WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договір лізингу. Сторони договору лізингу - Реферат

Договір лізингу. Сторони договору лізингу - Реферат

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Проте у Законі України "Про лізинг" нічого не сказано про правові наслідки повернення лізингодавцеві майна у безспірному порядку. Постає питання проте, який вплив на зобов'язання сторін має повернення у безспірному порядку майна лізингодавцеві.

Дехто із зарубіжних науковців пов'язує безспіорне вилучення предмета лізингу із відмовою лізгодавця від договору лізингу. На думку українського автора С. Кісіля, вилучення майна у безспірному порядку є випадком розірванн договору фінансового лізингу. З цими точками зору погодлитися важко.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених них договором або законом. У ч.3 цієї ж статті ЦК пердбачено, що у разі односторонньої відмови від договору в повному оосязі чи частково, якщо право на таку підмову встановлено договором або законом, де говір є відповідно розіірваним або зміненим. Отже, у випадкуу повернення у безспірному порядку майна лізингодавцеві немає ні розірвані договору, ні односторонньої відмови від договору оскільки вони повинні бути прямо передбачен договором або законом.

Що стосується закону, то він не пов'язує з поверненням у безспірному порядку майна розірвання договору лізингу чи право лізингодавця на односторонню відмову від договору. Що стосується розірвання довору лізингу, то закон (ст. 17) передбачає право сторони вимагати розірвання договору у випадку порушення іншою стороною його умов. Отже, виходячи зі змісту вказано статті, підставою для звернення вимогою про розірвання договор' лізингу може бути будь-яке порушення умов договору лізингу іншою стороною. Власне, такою є і позиція, викладена в інформаційному листі Вищого арбітражного суду України "Про Закон України "Про лізинг" від 23 березня 1998 р. №01-8/104. Тобто для звернення з вимогою про дострокове розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцю не потрібно "чекати" несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків - для цього достатньо буде невнесення чи внесення не в повному обсязі й одного лізингового платежу. Крім того, розірвання договору на вимогу однієї із сторін не може проводитися у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріуса - відповідно до ст. 651 ЦК воно проводиться за рішенням суду.

ПЛАТИТИ ТРЕБА СПРАВНО

Таким чином, законодавство України, закріплюючи за лізингодавцем право вимагати повернення у безспірному порядку майна, не дає чіткої відповіді на питання про те. що при цьому стасться із зобов'язаннями сторін. Проведений аналіз дає рмогу дійти висновку, що повернення У безспірному порядку майна рпингодавцеві не означає ні відмови лізингодавця від договору лізингу, ні його дострокового розірвання.

На наш погляд, закріплення права лізингодавця вимагати повернення йому у безспірному порядку майна, принаймні н тому вигляді, як не зроблено в законі, важко визнати обгрунтованим. Так. закон пов'язує виникнення цього права з несплатою лізингодавцем лізингових платежів протягом двох чергових строків. Припустимо, лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків. Що ж у такому випадку дасть лізинголавцеві вилучення майна у безспірному порядку? Адже, якщо лізингоолержувач після вилучення у безспірному порядку в нього майна надалі в добровільному порядку не сплатить заборгованість по лізингових платежах, лізингодавцеві все одно доведеться звертатися до суду, щоб стягнути належні йому лізингові платежі. До того ж, лізингодавець у випадку вилучення майна нестиме пов'язані з цим додаткові витрати (транспортування, складування тощо).

У контексті цієї проблематики заслуговує також висвітлення питання звільнення лізингодавця від відповідальності перед лізингоодержувачем і покладення такої відповідальності на продавця майна. Основна складність тут обумовлюється тим, шо між продавцем і лізингоодержувачем немає укладеного договору: перший є стороною договору купівлі-продажу, другий - стороною договору фінансового лізингу. Незважаючи на це, ідея безпосередньої відповідальності продавця перед лізингоодержувачем набула широкого визнання у світовій практиці. Яскравим свідченням тому є положення Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг(1988 р.) (далі - Конвенція), в якій передбачено звільнення лізингодавця від відповідальності перед лізингоодержувачем стосовно обладнання (ст. 8) і наділення лізингоодержувача відповідними правами шодо постачальника за договором поставки (ст. 10).

Міжнародна практика вирішує питання щодо відповідальності продавця залежно від того, ким здійснювався вибір продавця майна та визначення його специфікації. Так, ст. 8 Конвенції передбачає, шо якщо інше не передбачено в цій Конвенції чи договорі лізингу, орендодавець звільняється від будь-якої відповідальності перед орендарем щодо обладнання, крім випадків, коли орендареві спричинені збитки внаслідок того, що він покладався на досвід і судження орендодавця, або внаслідок втручання його у вибір постачальника чи специфікацій обладнання.

Подібної норми закон не містить. Уп. 3. ч. 1 ст. 12 Закону передбачається право лізингоодержувача пред'являти будь-які права та вимоги, що випливають з договору купівлі-продажу. Зміст цієї норми дає підстави говорити, що формулюванням "будь-які права та вимоги" охоплюються також вимоги щодо відповідальності продавця. Однак ст. 9 передбачає відповідальність лізингодавця у формі відшкодування збитків, якщо майно не було передано лізингоодержува-чу у строки і на умовах, визначених договором лізингу. По суті, вказані дві норми закріплюють паралельне існування відповідальності продавця та лізингодавця перед лізингоодержувачем.

Недосконалість позиції законодавства у вирішенні питання відповідальності лізингодавця і продавця в договорі лізингу викликає трудноші на практиці.

ЯКЩО КОМБАЙН ПОЛАМАВСЯ

Яскравим підтвердженням цьому є справа, яка розглядалася Арбітражним судом м. Києва (зараз - Господарський суд и. Києва). Приватне підприємство "Б" звернулось з позовом до лізингової компанії "У" про відшкодування збитків та стягнення пені за прострочення передачі об'єкта лізингу за договором № 92-Л від 8 вересня 1999 р. За умовами цього договору відповідач придбав у продавця - концерну "Л" зернозбиральний комбайн, який був переданий позивачу в лізинг. Під час гарантійного строку мали місце численні поломки комбайна, внаслідок чого виникали простої (під час жнив), чим позивачу завдано збитків. В актах технічного огляду комбайна, складених за участю представників районної інспекції "Держ-технагляд", зазначено, що поломки виникнули з вини заводу-виробника. Рішенням від 24 липня 2000 р. у цій справі позов задоволено частково, зокрема, присуджено стягнути з відповідача - лізингової компанії "У" на користь позивача - приватного підприємства "Б" 35954 грн. збитків, 5961,5 грн. пені. Однак постановою №04-1/11-41/234 від 25 грудня 2000 р. про перевірку зазначеного рішення її порядку нагляду рішення ска-еова ПО і справу передано на новий розі ляд. Зокрема, в цій постанові зазначалося, що суд не дав відповідної оцінки факту спричинення збитків саме з вини виготовлювача (продавця), рішенням від 20 лютого 2001 р. у цій же справі в позові було відмовлено з посиланням на те, що позивач не надав доказів неналежного виконання відповідачем (продавцем) обов'язків. Останнім рішенням Господарського суду м. Києва у цій справі від 26 вересня 2001 р. позов було задоволено частково і присуджено стягнути з концерну "Л" на користь приватного підприємства "Б" 53931 грн. збитків. У рішенні, зокрема, зазначалося, що збитки позивачу заподіяно внаслідок неякісного виготовлення комбайна та незабезпечення його належної експлуатації, а тому належним відповідачем у справі є концерн "Л".

Як видно, у цій справі було винесено три рішення, які є різними за змістом. Зокрема, у першому рішенні суб'єктом відповідальності перед лізингоодержувачем за недоліки переданого в лізинг майна та порушення строків його передачі визнано лізингодавця. Проте останнім рішенням суб'єктом відповідальності перед лізингоодержувачем за недоліки майна визнано продавця.

ПІДКАЗКА ВІД ЦК

У зв'язку із цим актуальною є норма, закріплена ст. 808 ЦК, яка передбачає, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця(постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продазець (постачальник) несе відповідхтьність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лічингодавцем, продавець(постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета доктору лізингу. У цьому випадку має місце повернення до відомого принципу римського приватного права culpa in eligero, коли боржник відповідав на підставі того, що ним була вчинена помилка при виборі виконавців роботи, яку замовили йому.

Звільнення лізингодавця від відповідальності грунтується на тому, шо він здійснює придбання майна у вибраного лізннгоодержувачем продавця і за визначеною ним специфікацією. Відповідно, лізингодавець оскільки не він вибирає продавця майна і не визначаєспецифікацію цього майна, не повинен нести відповідальність, скажімо, зате, що майно виявилось неналежной якості, або було передано лізингоодержувачу з простроченням.

Якщо ж, відповідно до умов договору фінансового лізингу, вибір продавця здійснював лізингодавець, то в такому випадку він не звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем: за ЦК лізингодавець і продавець будуть нести солідарну відповідальність. Тобто, якщо лізингодавець здійсює вибір продавця він тим самим певною мірою бере на себе відповідальність за дії обраного ним продавця.

Підсумовуючи викладене вище! можна сказати, що на сьогоднішній день цивільно-правовий інститут лізингу перебува є на стадії формування. Важливим криком у законодавчому закріпленії договорі лізингу є вміщення норм про цей договір у ЦК.

Loading...

 
 

Цікаве