WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зародження та виникнення експертно-криміналістичних установ в першій половині ХХ ст. - Реферат

Зародження та виникнення експертно-криміналістичних установ в першій половині ХХ ст. - Реферат

Реферат на тему:

Зародження та виникнення експертно-криміналістичних установ в першій половині ХХ ст.

В перші роки Радянської влади робота органів внутрішніх справ в боротьбі зі злочинністю новоствореній державі була особливо важкою. Серед причин низького розкриття злочинів були відсутність експертних установ і технічного обладнання, необхідного для нормального функціонування цих установ, недостача кваліфіковано підготовлених кадрів, все це призвело до того, що кількість нерозкритих злочинів в країні різко зросла. Криміналістичні установи, створені в дореволюційній Росії і діючі у вигляді кабінетів науково-судової експертизи практично не працювали, їх роботу необхідно було організовувати наново. Після революції були знищені поліцейські установи, дактилоскопічне бюро і фотографічні лабораторії, працюючі при кабінетах науково-судової експертизи, а також при розшукових відділеннях поліції. Реорганізація кабінетів науково-судової експертизи у Києві, Одесі і в Москві призвела до того, що в країні не залишилося криміналістичних установ, в той час, як необхідність наукового підходу до розслідування злочинів усвідомлювалась з перших кроків створення слідчих і судових органів. Виникнення криміналістичних установ в системі органів внутрішніх справ тісно пов'язане з організацією і діяльністю служби карного розшуку. 5 жовтня 1918 року було прийняте Положення "Про організацію відділів карного розшуку". У першій же доповідній записці на ім'я завідуючого Головним управлінням радянської робоче-селянської міліції начальник Центррозшуку повідомив, що після революції майже скрізь ліквідовані кабінети науково-судової експертизи, в багатьох колишніх розшукових відділеннях знищений реєстраційний матеріал. Тому необхідно було в найкоротші терміни поставити справу на наукову основу, створити кадри досвідчених співробітників, наукових фахівців [1, с.10-15]. Основною перешкодою розвитку наукової і практичної роботи в галузі криміналістичної і судової експертизи в органах карного розшуку і юстиції стала відсутність науково-технічної бази і кваліфікованих кадрів. Дещо активніше розвивався науково-технічний напрямок в органах карного розшуку Петрограді. Цьому сприяло те, що частина особового складу карного розшуку, що працювала в царській поліції, після революції перейшла на бік Радянської влади. Таким чином, вже в листопаді 1917 року карний розшук, "...завдяки своєму досвіду і знанню криміналістичної техніки і тактики по розшуковій справі в Росії відновив свої дії" [2, с.57-58]. Крім того, в цей же час в Петрограді був створений Вищий інститут фотографії і фототехніки, де на новоствореній криміналістичній кафедрі судово-фотографічної енциклопедії проходили підготовку експерти-криміналісти. Науково-технічні підрозділи в органах внутрішніх справ виникли на основі раніше створених в дореволюційній Росії кабінетів науково-судової експертизи [3, с.7]. 1 березня 1919 року при Центррозшуку був створений і почав діяти кабінет науково-судової експертизи, завідуючим якого був призначений П.С. Семеновський. У його функції входили: 1) організація наукової експертизи на місцях; 2) консультації співробітників карного розшуку з найбільш складних питань, що вимагають спеціальних знань; 3) проведення криміналістичних експертиз; 4) надання допомоги співробітниками кабінету безпосередньо на місці події [3, с.140]. У квітні 1920 року було відкрите єдине Центральне слідчо-розшукове Управління, при якому створений відділ науково-судової експертизи з науково-показовим музеєм і бібліотекою. У завдання відділу входило проведення різного роду експертиз. Чергова реорганізація, на початку 1921 року, правоохоронних органів призвела до того, що при Центррозшуку НКВС РРФСР був створений Кабінет науково-судової експертизи. Допомогу співробітникам карного розшуку, у проведенні експертиз, в період утворення і становлення цього відділу, надавали експерти-консультанти, які не входили в штат відділу. У квітні 1921 року знову сталася реорганізація Центррозшуку, в його штатах був створений перший Науково-технічний підвідділ, який був створений на базі кабінету науково-судової експертизи (Наказ №44 від 2 квітня 1921 року). Великий внесок в становлення науково-технічних підрозділів, як експертних установ в органах внутрішніх справ, вніс відомий радянський криміналіст С.М. Потапов, який з вересня 1922 року очолював експертний підвідділ НТВ. Ним була створена лабораторія для проведення криміналістичних експертиз. У 1922 році було створено Управління карного розшуку НКВС РРФСР (Наказ НКВС РРФСР № 57 від 10.04.1922 р.). У двадцяті роки науково-технічним підвідділом керував професор В.Л. Русецький. З його ініціативи цей підвідділ був перетворений в науково-технічний відділ. У обов'язки науково-технічного відділу входило: застосування в карно-розшуковій роботі наукових методів і спеціально-технічних знань реєстрації злочинців, статистичний облік злочинності і боротьби з нею, збирання і систематизація довідкового і наглядного матеріалу, організація та інструктування цих галузей роботи на місцях. Рішення невідкладних завдань, що стоять перед науково-технічним відділом в боротьбі зі злочинністю, надання наукової, технічної і практичної допомоги правоохоронним органам необхідних консультацій, проведенні складних експертиз, з подальшим розвитком і вдосконаленням науково-технічної служби в апаратах карного розшуку, вимагало створення кабінету науково-технічної експертизи. Він був створений в серпні 1923 року (Наказ НКВС РРФСР № 107 від 13 серпня 1923 р.) і входив до складу науково-технічного відділу [3, с.31]. У його завдання входило: 1) проведення експертиз по кримінальним справам; 2) розробка наукових методів розкриття злочинів; 3) підготовка навчальної літератури для навчання працівників карного розшуку; 4) виїзд в губернські підрозділи карного розшуку для впровадження на місцях науково-технічної роботи; 5) спостереження за розвитком криміналістичної техніки за кордоном; 6) поповнення експонатами Центрального криміналістичного музею і надання допомоги в організації музеїв на місцях [3, с.35]. Науково-технічна служба в Україні активно почала розвиватися тільки в 20-ті роки. На етапі свого становлення при Головному управлінні міліції УРСР в апараті Управління карного розшуку були створені Центральне реєстраційне бюро, фотохімічна лабораторія і науково-технічне відділення. Науково-технічне відділення займалось розробкою наукових методів боротьби зі злочинністю, організацією криміналістичного музею, кодифікацією і захистом юридичних інтересів Центррозшуку [3, с.37]. 5 лютого 1919 року був виданий декрет Робітничо-селянського уряду УРСР "Про утворення робітничо-селянської радянської міліції". Для надання допомоги практичним працівникам у боротьбі зі злочинністю (по застосуванню криміналістичних засобів і участі в процесі розслідування злочинів фахівцями), на базі раніше діючих Київського, Одеського кабінетів науково-судової експертизи були створені нові кабінети, які входили до складу судово-слідчих підвідділів юстиції губернських кабінетів. Застосування наукових методів у процесі розслідування кримінальних справ було закріплене в інструкції для слідчих 1919 року. У параграфах 106 і 107 інструкції зазначалось, що якщо при розслідуванні злочинів залучався фахівець, який проводив експертизи, то він зобов'язаний після проведеної експертизи складати письмовий висновок з відповідями на питання, котрі поставлені перед ним [4, с.115]. Практично при всіх обласних і губернських апаратах карного розшуку в цей період часу були створені науково-технічні кабінети. Ці обставини сприяли тому, що в грудні 1929 року (Наказ НКВС РРФСР 58 від 9 грудня 1929 р.), з науково-технічного підвідділу було виведено Центрально-реєстраційне бюро, а підвідділ став іменуватись Бюро науково-технічної експертизи. В його функцій входило: 1) проведення експертиз; 2) науково-дослідна робота; 3) надання на місцях практичної допомоги підрозділам карного розшуку [4, с.115]. Кабінети науково-судової експертизи в Україні, а саме Київський і Одеський в післяреволюційний період і в роки громадянської війни продовжували діяти, однак працювали вони не в повну силу. У цих кабінетах проводились графічна, судово-балістична і технічна експертиза документів. Київський кабінет науково-судової експертизи був створений в лютому 1914 року. Велика заслуга в збереженні науково-технічної бази і фахівців Київського кабінету науково-судової експертизи належить його керівнику, відомому вітчизняному вченому-криміналісту професору С.М. Потапову. З кінця 1920 року завідуючим Київського кабінету науково-судової експертизи був призначений В.І. Фаворський, видний вчений в галузі судової фотографії, під керівництвом якого проведення експертиз поновилось. Значно збільшилась кількість хімічних експертиз [5, с.12]. Одеський кабінет науково-судової експертизи почав функціонувати з квітня 1914 року. В перші роки післяреволюційного періоду Одеський кабінет науково-судової експертизи виконував експертні дослідження по завданнях судово-слідчих органів Одеської, Подільської і Катеринославської губерній. Його організатором і керівником був вчений в галузі криміналістики, професор М.П. Макаренко. По своїх функціях і штатах співробітників Одеський кабінет практично не відрізнявся від Київського кабінету, в зв'язку з цим проводились і аналогічні експертні дослідження [6, с.102]. 1 листопада 1923 року в Україні в Харкові був створений третій кабінет науково-судової експертизи. Ініціатором його створення був завідуючий кафедрою судової медицини медичного факультету Харківського медичного інституту професор М.С. Бокаріус. Як в Київському і Одеському кабінетах, в Харківському кабінеті науково-судової експертизи були створені чотири секції: 1. Хімічних і фізико-хімічних досліджень; 2. Судово-фотографічних досліджень; 3. Судово-медичних, макро-мікроскопічних досліджень; 4. Ідентифікації особи [6, с.102]. Основним завданням новоствореного кабінету було обслуговування органів розслідування і суду, тобто науково-оперативна робота. Науковими дослідженнями Харківський кабінет почав займатись в 1925 році. Завдання кабінетів науково-судової експертизи на Україні були визначені в спеціальному положенні, затвердженому Радою Народних депутатів УРСР в 1923 році, а інструкція Народного Комісаріату Юстиції УРСР, розвиваючи вказане Положення, більш детально регламентувала діяльність кабінетів [7, с.50-51]. З метою розширення використання спеціальних науково-технічних знань в кримінальному судочинстві в Україні на початку 20-х років почалось створення державних судово-експертних установ. Одночасно зі створенням експертно-криміналістичних установ в Україні з 1922 року створюються науково-технічні установи в системі НКВС. Організаторами їх створення були С.М. Потапов і В.Л. Русецький, які створили науково-технічний відділ Управління карного розшуку республіки. Криміналістичні установи в системі НКВС в УРСР як і в РРФСР створювались наново. Розширення науково-технічних установ в системі НКВС в УРСР продовжувалось до 1929 року. Історія діяльності судово-експертних установ міністерства юстиції УРСР починається з прийняттям 10 липня 1923 року Радою Народних Комісарів УРСР "Положення про обласні кабінети науково-судової експертизи." У цьому положенні вказувалося: "для проведення різного роду науково-технічних досліджень по судових справах засновуються в містах Києві, Харкові і Одесі обласні кабінети науково-судової експертизи" [8, с.5]. На стадії свого становлення в основне завдання експертних установ міністерства юстиції УРСР входило надання допомоги в проведенні експертиз по матеріалах, що надходили від правоохоронних органів. Науково-дослідна робота на етапі свого становлення в цих установах не велась. 23 жовтня 1925 року, в зв'язку з розширенням функцій кабінетів науково-судової експертизи, структура і порядок їх діяльності отримали відображення в спеціальному розділі Положення про судоустрій УРСР, прийнятий 23 жовтня 1925 року на другій сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету ІХ скликання [9, с.522]. У 1925 році Рада Народних Комісарів УРСР затвердила нове положення про кабінети науково-судової експертизи. У цьому ж році Київський, Харківський і Одеські кабінети науково-судової експертизи були реорганізовані в інститути науково-судової експертизи. В цих установах в той період часу працювали такі видатні вчені як: в Київському інституті - професори В.І. Фаворський, М.А. Петров, в Харківському - М.С. Бокаріус і М.М. Бокаріус, в Одеському - М.П. Макаренко і С.М. Матвєєв, які зробили величезний внесок в розвиток вітчизняної науки криміналістики. Після перетворення у вересні 1925 року Київського кабінету науково-судової експертизи в Київський науковий інститут судової експертизи, його директором був призначений професор В.І. Фаворський, вчений-криміналіст в галузі судово-дослідної фотографії, який залучив для роботи в інституті вчених-криміналістів хіміків, біологів, психіатрів, медиків, таких як В.А. Франковський, В.Л. Павлов, М.А. Петров, М.М. Зюськін, М.М. Труханов, Г.А. Шепель, М.М. Маєвський і інші. Реорганізація Київського кабінету в інститут і нова організаційна структура дозволила розширити коло експертної діяльності інституту і перетворила його в багатопрофільну експертну установу. Харківський кабінет науково-судової експертизи, як інститут, почав свою роботу з жовтня 1925 року [10, с.12].

Loading...

 
 

Цікаве