WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки - Курсова робота

Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки - Курсова робота

Більшість представників кримінально-процесуальної та цивільно-процесуальної наук вважає, що предметом судового пізнання є злочин чи цивільно-правовий спір, а тому обставини, що підлягають доказуванню, лежать у минулому. А от для ланок адміністративного устрою факти минулого є лише незначною частиною предмета доказування. Основне призначення доказування управлінських органів - установлення реальних обставин сьогодення та фактів, що програмують майбутні події. Події минулого є предметом доказування при вирішенні питання про застосування адміністративно-правової санкції і рідше - у справах, зв'язаних із застосуванням диспозиції (наприклад, справи по скаргах), однак і в цих випадках окремі факти й обставини лідируючим суб'єктом (проводом) можуть бути сприйняті безпосередньо. Це - обставини, що відносяться до особи скаржника, обставини, що сприяють чи перешкоджають порушенню прав і законних інтересів скаржника. Однак не вони визначають специфіку обставин і фактів, які треба довести управлінським органам, її визначають факти, досліджувані при організації практичного виконання законів у сфері державного, комунального та непублічного управління. Це, у першу чергу, факти та обставини, що є наслідком прийняття бюджетно-фінансових актів, актів по державному замовленню, про створення, ліквідацію і реорганізацію ланок управлінської системи й окремих підприємств, установ, організацій.

Додін Є.В. визнає, що на теорію адміністративного процесу може бути поширено висновки вчення із судового права про факти, що відносяться до обставин справи, і не потребують доказування. Частина з них кладеться в основу рішення без оцінки. До числа таких фактів відносяться загальновідомі (які відомі широкому колу людей), преюдиціальні (рішення юрисдикційного органу, що набрало чинність), презюмовані (наявність чи відсутність яких вважається встановленою)13.

Дані факти не підлягають доказуванню й у правозастосувальній діяльності органів управління, як і факти, відомі правозастосувальній особі в зв'язку з займаною нею посадою чи виконуваною роботою, що припускає наявність у неї спеціальних пізнань.

Є три способи правового закріплення предмета доказування. Перший полягає у встановленні підстав подачі звернення. Так, при подачі скарг постачальника щодо організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти вказано такі факти, які необхідно встановити: порушення процедур адміністративної діяльності, які спричинили або могли спричинити матеріальні збитки. Прикладом другого підходу є визначення питань, які мають бути досліджені під час адміністративного розслідування. Ними є факти, які підлягають установленню при антидемпінговому розслідуванні. За рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (провід) Міністерство економіки (лідируючий суб'єкт) здійснює перегляд антидемпінгових заходів для визначення індивідуальних величин демпінгової мережі нових експортерів або виробників з країни експорту, які є суб'єктами розгляду та не експортували товар у період розслідування, за результатами якого застосовано антидемпінгові заходи. Зазначений перегляд здійснюється Міністерством за наявності таких умов:1) новий експортер або виробник доведе, що він не пов'язаний з експортерами або виробниками з країни експорту, щодо імпорту в Україну яких застосовані антидемпінгові заходи;

2) такі експортери або виробники, експортували товари в Україну в період розслідування або ці експортери чи виробники доведуть, що вони підписали не відкличні договірні зобов'язання щодо експорту значної кількості товарів в Україну. В третьому випадку правові норми визначають питання, які мають бути встановлені в ході слухань на стадії вирішення справи. До прикладу, при наданні ліцензії на поводження із джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ) з'ясовуються: 1) минулий стан радіаційної безпеки при здійсненні заявниками діяльності із ДІВ 2) майбутній стан радіаційної безпеки 3) досвід заявника по здійсненню аналогічної діяльності із ДІВ .

При цьому предметом доказування не може бути сама можливість звернення заявника до лідируючого суб'єкта. Така можливість гарантована правовими нормами, і лідируючий суб'єкт не вправі ставити її під сумнів на стадії порушення провадження. Тому некоректним є формулювання підстав звернення скаржника до Міністерства економіки з приводу організації і здійснення процедур закупівлі товарів, робіт послуг. Однією з таких підстав зазначено аргументованість міркувань заявника при зверненні. Однак факт аргументованості позиції з'ясовується проводом лише під кінець стадії вирішення справи.

При розгляді питання щодо принципів доказування, напрошується висновок, що в будь-якому виді правової відповідальності і в правозастосувальній діяльності в процесі доказування у справі про адміністративний проступок всі уповноважені особи правозастосувальних органів повинні дотримуватись основних правил – принципів доказування. Вони ставлять уповноважених суб'єктів в визначені рамки, в межах яких здійснюються ті чи інші доказувальні дії, а їх діяльність здійснюється у відповідності із нормами закону14.

Колпаков В.К. та Кузьменко О.В. виділяють такі принципи: законність; охорона інтересів держави і особи; публічність (офіційність) ; самостійність і незалежність у прийнятті рішень; об'єктивна (матеріальна) істина; гласність; рівність учасників процесу перед законом; швидкість та економічність; провадження процесу національною мовою; відповідальність посадових осіб15.

На наш погляд, ці принципи мають неабияке значення, по – перше, при застосуванні примусових процесуальних заходів (затримання, привід, особистих огляд і т.д.); по – друге, при застосуванні обмежувальних заходів і заходів реалізації адміністративної санкції (виконавче провадження).

В сучасній юридичній літературі не існує єдиного підходу до змісту і кількісного складу принципів. В різних авторів воно не співпадає, тому ми вважаємо, що вони мають право бути закріпленими в окремому нормативно-правовому акті.

1.3. Обставини, що входять у процес доказування

У предмет доказування входить коло обставин, що передбачаються законом. Вони вказані у ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При розгляді справи про адміністративне правопорушення обов'язково підлягають з'ясуванню наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи16.

Правильно встановлений предмет доказування передбачає, що всі обставини, віднесені до його змісту повинні бути встановлені по кожній справі про адміністративний проступок і предмет доказування є пронизуючим всі стадії адміністративного процесу.

Конкретна подія і зв'язані з нею, що підлягають обов'язковому з'ясуванню, обставини являють собою сукупність фактів, що мали місце в реальній дійсності. Ці факти завжди конкретні, тому предмет доказування по визначеній справі індивідуальний, як індивідуальні особа, що вчинила проступок, так і сам проступок. При цьому кожна зі згаданих „обставин" звичайно виражається не в одному конкретному факті, а в їх сукупності. У той же час наявність узагальненої схеми предмета доказування направляє діяльність по встановленню таким чином, щоб не допустити ні істотних пробілів картини проступку, ні захаращення її несуттєвими деталями17.

Спробуємо детальніше зупинитися на стадіях з'ясування обставин, що входять у процес доказування.

По кожній справі шляхом доказування необхідно встановити наявність події адміністративного проступку. Крім факту події адміністративного проступку необхідно встановити час, спосіб, місце, які мають значення до справи. Так, встановлення часу здійснення адміністративного проступку має значення для характеристики віку правопорушника, для визначення дії закону в часі і просторі, а місця – для визначення підвідомчості і підсудності справи про адміністративне правопорушення.

Спосіб здійснення адміністративного правопорушення, тобто склад і послідовність дій для досягнення протиправного результату, також є обов'язковою ознакою для багатьох складів. Якщо спосіб не впливає на кваліфікацію адміністративного правопорушення, він має орієнтувальне значення при виборі адміністративного покарання.

При провадженні по справі про адміністративний проступок належить встановити, що за особа (фізична чи юридична) здійснила протиправні дії (бездіяльність), за які Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність. Тобто, необхідно встановити чи це повнолітня особа; посадова особа; військовослужбовець чи інші особи; іноземні громадяни і особи без громадянства; підприємці і т.д.18 Законодавство має на увазі вияснення таких питань, як прізвище, ім'я, по батькові, місце народження, належність до громадянства; соціальне становище в суспільстві (освіта, рід занять тощо); стан здоров'я, спосіб життя. Сюди також включається доказування віку і осудності. Поняття і ознаки юридичної особи вказані в Цивільному Кодексі України.

Loading...

 
 

Цікаве