WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб`єктний склад корпоративних правовідносин - Реферат

Суб`єктний склад корпоративних правовідносин - Реферат

Реферат на тему:

Суб`єктний склад корпоративних правовідносин

Серед найбільш досліджуваних науковцями та популярних у правовій доктрині тем важливе місце посідає питання участі осіб у корпоративних правовідносинах, зокрема, набуття ними у власність корпоративних прав, особливостей їх здійснення тощо. Проблема полягає у недостатній законодавчій врегульованості корпоративних правовідносин, відсутності тлумачення на законодавчому рівні спеціальної термінології, застарілості окремих нормативно-правових актів. Суспільні відносини у сфері корпоративного права характеризуються стрімким ровитком, однак існує брак правових норм для їх урегулювання. Внаслідок цього правова доктрина переповнена спірними позиціями, а узагальнення судової практики та рекомендації Президії Вищого господарського суду, які повинні базуватись на спеціальному законодавстві, дедалі частіше виконують роль єдиного регулятора відносин у сфері корпоративного права.

Так, зокрема, у правовій науці не існує чітко визначеного поняття учасника (суб`єкта) корпоративних правовідносин, натомість є безліч підходів до визначення власне корпоративних правовідносин, які у різних дослідженнях мають різне симислове навантаження, що, відповідно зумовлює щоразу різний склад їх учасників. Дослідження відносин у сфері корпорпативного права є предметом праць О.М. Вінник, В.С. Кононова, В.А. Васильєвої, Н.С. Глусь, В.М. Кравчука, В.А. Бєлова та інших.

Визначення суб`єктного складу корпоративних правовідносин має практичне значення, оскільки воно є базовим для надання можливості окремим суб`єктам для захисту своїх порушених прав, що виникають з таких відносин, в тому числі, і у судовому порядку.

Такими чином, вважаємо за необхідне визначати поняття корпоративних відносин, встановити коло суб`єктів, яких можна вважати їх учасниками та зясувати характер участі суб`єктів у таких відносинах.

Виходячи із змісту норми ч.1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України (далі — ГК України), корпоративними правовідносинами є врегульовані нормами права відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав як прав особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації (корпоративних прав), що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої, відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Нам імпонує ряд існуючих у правовій науці підходів щодо вдосконалення наведеного визначення. Так, зокрема, до корпоративних правовідносин, як вважає В.С. Кононов, належать відносини, які виникають між господарськими товариствами, кооперативами та їх учасниками [1].

Н.С. Кузнєцова вважає, що "у доктрині можна виділити два загальних підходи до визначення корпоративних відносин: широкий і вузький. У широкому розумінні корпоративними відносинами розглядаються всі правовідносини, де одним із учасників виступає корпорація як організаційно-правова форма юридичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність. У вузькому (власному) розумінні – це зобов'язальні відносини між корпорацією [2] (її органами) та учасниками з приводу управління, ведення справ, надання інформації тощо [3].

Особливо доцільним нам видається поділ О.Б. Бабаєвим корпоративних правовідносин на внутрішньокорпоративні та зовнішньокорпоративні, за критерієм основного та додаткового суб`єктного складу таких відносин [4]. При цьому важко погодитись із тим, що учасниками внутрішньокорпоративних відносин автор вважає лише органи юридичної особи [5], а учасниками зовнішньокорпоративних відносин - лише субєктів цивільного права [6].

Так, учасниками основного складу є, зокрема, держава як власник корпоративних прав (в особі уповноважених органів, установ), а також усі ті юридичні та фізичні особи, які брали або беруть, на підставі власного волевиявлення, участь у відносинах, які виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, та мають майновий інтерес у результаті таких відносин.

Щодо поняття учасника корпоративних правовідносин додаткового складу, ми притримуємося позиції, що такими є, зокрема, держава, (в особі уповноважених органів, установ), а також усі ті юридичні та фізичні особи, які не виступають як власники корпоративних прав та господарські організації, у майні яких визначається частка інших осіб, однак брали або беруть участь у відносинах, які виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, в силу владних актів та повноваюжень, якими вони наділені у відповідності до закону, і при цьому не мають майнового інтересу у результатах корпоративних правовідносин.

Зберігши вказаний поділ, серед учасників корпоративних відносин пропонуємо виділяти: 1) юридичних осіб; 2) фізичних осіб; 3) державу. Відтак, у кожній із названих груп, є учасники, як внутрішньокорпоративних (учасники основного складу), так і зовнішньокорпоративних (учасники додаткового складу) відносин.

У групі юридичних осіб до основного складу учасників пропонується відносити: 1) господарські товариства (їх об`єднання) як власників корпоративних прав, в тому числі і таких, що вибули; 2) господарські організації, у майні яких визначається частка інших осіб; 3) інших юридичних осіб, корпоративні права яких порушено, оспорено або не визнано.

До додаткового складу учасників у групі юридичних осіб пропонується віднести: 1) Уповноваженого з питань управління корпоративними правами держави — юридичну особу; 2) Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку; 3) Реєстраторів прав власників іменних цінних паперів; 4) Господарські суди усіх інстанцій.

У групі фізичних осіб-учасників корпоративних правовідносин до основного складу пропонується відносити: 1) учасників господарських організацій фізичних осіб (засновників, акціонерів, вкладників), в тому числі і таких, що вибули; 2) інших фізичних осіб, корпоративні права яких порушено, оспорено або не визнано, а до додаткового складу — 1) уповноваженого з питань управління корпоративними правами держави — фізичну особу.

Відтак пропонується розглянути особливості правового статусу деяких учасників корпоративних правовідносин (крім тих, які уже було розглянуто нами вище), а також підтави невіднесення окремих категорій осіб (органів) до складу останніх.

В цьому контексті на особливу правову увагу заслуговує статус держави як учасника корпоративних правовідносин, в особі її спеціально уповноважених органів та установ. При цьому ми не можемо погодитись із тими авторами, які відносять державу до категорії юридичних осіб [7]. Так, держава може виступати одночасно у якості учасника основного складу, при розгляді її як власника корпоративних прав, а також як учасника додаткового складу, в особі уповноважених органів та установ, які, у відповідності до закону, уповноважені виконувати ряд функцій щодо власників корпоративних прав, та не мають при цьому майнового інтересу у корпоративних правовідносинах, що виникають між учасниками основного складу.

Стаття 168 ГК України дає усі підстави стверджувати, що без участі держави не є можливою навіть легалізація корпоративних правовідносин, вже не кажучи про її участь в управлінні власними корпоративними правами. "Корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особи: здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держави у статутному фонді цієї організації; ведуть реєстр державних корпоративних прав; проводять оцінку державних корпоративних прав; здійснюють контроль за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав. Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо: держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації; суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, бере участь у державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України; не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу; в інших випадках, передбачених законом. У решті випадків управління корпоративними правами держави здійснюється із залученням уповноваженої особи.

Оскільки держава реалізовує свої повноваження у корпоративних правовідносинах через уповноважених суб`єктів, зокрема органи та установи, а у деяких випадках, через фізичних осіб [8], наведена вище класифікація базується на розподілі їх між відповідними категоріями, враховуючи факт належності до основного чи додаткового складу учасників корпоративних правовідносин.

До спеціально уповноважених органів, що є учасниками додаткового складу корпоративних правовідносин, слід віднести Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. У відповідності до ст. 171 ГК України, реєстр корпоративних прав держави веде центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України для здійснення необхідних заходів з управління корпоративними правами держави, координації діяльності органів виконавчої влади у цій сфері та надання необхідних відомостей іншим органам державної влади, відповідно до законодавства формує і веде реєстр корпоративних прав держави. Таким органом, у відповідності до Указу Президента України "Про питання державної комісії з цінних паперів та фондового ринку" та ст. 3 Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента від 22 вересня 2002 року, є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України, який щорічно доповідає Президентові України про стан розвитку фондового ринку, серед основних завдань якої: 1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; 2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних; 3) здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання вимог законодавства у цій сфері; 4) захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; 5) сприяння розвитку ринку цінних паперів; 6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення; 7) здійснення державного регулювання та контролю у сфері спільного інвестування.

Loading...

 
 

Цікаве