WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки - Курсова робота

Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки - Курсова робота

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки

ВСТУП

с. 3 - 4

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. Роль і місце доказування в справах про

адміністративні проступки

1.1. Поняття, елементи та цілі процесуального

с. 5-11

доказування

1.2. Предмет, межі та принципи доказування у

с. 12-15

справах про адміністративні проступки

1.3. Обставини, що входять у предмет

с. 16-19

доказування

Розділ 2. Правове регулювання доказування в

справах про адміністративні проступки

2.1. Суб'єкти доказової діяльності та їх правове

с. 20-23

становище

2.2. Види та функції засобів доказування, їх

використання та роль у процесі встановлення

с. 24-27

істини в справі

ЗАКІНЧЕННЯ

с. 28

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

с. 29-30

ВСТУП

Останнім часом в Україні відбуваються значні громадсько-політичні і соціально-економічні зміни, які охопили не тільки систему всіх державних органів виконавчої влади, а й діяльність правозастосувальних суб'єктів. Зміни діючого законодавства торкнулись також сфери адміністративно-юрисдикційної діяльності. Ці зміни, безперечно, зумовлюють актуальність процесу доказування в справах про адміністративні проступки.

Визнання людини, її прав і свобод найвищою соціальною цінністю на конституційному рівні, безумовно, перетворює захист прав та свобод людини і громадянина з основних цілей адміністративного права в практичне завдання. Саме зараз, коли Україна несе на своїх плечах важкий тягар реформування, коли динамічно розвиваються відносини, коли законотворці активно створюють наше законодавство виникає багато запитань саме в сфері доказової діяльності, які потребують глибокого аналізу і практики.

Хоча збільшується кількість прийнятих (опублікованих) актів законодавства, відсутність практики, навиків, виробленої системи, механізмів та розуміння суті самого поняття доказування, функцій його складових створює значні труднощі при правозастосуванні.

Нажаль, нашими законотворцями явно недостатньо уваги приділяється галузі теорії і практики доказування в справах по адміністративні проступки. Також не існує окремої дисципліни в навчальних закладах, яка б готувала юристів-професіоналів. Це б сприяло розвитку та вдосконаленню не тільки теорії доказової діяльності, а й практики доказування в справах про адміністративні проступки, зокрема. А тому, ми вважаємо, що саме дослідження поняття, сутності предмета доказування, його елементів, а також вивчення теорії доказування, стане основою для вирішення багатьох хиб у правозастосуванні, дасть змогу зрозуміти його недоліки, сприятиме правильному практичному використанні цих знань у процесі доказової діяльності.

На відміну від кримінально-процесуальної і цивільно-процесуальної галузей права проблеми доказування в адміністративному процесі залишаються до сих пір не дослідженими в достатній мірі. В юридичній літературі на даний час немає єдиного підходу до теорії доказування в справах про адміністративні проступки. А тому, на сучасному етапі дослідження даної проблеми необхідно проводити не тільки з теоретичних позицій, а й на основі аналізу адміністративно-правових актів, а також практики їх застосування в адміністративно - юрисдикційній діяльності.

Ціллю і метою написання роботи є дослідження предмета, поняття, елементів, принципів доказування у справах про адміністративні проступки; з'ясування таких понять як докази, та їх ролі у процесі встановлення істини в справі. Метою визначення цих понять є розкриття проблем, що виникають при доказовій діяльності, недоліків, а також внесення своїх пропозицій щодо подальшого їх вдосконалення застосування їх у практиці.

Об'єктом дослідження виступає роль суб'єктів доказування в процесі збирання, дослідження і оцінки доказів в справах про адміністративні проступки; кола обставин, що входять у процес доказування; функцій засобів доказування.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти процесу доказування у справах про адміністративні проступки, а також діяльність правозастосувальних суб'єктів, які забезпечують доказування, їх правове становище.

Методологічну основу складають загальнонауковий метод пізнання правової дійсності, а також наступні методи: порівняльно-правовий, структурно-функціональний; методи аналізу документів, синтезу та ін. В роботі використовується та аналізується чинне законодавство України, наукові праці, монографії відомих юристів, а також останні дослідження вітчизняної і зарубіжної юридичної науки.

З М І С Т

Розділ 1. Роль і місце доказування в справах про адміністративні проступки

1.1. Поняття, елементи та цілі процесуального доказування

Здійснювана в Україні судово-правова реформа, покликана гармонізувати діючі правові відносини відповідно до вимог міжнародних стандартів, визначила необхідність перегляду низки положень національного законодавства та необхідність створення нових інститутів для забезпечення реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю1, а утвердження та забезпечення її прав і свобод – обов'язком держави. До юридичних механізмів такого забезпечення і належить інститут доказування.

Адміністративна юстиція – невід'ємний атрибут правової держави, завданням якої є забезпечення верховенства права, судового захисту конституційних прав і особистих свобод, судового контролю за правомірністю актів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, вирішення спорів адміністративного характеру між громадянами та органами, які здійснюють публічно-владні повноваження2.

Для досягнення вказаної мети необхідне дослідження важливих проблем теорії та практики доказування, всебічне опрацювання та вдосконалення існуючих і розробка нових прийомів та засобів поліпшення процесу доказування в процесі розгляду справ про адміністративні проступки. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення згідно статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності3.

Як відомо, з'ясування цілі здійснення будь-якого виду діяльності дозволяє глибше вияснити зміст цієї діяльності. З'ясування цілей доказування в адміністративному процесі має також важливе теоретичне і практичне значення. Вчені, які займаються проблемами доказового права, неоднозначно підходять до визначення змісту цього поняття. Розкриваючи його з позицій теорії права і, взагалі, процесуальних галузей права, вони спочатку звертаються до лінгвістичного та філософського змісту цього поняття, а вже потім наповнюють його, безпосередньо, юридичним змістом. Такий підхід до визначення юридичних дефініцій перевірений часом і вважається найбільш виправданим, оскільки дозволяє більш детально з'ясувати суть поняття. Отже, термін „доказування" походить від латинського слова „Jurisdictio" (а саме: від словосполучення „jus" + „dico", що в перекладі означає – „ведення судочинства, судовий розгляд"; „влада, компетенція")4.

Що ж означають терміни „лідируючі суб'єкти" та „провід"?

Перепелюк В.Г. пропонує таке визначення поняття: "Доказування – це діяльність лідируючих суб'єктів адміністративно-процесуальних відносин по збиранню, дослідженню, перевірці, переробці та оцінці фактичних даних (доказів), використанню їх в установленні об'єктивної істини по справі, обґрунтування висновків і рішень, що приймаються". 5

На думку О. Бандурки і М. Тищенко, суб'єктів адміністративно-юрисдикційного процесу можна поділити на кілька груп. Насамперед, це так звані лідируючі суб'єкти, тобто суб'єкти, які виконують функції ведення процессу (організатори), здатні самі на державно-владній основі приймати рішення в справі6. Група організаторів (лідируючих суб'єктів) неоднорідна. Істотне значення має відношення того чи іншого органу (посадової особи) до правозастосування, тобто вирішення справи. Орган (посадова особа), що вирішує справу, лідирує не тільки на стадії вирішення. Він має достатньо процесуальних можливостей, щоб забезпечити провадження на інших стадіях: повноваження процесуального контролю, санкціонування процесуальних дій, що проводяться іншими лідируючими суб'єктами, забезпечення виконання рішення. Таких організаторів учений пропонує називати проводом. Тому інші лідируючі суб'єкти залежно від ступеня публічності юридичної справи (юрисдикційна, позитивна) в більшій чи меншій мірі залежні від проводу. В юрисдикційних справах лідируючі суб'єкти наділені більшою свободою в примусовій реалізації владних повноважень по відношенню до зацікавлених осіб. В інших провадженнях такі лідируючі суб'єкти звертаються до проводу за санкціонуванням владного впливу. В останньому випадку процесуальний статус лідируючих суб'єктів наближається до статусу зацікавлених осіб. Нарешті всіх лідируючих суб'єктів можна віднести до складу учасників, оскільки реалізація примусових процесуальних дій у переважній більшості випадків здійснюється із санкції проводу. Автори зазначають, що визначення „лідируючі суб'єкти процесу" введено в науковий обіг В. Горшеневим7.

Loading...

 
 

Цікаве