WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб`єктний склад корпоративних правовідносин - Реферат

Суб`єктний склад корпоративних правовідносин - Реферат

Окремою групою органів держави, що беруть участь у корпоративних правовідносинах, пропонується назвати державні установи.

Глусь Н.М. у своєму дисертаційному дослідженні зазначає, що "внаслідок розгляду дискусійного питання щодо можливості державної установи бути акціонером чи учасником корпорацій (авт.- а, значить, і учасником корпоративних правовідносин), відповідно до чинного законодавства, встановлено, що державна установа може бути суб'єктом корпоративного права, якщо таке право передбачено її установчими документами" [9]. Ми цілком погоджуємося з такою позицією та вважаємо за необхідне виділити державні установи як окремого учасника корпоративних правовідносин, зокрема і з огляду на те, що така позиція не суперечить змісту ч. 3 ст. 83 ЦК України, яка, хоча і відносить установи до юридичних осіб публічного права, в той час як корпоративні правовідносини стосуються більше приватного, однак визначає їх як "організації, створені однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні ними, шляхом об`єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна".

У відповідності до абзацу 2, п.1.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 (далі — Рекомендацій Президії ВГСУ), у справах за позовом акціонера, щодо внесення змін до реєстрів власників іменних цінних паперів та щодо укладення, зміни, розірвання та визнання недійсними договорів на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, стороною корпоративного спору, зокрема, відповідачем, є реєстратор власників іменних цінних паперів, за умови залучення до судового рогляду справи акціонерне товариство, у якості співвідповідача або третьої особи [10]. Таке положення значною мірою суперечить п. п.1.1. Рекомендацій Президії ВГСУ та п.4 ч.1. ст. 12 ГПК України, де перелік сторін корпоративного спору є вичерпним і реєстратор до їх кола не входить. Однак, факт участі зазначеного суб`єкта у корпоративних правовідносинах, виходячи із змісту наведеної норми, важко заперечувати. Крім того, ми притримуємося думки, що реєстратор власників іменних цінних паперів є єдиним учасником додаткового складу корпоративних правовідносин, який може бути стороною (відповідачем) у корпоративному спорі. Решта учасників додаткового складу, а, ввідтак, і зовнішньокорпоративних відносин, такого права не мають (ч.1 ст. 12 ГПК України).

Іще одну групу учасників додаткового складу корпоративних правовідносин складають господарські суди України (усіх інстанцій), які у відповідності до п. 4 ст. 12, 16 ГК України та ст. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів", одним із положень щодо своєї виключної підсудності на сьогоднішній день мають спори у сфері корпоративних правовідносин, і, відповідно, набувають статусу учасника - арбітра у таких відносинах.

В контексті віднесення господарських судів до складу учасників корпоративних правовідносин, пропонується диференціювати участь у вказаних відносинах також на постійну участь та участь "ad hoc" (разову, тимчасову участь).

Так, до постійних учасників слід віднести власників корпоративних прав, господарські організації, у майні яких є частка інших осіб, державу як власника корпоративних прав тощо, а до учасників "ad hoc" - господарські суди, учасників господарської органзації, що вибули із неї.

Із наведеного вбачається, що перші беруть участь у корпоративних правовідносинах постійно, безперервно, в той час як другі вступають у корпоративні правовідносини по мірі порушення їх корпоративних прав, невизнання або в силу порушення чи невизнання корпоративних прав іншого учасника (ів), з метою справедливого вирішення корпоративного спору.

До групи учасників "ad hoc" слід віднести також і інших осіб, корпоративні права яких порушено. Категорію останніх до учасників корпоративних правовідносин — сторін корпоративного спору запропонувала віднести Н.С. Кузнєцова, яка вважає, що "крім товариства, його учасників (засновників, акціонерів), в тому числі учасників, які вибули, до суб'єктів цих відносин слід віднести й інших осіб, чиї корпоративні права порушуються, оспорюються або не визнаються. Ця позиція обґрунтовується тим, що вимоги таких осіб мають розглядатися тим самим судом і за тими самими правилами (в такому самому порядку), що і спори між товариством та його учасниками або між учасниками. Інша справа, що такі особи мають довести, що вони пов'язані своїм корпоративним інтересом саме з цим спором" [11].

До учасників корпоративних правовідносин, з нашої точки зору, недоцільно відносити керівників та інших посадових осіб органів управління корпоративних підприємств, а також і власне органи управліня.

Це пояснюється наявністю позиції, висловленої Вищим господарським судом у абзаці 2 п. 1.12. Рекомендацій Президії ВГСУ, де зазначено, що "недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства є порушенням прав учасників (акціонерів) на управління товариством, а не трудових прав керівника (інших посадових осіб) товариства. Отже, керівник та посадові особи органів товариства (якщо останніх не відносять до складу учасників, акціонерів) є учасниками трудових, а не корпоративних відносин.

Що ж стосується органів управління юридичних осіб, вважаємо недоцільним надання їм статусу, по-перше, - сторони корпоративного спору, по-друге, - самостійного учасника корпоративних правовідносин, на підставі норми ч.1.ст. 92 ЦКУ, яка повністю збігається з позицією ВГСУ викладеною у п. 9 роз'яснень ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від „12" березня 1999 року „02-5/111, та перебачає винятково відповідальністюь юридичної особи за дії свого органу. Як справеливо зазначає з цього проводу В.С. Щербина, проведені дослідження змісту і характеру відносин між органами юридичної особи дають підстави для висновку про те, що органи юридичної особи ніколи не визнавалися суб`єктами цивільного права і не можуть бути ними визнані, поки протилежного змісту положення не буде закріплено у законі [12].

Неможливість віднесення органів управління юридичних осіб до учасників корпоративних правовідносин зумовлює необхідність запровадження класифікації такої участі за іще одним важливим критерієм — можливістю учасників виступати стороною корпоративного спору. Тому пропонується розподілити учасників корпоративних правовідносин на тих, які можуть виступати як сторона корпоративного спору, та тих, що не можуть виступати у якості останньої.

Нам імпонує позиція Н.С. Кузнєцової, яка вважає, що "корпоративними є такі спори, предметом яких є вимоги учасників корпоративних відносин, тобто відносин, пов'язаних із здійсненням управління корпоративним утворенням або веденням його справ, про захист їх корпоративних прав способами, передбаченими законом. Аналізуючи проблему виключної підсудності корпоративних спорів та визначення її меж, тобто визначення кола тих спорів, які мають розглядатися господарськими судами, незалежно від суб'єктного складу, вочевидь слід виходити з розуміння поняття спірних корпоративних відносин як предмету позову виключно у вузькому (власному розумінні), оскільки користуючись іншим підходом (тобто розглядаючи як корпоративні всі спори за участю корпорації), ми безпідставно розширимо межі цієї виключної підсудності, що не буде в цілому відповідати самому змісту і призначенню цього інституту і зрештою "розмиємо" і саме поняття корпоративних відносин, і корпоративних спорів" [13].

Відповідно, до сторін корпоративного спору слід віднести усіх учасників внутрішньокорпоративних правовідносин, тобто — учасників основного складу, визначених п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України, та, як виняток, реєстратора власників іменних цінних паперів, про що зазначалося вище, а до тих, хто не може мати статусу сторони корпоративного спору — учасників додаткового складу корпоративних правовідносин (зовнішньокорпоративних).

Узагальнюючи усе, наведене вище, доходимо висновку, що з метою розуміння дійсного змісу участі у корпоративних правовідносинах, таку участь слід диференціювати за різними критеріями, зокрема, такими, як регулярність участі у таких відносинах окремих суб`єктів чи здатність їх бути стороною корпоративного спору, а власне корпоративні правовідносини слід розмежовувати за сферою дії на внутрішньокорпоративні та зовнішньокорпоративні, з метою запобігання надмірному звужденню чи розширенню кола останніх.

Література:

  1. В.С. Щербина. Корпоративные правоотношения как предмет правового регулирования / Альманах цивилистики: Сборник статей. вып. 1 / Под ред. Р.А. Майданика. - К.: Всеукраинская асоциация издателей "Правова еднисть", 2008. - С. 226.

  2. Припускаємо, що в наведеному прикладі поняття "корпорація" автор використовує як узагальнюючий термін для господарських товариств.

Loading...

 
 

Цікаве