WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки - Курсова робота

Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки - Курсова робота

„Доказуванням є поєднанням збирання, дослідження і оцінки доказів, поєднанням практичної і розумової діяльності, що направлена і регулюється у визначених законом межах", - пише Є.В. Додін. В свою чергу, аналізуючи доказування в справах про адміністративні проступки, А.А. Пеков дає визначення доказування „як виду процесуальної діяльності осіб (органів), уповноважених приймати рішення по справі про адміністративний проступок, і інших учасників процесу по збиранню, перевірці та оцінці доказів в цілях встановлення істини і вирішенні інших завдань провадження по справі". Ю.А. Попова пропонує вважати доказуванням „процесуальну діяльність суду і всіх суб'єктів процесу по витребуванню, пред'явленню, оцінці, дослідженні доказів, які відносяться до справи з ціллю встановлення фактів предмета доказування і доказових фактів для постановлення законного і обґрунтованого рішення по справі.8"

Звернемо увагу на те, що витребування і пред'явлення доказів входить в загальне поняття – збирання. Тобто, можна сказати, що доказування в справах про адміністративні проступки являє собою діяльність уповноважених адміністративно-юрисдикційних органів і судів (суддів) для вирішення адміністративно-правових спорів, а також сторін спору чи учасників процесу по справі про адміністративний проступок чи інших зацікавлених в результаті справи осіб по збиранню, дослідженню і оцінці фактичних даних (відомостей про факти), які мають значення для вирішення адміністративної справи.9

Склад елементів доказування є одним з найбільш дискусійних питань, взагалі, в теорії доказування. Про його структуру сучасні вчені мають багато різноманітних думок та суджень10.

Діалектика стверджує, що у всякій діяльності повинні бути суб'єкт, об'єкт і знаряддя дії11. Таким чином, розвиваючи філософське судження, можемо відмітити, що тим, хто пізнає є правозастосувальні суб'єкти – суддя, уповноважені на те посадові особи державних органів різного роду; знаряддям пізнання виступає адміністративно-процесуальне доказування, як особливий вид пізнавальної діяльності, яке проводиться на основі процесуальних норм, які закріплені в чинному законодавстві; об'єктом пізнання є подія, яка сталась – адміністративний проступок.

Перепелюк В.Г. стверджує, що процесуальному доказуванню притаманні 4 елементи: предмет доказування; суб'єкт доказування; засіб доказування та діяльність по збиранню, дослідженню, перевірці, переробці, оцінці та використанню доказів. В якості згаданих чотирьох елементів виступають: 1) пізнавальна (інформаційно-евристична) діяльність; комунікативна (фіксація і забезпечення передачі фактичних даних у часі і просторі); засвідчувальна (підтвердження достовірності фактичних даних); обґрунтовуюча діяльність (використання доказів для встановлення істини). В ході пізнавальної діяльності виявляються джерела доказової інформації. На комунікативну діяльність покладається завдання фіксації одержаної інформації, її процесуальне оформлення та пристосування до використання на стадії вирішення. Засвідчувальна діяльність спрямована на встановлення достовірності зібраних доказів. Фіксацію джерела інформації, здійснення перенесення виявлених даних на новий матеріальний носій, перетворення їх в словесно-знакову форму, вживання заходів для індивідуалізації предметів, що вилучаються і фіксацію їх індивідуальних ознак в процесуальних документах. А доказувальна обгрунтовуюча діяльність - це діяльність по переконанню учасників процесу в істинності зроблених висновків. Ця діяльність знаходить свій прояв у описово-мотивувальній частині, проміжкових і завершального процесуальних актів.

Під дослідженням доказів розуміють з'ясування смислу та інформаційного їх значення. Під перевіркою доказів - визначення їх належності до справи, допустимості та достовірності. Оцінка доказів означає діяльність, що приводить до переконання про допустимість, належність, достовірність доказів і достатність їх сукупності для встановлення обставин, що мають значення для справи. В ході оцінки доказів керуються такими правилами: 1) свобода оцінки (відсутність доказів із наперед встановленою силою); 2) оцінка проводиться лідируючими суб'єктами (проводом) на основі внутрішнього переконання; 3) досліджуються всі докази у взаємозв'язку і внаслідок цього викладають мотиви відхилення одних доказів і взяття за основу інших; 4) лідируючі органи (провід) керуються законом і правосвідомістю.

Крім цього, процесуальні норми можуть висувати додаткові обмеження щодо порядку оцінки доказів. Так, Міністерством економіки з питань європейської інтеграції України при антидемпінгових розслідуваннях особлива увага повинна приділятись інформації, фактам або висновкам, які відрізняються від інформації, фактів і висновків, на підставі яких було прийнято рішення про застосування заходів процесуального забезпечення.

Лідируючі суб'єкти деколи мають право приймати проміжкові та завершальні процесуальні акти, ґрунтуючись на доказах, які не були оцінені за участю зацікавлених осіб. До прикладу, надання інформації зацікавленим особам не перешкоджає прийняттю в подальшому іншого рішення Міністерством економіки України або Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі. Якщо таке рішення ґрунтується на фактах, висновках інших, ніж ті, що були подані у попередній інформації, то інформація щодо нових фактів і висновків подається у стислі строки зацікавленим особам.

Поряд із зазначеними операціями до змісту адміністративного доказування відносять ще один - переробку фактичних даних. Справа в тому, що на судове доказування значний вплив вчиняє принцип безпосередності. Він ставить перед судом обов'язок ґрунтувати рішення на таких даних, що підлягають установленню, які отримані з першоджерела, а не з вторинних даних. Склад суду особисто перевіряє всі докази, що відносяться до справи, і ґрунтує на них своє рішення. Адміністративне законодавство не містить подібних обмежень. Навіть у вирішенні питання про застосування санкції законодавець не вимагає обов'язкового виклику свідків, потерпілих, допускає винесення постанови під час відсутності правопорушника на підставі матеріалів, зібраних іншими суб'єктами доказування. Такою підставою для розгляду справ про адміністративні правопорушення є протокол (акт), у якому в короткій формі викладається суть порушення і вказуються свідки, що підтверджують вчинене діяння.

Отже, до органу, який вирішує питання про застосування санкції, інформація про обставини порушень доходить у переробленому, концентрованому вигляді. Зміст адміністративного доказування варто розглядати ширше, ніж зміст доказування судового, котре включає збір, дослідження й оцінку доказів, тому що перше включає ще один елемент — переробку інформації, її концентрацію.12

Отже, адміністративне доказування являє собою діяльність по збору, дослідженню, переробці й оцінці інформації, що міститься в доказах.

На думку Додіна Є.В., специфіка доказування ланок адміністративного устрою виявляється ось у чому: у колі обставин і фактів, що підлягають доведенню (предметі доказування), у прийомах і методах (засобах доказування), у колі суб'єктів доказування, у змісті доказової діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що доказування відбувається в єдності предметно-практичної і розумової діяльності, що призводить до формування уявлень про досліджувану подію. Доказування являє собою пізнавальний процес, якому притаманна єдність емоційного і раціонального, суб'єктивного і об'єктивного, безпосереднього й опосередкованого, що виявляється у всіх його взаємозалежних елементах.

1.2. Предмет, межі та методи доказування у справах про адміністративні проступки

Предмет доказування - це коло обставин, які належить установити по адміністративній справі. Метою доказування є встановлення об'єктивної істини; а предмет доказування вказує на коло обставин, які утворюють юридично значимі елементи такої істини. Предмет доказування закріплюється або шляхом перелічення обставин, що мають бути встановленими в ході адміністративного розгляду та /або перелічення питань, які провід зобов'язаний вирішити при прийнятті адміністративного рішення. Оскільки у вітчизняній юридичній науці панує погляд про абсолютність істини, то необхідно вводити таке правове поняття, як межі доказування.

Межі доказування - це такий ступінь достатності і достовірності системи доказів, який дозволяє зробити однозначний і неспростовний висновок як по кожному з елементів предмета доказування, так і по справі в цілому. Він характеризується повним, усебічним та об'єктивним дослідженням усіх обставин справи. Повнота в адміністративному процесі, зокрема, означає, що всі зацікавлені особи мали можливість узяти участь у провадженні: повідомлення про адміністративний розгляд виконані у належний спосіб. Усебічність - це глибоке вивчення всієї сукупності належних до справи обставин, їх сторін, реально існуючих між ними зв'язків і взаємозалежностей.

Loading...

 
 

Цікаве