WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб’єкти адміністративно-правових відносин - Контрольна робота

Суб’єкти адміністративно-правових відносин - Контрольна робота

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему

Суб'єкти адміністративно-правових відносин

Зміст

Вступ

1. Поняття суб'єктів адміністративно-правових відносин

2. Адміністративно-правовий статус громадян України

3. Адміністративно-правовий статус підприємств, установ, організацій

4. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

До найважливіших функцій держави Конституція України віднесла забезпечення прав і свобод людини, соціальний, правовий і економічний захист громадян. Саме права і волі людини, їх гарантії, визначають зміст і соціальну спрямованість державної діяльності.

Найважливішою галуззю правової системи України є адміністративне право. Його правова база ґрунтується на конституційних положеннях України, законодавчих актах Верховної Ради, актах Президента і Парламенту. Так само адміністративне право тісно пов'язано з виконавчою владою і державним управлінням.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративного права є встановлення і регламентація таких взаємин громадян, якими кожній людині повинне бути гарантовано реальне здійснення й охорона в сфері виконавчої влади приналежних йому прав і свобод, а також їх ефективний захист у випадку їх порушення.

Адміністративно-правові відносини — це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб'єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв'язки державно-владного характеру. Вони завжди мають державно-владний характер, тобто один із суб'єктів завжди наділений державою владними повноваженнями щодо інших учасників адміністративно-правових відносин.

Адміністративні правовідносини можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін. Проте, згода або бажання другої сторони не є обов'язковою умовою їх виникнення. Адміністративні правовідносини можуть виникати всупереч бажанню другої сторони.

1. Поняття суб'єктів адміністративно-правових відносин

Суб'єктом адміністративно-правових відносин можуть бути як фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), та юридичні особи (органи державного управління, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, суспільні організації, політичні партії, релігійні організації).

В адміністративному праві під суб'єктом розуміють носія (власника) прав і свобод у сфері державного управління, що передбачені адміністративно-правовими нормами, що здатен надані права реалізувати, а покладені обов'язки виконувати.

Суб'єкт адміністративних правовідносин – це фактично учасник правових зв'язків у сфері управління, тобто він обов'язково приймає в них участь.

Суб'єктами адміністративних правовідносин є органи держави, насамперед органи виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апарату, органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, адміністрація підприємств, установ, організацій, а також органи місцевого самоврядування. Суб'єктами цих відносин треба визнати і структурні підрозділи підприємств, установ, організацій (наприклад, цех, факультет, відділення в лікарні, тощо).

Різноманітні господарські структури також є суб'єктами адміністративно-правових відносин. Зокрема, на них, як і на всі інші організації, нормами адміністративного права покладено обов'язок додержуватись пожежних, санітарних та інших загальнообов'язкових норм і правил (витрата електричної енергії, сплата оренди та інші).

Щодо адміністративної правосуб'єктності юридичних осіб слід зазначити, що вона наступає з моменту реєстрації суб'єкта або його створення у встановленому нормативно-правовими актами порядку. Його повноваження визначаються законом, положенням, статутом.

Необхідно розмежувати поняття "суб'єкт адміністративного права" і "суб'єкт адміністративно-правових відносин". Суб'єкт адміністративного права має потенційну здатність вступати в адміністративні правовідносини. Якщо громадянин не чинить адміністративних правопорушень, то він не є суб'єктом адміністративно-деліктних відносин. Громадянин України, що перебуває за її межами, може теоретично ні в яких адміністративно-правових відносинах не брати участі, тобто не бути їх суб'єктом, однак суб'єктом адміністративного права він є, оскільки його, як громадянина адміністративно-правові норми наділили комплексом прав та обов'язків.1

Учасники адміністративно-правових відносин мають конкретні права та обов'язки і є суб'єктами правовідносин

Суб'єкт адміністративно-правових відносин – це фактичний учасник правових зв'язків у сфері управління, тобто він обов'язково в них бере участь.

2. Адміністративно-правовий статус громадян України

Людину в системі суспільних зв'язків прийнято називати фізичною особою. Термін "фізична особа" має узагальнююче значення. Під фізичною особою в Україні розуміють громадян України, іноземців та осіб без громадянства.

Зміст адміністративно-правового статусу фізичної особи, в тому числі громадянина України, становить комплекс її прав і обов'язків, закріплених нормами адміністративного права, реалізація яких забезпечуються певними гарантіями.

Адміністративно-правовий статус громадян є частиною їх загального правового статусу, визначеного Конституцією і законами України, зокрема Законом України "Про громадянство", міжнародними договорами, а також іншими актами законодавства України.

Основою адміністративно-правового статусу громадян України є їхня адміністративна правоздатність, тобто здатність мати права і виконувати обов'язки адміністративно-правового характеру. Вона виникає в момент народження громадянина і припиняється з його смертю.

Адміністративна правоздатність не може бути відчужена. Громадянин не може навіть добровільно відмовитися від своєї правоздатності, така відмова не має законної сили. І лише на основі вироку або постанови суду адміністративна правоздатність може бути обмежена при вчиненні злочину або адміністративного проступку.

Наприклад, в особливій частині другого розділу Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені норми, що передбачають відповідальність за окремі проступки у вигляді позбавлення прав на управління транспортним засобом або права полювання (ст. 85, 130)

Сукупність конкретних прав, які особа може мати відповідно до закону, слід класифікувати на три групи: особисті, політичні та соціально-економічні.1

Особисті права і свободи громадянина – це можливість задоволення їх особистих потреб. До особистих прав належать: право на повагу до гідності, право на свободу та особисту недоторканість, свободу пересування, право вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї тощо.

Політичні права і свободи громадян виражаються в їх можливостях реалізувати свої волевиявлення щодо об'єднання в політичні партії, проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, про що завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, та інші права і свободи.

Соціально-економічні права громадян також стають можливими у зв'язку з використанням норм адміністративного права. Це забезпечення можливості заняття підприємницькою діяльністю, реалізації права на працю, відпочинок, соціальний захист, достатній життєвий рівень, освіту і здоров'я (ст. 42-49, 53 Конституції України)

До змісту адміністративно-правового статусу входять також обов'язки. Це обов'язки захисту незалежності й територіальної цілісності України, несення військової служби, шанування державних символів України, не шкодити природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки, подавати щорічно до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про особистий майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом, та сплачувати податки і збори. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, не посягати на права й свободи, честь і гідність інших людей (ст., 64-68 Конституції України)

3. Адміністративно-правовий статус підприємств, установ, організацій

Підприємства і установи є різновидами організацій, що здійснюють економічні, соціально-культурі та інші функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства, держави. Вони не є суб'єктами державного управління і не мають юридично владних повноважень.

Згідно Закону України "Про підприємства в Україні", підприємство – це самостійний статутний господарюючий суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємства можуть бути унітарними або корпоративними; приватними, державними або комунальними; підприємства торгівлі, промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні; мати різну організаційно-правову форму.

Установа є некомерційною організацією, що виконує соціально-культурні або адміністративно-політичні функції. Установами створюються цінності, загалом, невиробничого характеру. Установи можуть бути державними і комунальними.

Адміністративно-правовий статус підприємств та установ - це комплекс прав та обов'язків, які підприємство або установа набуває та реалізуєу процесі здійснення таких дій:

Створення підприємства або установи

Державна реєстрація підприємства або установи

Отримання ліцензії на зайняття певними видами діяльності

Визначення кола питань та повноважень держаних органів по відношенню до підприємства

Введення та надання бухгалтерської та статистичної звітності.

Норми права, що встановлюють адміністративно-правовий статус підприємств та установ, можна поділити на три основні групи:

1. Норми, що стосуються підприємств усіх форм власності.

Дана група норм встановлює принципи взаємодії підприємств та установ з органами державної виконавчої влади, які закріплюють невтручання держави у господарську діяльність суб'єктів, державну реєстрацію підприємств та установ, обов'язковість ведення ними бухгалтерського та статистичного обліку, надання державним органам інформації, необхідної для оподаткування.

2. Норми, що стосуються державних підприємств та установ.

Особливістю цієї групи норм є те, що вони встановлюють права та обов'язки державних підприємств та організацій, власником яких є держава. До повноважень державних органів віднесене створення таких підприємств, визначення предмету та цілей діяльності, затвердження статуту, управління організацією, їхня реорганізація та ліквідація.

3. Норми, що адресуються недержавним підприємствам та організаціям.

Остання група норм встановлює права та обов'язки для недержавних підприємств та організацій. Роль держави проявляється тут у встановленні правових норм та контролі за їх дотриманням. Вплив держави більш обмежений, вона не вирішує конкретних питань їх заснування, визначення предмету діяльності, організації управління. Ці та інші питання вирішують засновники підприємства або уповноважені ними органи, підприємці. Значення таких рішень для державних органів полягає у їх правомірності або неправомірності як юридичних фактів.1

Loading...

 
 

Цікаве