WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки - Курсова робота

Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки - Курсова робота

На нашу думку треба виділити також особливий суб'єкт – органи внутрішніх справ, так як вони володіють правом не тільки порушення і розгляду справ, але і зобов'язані сприяти іншим суб'єктам адміністративної юрисдикції при розгляді справ про адміністративні проступки.

Отже, адміністративне доказування включає широке коло осіб, що беруть участь у даному виді пізнавальної діяльності і виконуючих при цьому відповідні функції, передбачені чинним законодавством України.

    1. Види та функції засобів доказування, їх використання та роль у процесі встановлення істини в справі

Згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 251) доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України ми бачимо дублювання цього визначення.

Незважаючи на наявність законодавчого визначення питання про поняття доказу теж залишається одним з найбільш суперечливих.

Орлов Ю.К. пропонує наступну класифікацію поняття доказу: 1.донаукове трактування доказу, яке полягає у визнанні доказами будь-яких фактів, явищ, подій, речей і навіть людей, які залучені до судового процесу і спроможні сприяти висвітленню обставин, що становлять предмет розгляду; 2. логічна модель доказу, згідно з якою доказами визнаються відомі факти, які знаходяться в певному зв'язку з невідомими і можуть виступати аргументами у судженнях про невідомі факти, що підлягають встановленню; 3. концепція доказу, відповідно до якої доказами визнаються і факти і джерела, з яких ті факти отримані; 4. інформаційна модель доказу, що передбачає визнання доказом інформації та її матеріального носія як єдиного цілого; 5. синтетична концепція доказу, яка об'єднує у понятті доказу таким, відомості про них, а також джерела цих відомостей25.

Як бачимо, за статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України „Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи"26.

Тобто доказом є не факт, обставина, а фактичні дані – це інформація, за допомогою якої можна пізнати факт. За допомогою доказів відбувається пізнання фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розуміння самого доказу не знайшло одностайного розв'язання в юридичній літературі: перші розглядають докази як єдність фактичних даних та їх процесуальних джерел, інші вважають, що слід розрізняти докази, як відомості про факти, обставини та їх процесуальні джерела27.

Особливістю доказів є те, що вони мають бути одержані у встановленому законом порядку, в іншому разі вони не будуть мати доказової сили.

Функція доказів полягає в тому, що вони забезпечують безпомилковість, незаперечність та повноту інформації. Через це до доказу висувається вимога достовірності. Так, при захисті національного товаровиробника від імпорту в Україну інформація, подана стороною, враховується за умови, що вона підкріплюється доказами, які обґрунтовують її незаперечність. Крім того, докази мають забезпечувати безпомилковість і повноту інформації. Вади інформації та її наслідки врегульовано в антидемпінговому розслідуванні. Якщо у процесі адміністративного розслідування лідируючий суб'єкт визначає, що зацікавлена сторона подала недостовірну або помилкову інформацію, то він: 1) не бере до уваги зазначену інформацію; 2) інформує зацікавлені сторони про наслідки ухилення від співпраці з лідируючим суб'єктом.

Докази, що використовуються ланками адміністративного устрою, нічим не відрізняються від судових, тому що в обох випадках виступають як фактичні обставини, використовувані уповноваженими особами для встановлення істини в порядку, визначеному законом. Але, будучи тотожними по суті, вони разом з тим розрізняються за способом їхнього використання в процесі доказування. По-перше, як уже говорилося, адміністративне доказування має справу з фактичними даними ширшої сфери суспільного життя, даними не тільки минулого, але і сьогодення. По-друге, для одержання доказів органи державного та комунального управління використовують різноманітніші методи (прийоми) і комбінації, властиві тільки цій системі органів. По-третє, доказами в правозастосувальній діяльності органів виконавчої влади оперує ширше коло суб'єктів, ніж у судовому. По-четверте, для органів управління в багатьох випадкам обов'язковою є переробка доказової інформації з метою її концентрації. По-п'яте, адміністративно-процесуальне законодавство визначає особливу процесуальну форму їхнього використання, що забезпечує найбільш ефективне встановлення управлінськими органами об'єктивної істини. У силу вищевказаного докази, використовувані цими органами, являють собою самостійну групу серед юридичних доказів і можуть бути названі адміністративними.

Засобами доказування (носіями фактичних даних) є: 1) пояснення зацікавленої особи. Так, командир військової частини після розгляду матеріалів розслідування справи про матеріальну відповідальність військовослужбовця зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем. Якщо вину його повністю доведено, то командир частини не пізніше 1 місяця видає наказ про притягнення до відповідальності; 2) матеріали-письмові докази: заяви сторін і додані до них документи , акти лідируючих суб'єктів, що закріплюють фактичні дані, письмові пояснення учасників; 3) усні пояснення учасників. Так, зокрема у ході засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за розсудом палати можуть бути заслухані повідомлення осіб, запрошених з ініціативи адвоката; 4) відео- та звукозапис; 5)речові докази; 6) висновки експертів; 7) протоколи процесуальних дій. Вони є носіями доказової інформації різного рівня: вони містять фактичні дані, що мають значення основних доказів, а також допоміжні докази. В якості останніх виступають дані про процедуру процесуальної дії, що дозволяє судити про достовірність закріплених висновків за результатами процесуальної дії. Доказове значення мають не тільки самі процесуальні документи, але й різні додатки до них. Експертиза - це дослідження з використанням спеціальних знань, що проводиться експертом за рішенням лідируючого суб'єкта (проводу), і спрямоване на з'ясування обставин, які мають значення по справі. У рішенні про призначення експертизи зазначається: підстави та умови проведення експертизи, предмет експертизи, об'єкти експертизи, експерта чи заклад, де буде проводитись дослідження, місце і час проведення експертизи. Провід (до прикладу, органи Антимонопольного комітету України) за власною ініціативою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, мають право призначати експертизу, про що приймається розпорядження. Доказове значення у висновку експерта мають як одержані в ході дослідження фактичні дані, так і зроблені експертом висновки. Крім того, у висновку експерта викладені методи і послідовність дослідження, що є доказовою основою достовірності одержаних експертом результатів.

М.М.Тищенко підкреслює важливість такого засобу доказування, як носії фактичних даних, що виявляються при проведенні лідируючим суб'єктом (проводом), огляду з метою установлення визначених обставин, що мають значення в справі. Автор пропонує складати протокол огляду, у якому були б відбиті дані, встановлені в ході огляду28.

Кожен з юридичних доказів відіграє особливу роль у процесі встановлення істини в справі.

Висновки

Підводячи підсумки розглянутої теми, можна зробити такі висновки:

Саме зараз, коли державна політика України перебуває на стадії адаптації її законодавства до міжнародних норм, питання доказування в справах про адміністративні проступки є, як ніколи актуальним.

У роботі ми намагались дати визначення основним поняттям предмету доказування в справах про адміністративні проступки, з'ясувати його елементи, межі та складові, дати їм характеристику та визначити основні функції і принципи, поєднуючи при цьому використання не тільки теоретичних визначень, а й спробували пов'язати їх з практикою .

Loading...

 
 

Цікаве