та ліквідації підприємств та установ врегульовані чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про підприємства в Україні", Законом України "Про господарські товариства", Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 25 травня 1998року та н.

Організаці являє собою особливий різновид колективних суб'єктів адміністративного права, що діють у сферах приватно-правових і публічно-правових відносин.

Організації можуть бути державними і недержавними, основним критерієм їх розмежування є майновий статус: власником майна державних і недержавних організацій можуть бути Україна, муніципальне утворення, суб'єкти приватного права. Поряд з цим, в залежності від цілей діяльності організації поділяються на комерційні і некомерційні Комерційні організації можуть створюватися у формі господарських товариств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних унітарних підприємств. Основною метою їх діяльності, на відміну від некомерційних організацій, є утримання прибутку. Розбіжності в майновому статусі державних і недержавних організацій не завжди обумовлені цілями їхньої діяльності. Наприклад, основною метою діяльності державних муніципальних підприємств є отримання прибутку. Окремі різновиди недержавних організацій, наприклад громадські організації, вправі займатися комерційною діяльністю, проте їх повноваження у сфері приватно-правових відносин обмежені: вони не в праві перерозподіляти прибуток між своїми членами.

Державні і недержавні організації мають різний обсяг адміністративно-правових повноважень. Організації, створені у формі юридичних осіб, є повноправними суб'єктами адміністративно-правових відносин, проте для набуття ними спеціальної правоздатності, наявності статусу юридичної особи недостатньо. У цьому випадку потрібне одержання спеціального дозволу, що підтверджує їхнє право на здійснення цього виду діяльності

Таким чином, наявності у державних і недержавних організацій адміністративно-правових повноважень передує санкціонування їхньої діяльності органами виконавчої влади. Будь-яка комерційна діяльність не може здійснюватися корпоративним утворенням або громадянином, що займається підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, без ліцензії.

4. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування

Особливість адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування в основному, визначається тим, що вони, здійснюючи місцеве самоврядування, одночасно здійснюють державне управління в межах делегованих органами державної виконавчої влади повноважень.

Правові засади органів місцевого самоврядування визначають Конституція України та Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21травня 1997 року. Відповідно до чинного законодавства місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значенні в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст, як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.1

Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування характеризується тим, що вони відділені від держави не входять в систему органів державної влади і взаємодіють з ними на підставі норм права. Їх загальний статус, систему та гарантії діяльності, принципи організації та повноваження визначаються правом. Вони можуть наділятися делегованими державними повноваженнями (повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим адміністраціям за рішенням районних, обласних рад)

Органи державної виконавчої влади не мають права втручатися в законну діяльність місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені чинним законодавством до повноважень останніх, крім випадків виконання делегованих повноважень.

За загальним правилом, органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою у разі виконання власних повноважень, перед державою – у разі порушення ними Конституції або законів України. З питань здійснення ними делегованих повноважень органи місцевого самоврядування підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Важливою складовою адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування є наділення їх державними контрольними повноваженнями. Вони здійснюють контроль за: дотриманням цін і тарифів, дотримання законодавства щодо захисту прав споживачів; станом квартирного обліку та дотриманням житлового законодавства; за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності; за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства тощо. Відповідно до статті 72 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради здійснюють контроль за місцевими державними адміністраціями в частині виконання ними делегованих повноважень органів місцевого самоврядування. Обласна і районна рада може шляхом таємного голосування висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі якої, з урахуванням пропозицій органу виконавчої влади вищого рівня, Президент України приймає рішення і дає відповідній раді мотивоване рішення. У тому випадку, коли недовіру голові районної, обласної адміністрації висловили не менше, як дві третини депутатів від загального складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

До системи органів місцевого самоврядування відноситься також сільський, селищний, міський голова. Його повноваження починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією рішення про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до закону особи. Він несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. Сільський, селищний, міський голова підзвітний, підконтрольний і відповідальний за здійснення наданих йому повноважень перед територіальною громадою, відповідальний – перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради делегованих повноважень – підконтрольний перед відповідними органами виконавчої влади.

Адміністративна правосуб'єктність органів місцевого самоврядування проявляється в тому, що сільська, селищна, міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти управління у формі рішень. Рішення приймаються відкритим або таємним голосуванням на її пленарних засіданнях. У разі незгоди рішення може бути зупинене сільським, селищним, міським головою у п'ятиденний строк з моменту його прийняття з представленням обґрунтованого зауваження. В такому випадку рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглядати рішення. Якщо рада відхилила зауваження голови та підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Слід зазначити, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк уведення цих рішень в дію. Сільський, селищний, міський голова, голова районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. Акти управління органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. За невиконання вищеназваних рішень передбачається юридична відповідальність.

Висновок

В даній роботі була спроба підтвердити, що суб'єкт адміністративного права характеризується зовнішньою відокремленістю, виступає у вигляді однієї особи, здатний у відповідності зі своїми правами й обов'язками виражати і здійснювати визначене бажання як учасник конкретних управлінських відносин. Разом з цим, орган державного управління складається з багатьох фізичних осіб і, як правило, має структурні частини, але в адміністративно-правовій сфері виступає винятково як одна особа.

Суб'єктами адміністративних правовідносин є органи держави, насамперед органи виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апарату, органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, адміністрація підприємств, установ, організацій, а також органи місцевого самоврядування.

Адміністративне право забезпечує правосуб'єктністю велике коло учасників соціальних зв'язків, про що свідчить велика кількість управлінських відносин у суспільстві

Одним з найважливіших проявів соціальної політики держави є встановлення державної опіки над особами, що потребують допомоги.

У реальному житті існує величезна розмаїтість спеціальних адміністративно-правових статусів. Адміністративне право регулює дисциплінарну відповідальність членів адміністративних колективів.

Право на захист є найважливішим, природним, невід'ємним правом громадянина, а держава його легалізує, тобто формулює, уточнює обсяги, закріплює процедуру реалізації, внаслідок чого воно стає регульованим законом, юридичним правом.

Список використаної літератури

1. Конституція України 1996 р;

2. Закон України "Про громадянство " від 08.10.1991р.

3. Закон України "Про підприємства в Україні" від 1991р;

4. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р

5. Адміністративне право України: Підручник/ За ред.. Ю.П.Битяка- К.: Юрінком Інтер, 2005

6. Колпаков В.К. Адміністративне право України:Підручник - К,: Юрінком інтер 1999

7. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Терещук О.В. Адміністративне право України:Посібник – К. 2001

8. Гладун З.С. Адміністративне право України: Навч. Посібник – Т. Капт-Бланш 2004р

9. . Колпаков В. "Адміністративне право України" – К. 1999р.

1 Адміністративне право України: Підручник/ За ред.. Ю.П.Битяка- К.: Хрінком Інтер, 2005

1 Колпаков В.К. Адміністративне право України:Підручник - К,: Хрінком інтер 1999

1 Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Терещук О.В. Адміністративне право України:Посібник – К. 2001

1  Адміністративне право України: Підручник/ За ред.. Ю.П.Битяка- К.: Хрінком Інтер, 2005

Loading...

 
 

Цікаве