WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Класифікація пошкоджень від дії гладкоствольної вогнепальної зброї на тілі людини - Реферат

Класифікація пошкоджень від дії гладкоствольної вогнепальної зброї на тілі людини - Реферат

Реферат на тему:

Класифікація пошкоджень від дії гладкоствольної вогнепальної зброї на тілі людини

Ушкодження пострілами зі шротової зброї в мирний час зустрічаються досить часто. Морфологічна картина зазначених ушкоджень обумовлена конструкцією снаряду. Значний внесок у вивчення пошкоджень, заподіяних пострілами з вогнепальної шротової зброї, привніс професор кафедри судової медицини Львівського медичного інституту А.Ф. Лисицин. При використанні правильно спорядженого шротового (картечного) патрона в момент пострілу в казенній частині ствола максимальний тиск газів складає до 59-76 МПа, що забезпечує початкову швидкість снаряду 360-495 м/с [1, С.185]. При вильоті зі ствола снаряд починає фрагментуватися в сторони і розтягуватися по довжині. Так, на дистанції 10 м шротовий снаряд вже має діаметр близько 0,4-0,7 м і довжину до 1,3 м, а в міру подальшого збільшення дистанції ці параметри зростають. Поступово периферичні шротини снаряду, що летять, під впливом опору повітря і сили ваги втрачають швидкість і падають на землю. Тільки одиничні шротини, що знаходяться в центрі і мають найбільшу швидкість, можуть летіти досить далеко. Гранична дальність польоту окремих шротин і картечин заводського виготовлення залежить головним чином від їх розміру. За даними П.І. Толстопята (1951), при пострілах вгору під кутом близько 30° окремі шротинки дрібного шроту (№ 9) можуть летіти до 200 м, великого шроту (№ 1, № 00) – до 400-350 м, а картеч – до 600 м. Однак на цих відстанях шротини знаходяться на кінці польоту і вже не можуть заподіяти серйозних ушкоджень, за винятком випадків влучення в око [2, С.116]. На балістику шротового снаряду, ступінь його фрагментації, дальність польоту а, отже, на його уражаючу здатність впливають: 1) характер спорядження і стан патрона (вид і кількість пороху, тип капсуля, матеріал і кількість пижів і прокладок, маса і номер шроту або картечі, наявність засобів концентрації або розсіювання, матеріал і розміри гільзи, щільність спорядження, давнина й умови зберігання); 2) конструкція рушниці особливо її ствола (довжина і калібр, характер свердловки й ін.); 3) метеорологічні умови (температура повітря, вітер і ін.). Конкретний вплив цих факторів докладно розглядається в спеціальній літературі по мисливській зброї і боєприпасах (Толстопят А.І., 1951; Блюм М.М., Шишкін І.Б., 1983; Кофанов А.В. 2005), а також у монографіях про ушкодження пострілами з цієї зброї (Лисицин А.Ф., 1968; Смусін Я.С., 1971; Кофанов А.В. 2005, 2008).

Шротовий постріл відноситься до класу мінливих явищ, що знаходяться під впливом багатьох факторів, що діють з різною інтенсивністю й у різних сполученнях: якщо зробити кілька пострілів однаковими патронами з того самого ствола, то площа розсіювання і кучність будуть різними [3, С.25]. При русі шроту по каналу ствола відбувається сильний стиск снаряду, у наслідок чого між шротинами виникають зворотні сили взаємного відштовхування і настає взаємне розклинення шротин. Тому в момент вильоту шротини відхиляються від прямої лінії на деякий кут. Є. Штейнгольд (1958) встановив, що стовп шроту в стволі спресовується приблизно на 22% своєї первісної довжини, а осад порохового пижа досягає 33% у центрі і до 17% по краях. У наслідок стиску відбувається також деформація шроту, що призводить до збільшення розсіювання; "розштовхування" шротин сприяє їх розсіюванню й обумовлює початкові відхилення шроту безпосередньо в дуловому зрізі ствола. Після вильоту шроту зі ствола на розсіювання додатково починають впливати й інші фактори [2, с.120].

Пороховий пиж, маючи високу початкову швидкість, завдає сильного удару по шротовому снаряду позаду і розкидає шріт. Важкі пижі починають відставати від шроту тільки на відстані близько 3,5 м, а більш легкі – значно раніше. Чок затримує пороховий пиж, внаслідок чого він швидше втрачає швидкість і його дія на шріт зменшується. Легкий шротовий пиж у результаті різкого гальмування повітрям стає перешкодою на шляху руху шроту і викликає відхилення шротин від первісної траєкторії. Порохові гази, що вилітають зі ствола, мають у перший момент високу швидкість і тому в межах 25-30 см від дулового зрізу потрапляють в шрот і розкидають його. Опір повітря, що діє на шрот, як розсіювач, також сприяє розпорошенню тим більше, чим сильніше деформований шріт.

Перераховані фактори діють не з однаковою силою, у зв'язку з чим коливається і величина розсіювання. Крім того, на розсіювання шроту впливає свердловка стволів, калібр, діаметр і форма шротин, маса снаряду шроту, якість і кількість пороху в заряді, щільність заряджання, сила капсуля, невідповідність довжини гільзи довжині патронника, різні дефекти стволів та інші фактори. Значення мають якість боєприпасів і правильність їх спорядження, балістичні властивості шротової зброї [1, С.195]. Деформація шротового снаряду і кути взаємного розклинення шротин міняються від пострілу до пострілу внаслідок різного розташування шротин відносно одна від одної. Тиск порохових газів також коливається, а разом з цим міняється і їх вплив, що розсіює шріт.

Ступінь розсіювання шроту можна регулювати за допомогою спеціальних засобів. Зменшення розсіювання досягається: розміщенням снаряду шроту в паперову або поліетиленову сорочку (кучність підвищується на 10-15%); пересипанням шроту сипучими тілами (крохмаль, тальк і ін.), що дає збільшення кучності на 1-12%; застосуванням папкового кільця, що охоплює верхню частину шротового снаряду (підвищення кучності до 80%); спорядженням патронів погодженою картеччю, що укладається в дуловому зрізі ствола суцільним рядом (кучність підвищується на 7%). Збільшення розсіювання забезпечують: спорядження патронів кубічним шротом, площа розсіювання якої в 2 рази більше, ніж круглої; поділ шротового снаряду на 3-4 частини картонними прокладками або тонкими повстяними пижами; поділ шроту картонним "хрестом"; розміщення шроту по периферії паперової трубки, вставленої в гільзу; зменшення на 20% заряду шроту; запижовування пороху перфорованим картонним пижем замість повстяного (при пострілі порохові гази прориваються через отвори пижа в шріт і розсіюють його); використання спеціальних гільз із гвинтовими нарізами усередині. Кучність бою характеризується кількістю шротин, що приходяться на одиницю площі мішені, і слугує для визначення ступеня розсіювання шроту[1, С.201]. Після вильоту шроту зі ствола, коли його розсіювання в початковій стадії вже відбулося, кожна шротина продовжує свій шлях самостійно, якщо не враховувати можливості зіткнення шротин одна з одною. При цьому на шріт діє: сила інерції, сила земного тяжіння й опір повітря. Однак варто пам'ятати про те, що навіть дуже якісний шріт не має правильної сферичної форми, що впливає на його балістичні властивості. До цього додається ще деформація шроту при проходженні його по каналу ствола. У повітрі деформовані шротини відхиляються від правильної траєкторії і роблять коливальні рухи.

Форма шротового снаряду в початковий момент залежить від свердловки ствола. При пострілі зі ствола з чоком осип шроту нагадує конус, а при пострілі з "циліндра" форма снаряду близька до циліндричного. На відстані 3 м від дулового зрізу відбувається вже значне розтягування шротового осипу в довжину. На відстані 10-20 м від дулового зрізу шротовий снаряд має форму грон винограду, широкий кінець якої знаходиться попереду. А.І. Толстопят (1955) вказує, що шротовий снаряд у повітрі являє собою витягнуту форму, причому найбільш густо шротини розташовуються між центром овоїда і головною його частиною. Розподіл шротинок в овоїді, а також його довжина і ширина залежать від калібру зброї, свердловки ствола й умов спорядження патронів. Розміри і структура овоїда міняються від пострілу до пострілу при стрільбі з того самого ствола однаковими патронами, навіть якщо вони споряджені максимально ретельно. Форму овоїда утворить не вся, а тільки основна маса шроту, що летить, (80%).

З вищесказаного можна зробити висновок про те, що ступінь розпорошення шротового (картечного) снаряду в польоті обумовлює три основних види дії цього снаряду: суцільна, або компактна, дія; відносно суцільна, або відносно компактна дія; дія шротової осипу.

Література:

  1. Попов Н. В. „Судебная медицина" (Издание третье переработоное и дополненное проф. В. М. Смольяннивым и проф. В.Ф. Черваковым. Допущено Министерством высшего образования СССР в качестве учебника для выших медицинских учебных заведений). – М.: Государственое издательство медицинской литературы "МЕДГИЗ", 1950. – 443 с.

  2. Кустанович С. Д. „Судова балістика" – М.: Госюриздат, 1956. – 514 с.;

  3. Райский М. И. „Судебная медицина". Медгиз: Издательство научной литературы, 1953. – 578 с.

Loading...

 
 

Цікаве