WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теоретико-правові аспекти удосконалення експертно-криміналістичних обліків - Реферат

Теоретико-правові аспекти удосконалення експертно-криміналістичних обліків - Реферат

Реферат на тему:

Теоретико-правові аспекти удосконалення експертно-криміналістичних обліків

Вивчення законодавчої та правозастосовної практики різних країн свідчить про те, що дактилоскопічні обліки у світі виконують більш широкі функції, ніж аналогічні обліки в Україні. Так, у США відібрання зразків папілярних узорів пальців та долонь рук осіб є обов'язковою умовою при прийнятті на роботу у деякі державні та недержавні установи, зокрема, для попередження статевих злочинів (у персоналу, причетного до роботи з дітьми), а також отримання водійських прав. Процедура отримання політичного притулку у ФРН передбачає обов'язкове відібрання фотографії та відбитків 10-ти пальців у пошукувачів притулку з метою їх ідентифікації, виключення зроблене лише для дітей віком до 14-ти років. У РФ існує досить об'ємний перелік випадків обов'язкової державної дактилоскопічної реєстрації осіб, чия професійна діяльність пов'язана з підвищеним ризиком (служба у збройних силах, органах внутрішніх справ, федеральної служби безпеки, зовнішньої розвідки та ін.).[1, С.4] Дактилоскопічна система реєстрації вперше була створена та впроваджена у діяльність право- охоронних органів Великої Британії в 1895 році. Після усвідомлення високої ефективності її застосування у розкритті злочинів та розшуку злочинців дактилоскопічна система протягом 1901-1903 років була розповсюджена в Аргентині, Австрії, Угорщині, Німеччині, Данії, а згодом в Італії, Нідерландах та інших країнах з обох берегів Атлантики. [2, С.6] Зазначимо, що в Російській імперії перше реєстраційне відділення під назвою, "антропометрична станція" було створене при Петербурзькій розшуковій поліції в 1890 p. Її співробітниками за 1890-1897 рр. було за антропологічним методом А. Бертільйона зареєстровано 27 000 затриманих поліцією осіб, в тому числі 23000 чоловіків і 4000 жінок, серед яких виявлено 1700 рецидивістів чоловічої статі і 180 жіночої статі. В Україні перший антропометричний кабінет був утворений в 1901 p. при розшуковому відділі поліції м. Києва. За 1902-1903 pp. співробітниками цього кабінету антропо- метричне вимірювання і відповідна карткова реєстрація була застосована до 9474 затриманих осіб, з яких 5250 було чоловіків і 2947 жінок. В 1905р. в Російській імперії дактилоскопічний облік злочинців вперше запроваджено департаментом поліції Петербурга, а в 1908 p. згідно з царським Указом від 6 липня реєстраційні відділення були створені у 89 губернських і найбільших містах. В діяльності цих відділень випробувались спочатку антропометричні вимірювання затриманих за методом А. Бертільйона, дактилоскопічна реєстрація, описання за словесним портретом і фотографування їх за розробленими А. Бертільйоном способами пізнавальної фотозйомки. В подальшому завдяки розвитку криміналістичних знань та засобів криміналістичної техніки вдосконалювались вказані способи реєстрації злочинців, а також відповідно з потребами практики розслідування і попередження злочинців розроблялись і впроваджувались криміналістичні обліки інших об'єктів та відомості про них.[3, С.44,45] Ефективність розкриття і розслідування злочинів залежить від якості і кількості криміналістично-значимої інформації і від її доступності для слідчих і осіб, що здійснюють розшук і дізнання [4, С.58]. В теорію криміналістики ввійшло поняття криміналістично-значуща інформація, що замінює собою поняття "відомості", "докази" та інші дані. Під криміналістично-значимою інформацією розуміють фактичні дані або відомості, які знаходяться в причинному зв'язку з подією злочину і характеризують механізм її скоєння, ознаки предметів злочинного посягання, знаряддя злочину тощо. Джерелами такої інформації є різні сліди злочину (матеріальні і ідеальні) і відповідно всі слідоутворюючі об'єкти [5, С.268]. На теперішній час дактилоскопічна реєстрація поряд з алфавітними картотеками є однією з основних та найефективніших систем обліків, призначених протидіяти злочинності, у правоохоронних органах багатьох країн, у тому числі й в Україні. [6, С.248].

Р.С. Бєлкін визначав дактилоскопічну систему криміналістичної реєстрації як систему реєстрації заарештованих або засуджених до позбавлення волі на основі відбитків рук. [7, С.20]. Науковою основою цієї системи обліку є дактилоскопія – розділ трасології що вивчає властивості та характеристики папілярних узорів шкіри людини, переважно пальців рук, засоби і методи їх виявлення, фіксації, вилучення та дослідження в цілях криміналістичної реєстрації та ідентифікації за допомогою слідів, вилучених на місці події [7, С.21]. Аналіз вітчизняних законодавчих та інших підзаконних актів, які регулюють питання, пов'язані з використанням дактилоскопічних об'єктів у розслідуванні кримінальних справ, а також з постановкою осіб на дактилоскопічний облік, показує, що правова регламентація багатьох аспектів використання дактилоскопічної системи має певні недоліки і потребує удосконалення. У спеціальній літературі серед основних цілей створення та функціонування автоматизованих банків даних (АБД) називають: 1) розкриття злочинів; 2) розшук злочинців; охорону правопорядку. [8, С.3] Основною метою системи інформаційного забезпечення ОВС є всебічна інформаційна підтримка їх діяльності у боротьбі зі злочинністю в Україні на основі комплексу організаційних, нормативно-правових, технічних, програмних та інших заходів [9, С.8]. На сьогоднішній день відомчі нормативно-правові акти МВС України наголошують, що правовою основою ведення персональних оперативно-довідкових і дактилоскопічних обліків в ОВС є Закон України "Про міліцію", який визначає юридичні підстави і основні групи осіб, що підлягають постановці на оперативно-довідковий і дактилоскопічний обліки. Але слід зауважити, що дактилоскопічна реєстрація здійснюється не тільки на підставі вказаного закону, а ґрунтується на системі юридичних норм, які містяться й в інших нормативних актах. Тому більш точним було б ствердження про те, що правовою основою створення і використання алфавітно-дактилоскопічних обліків є Конституція України, міжнародні угоди, у яких Україна виступає однією зі сторін, Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси України, Закони України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про інформацію", "Про державну статистику в Україні", "Про державну таємницю", "Про захист інформації". В автоматизованих системах, "Про корупцію", накази та інші документи МВС, інших правоохоронних міністерств і відомств України, які регламентують засади використання інформації у протидії злочинності та корупційним проявам. [2, С.9] До речі, у Російській Федерації з 1998 року питання, пов'язані з дактилоскопічною реєстрацією, регламентує – Федеральний закон "О государственной дактилоскопической регистрации в Российской Федерации" от 3 июля 1998 г. № 128-ФЗ // СЗ РФ, 1998, №31, ст. 3806. У відповідності з Інструкцією в інформаційних підрозділах ОВС ведуть алфавітно-довідкові (АДК) і дактилоскопічні картотеки (ДК). Тому як вірно зазначає В.Ю. Шепітько, алфавітно-дактілоскопічний облік здійснюється за допомогою двох взаємопов'язаних картотек: алфавітної та дактилоскопічної картотеки десяти пальцевої системи реєстрації[10, С.16,253]. В.Ю. Шепітько справедливо наголошує, що криміналістичні обліки можуть бути оперативно-довідковими (за прізвищем і дактилоскопічний), оперативно-розшуковими (осіб, що пропали безвісти; невпізнаних трупів; викрадених речей) і спеціальні (кулегільзотеки тощо)[10, С.142,143,466]. На сучасному етапі в роботі правоохоронних органів України великого значення набуває діяльність щодо розкриття злочинів за допомогою різноманітних обліків, які функціонують у більшості галузевих служб органів внутрішніх справ. До них належать експертно-криміналістичні обліки органів внутрішніх справ, які залежно від знань поділяються на оперативно-пошукові та інформаційно-довідкові. [11] До масивів оперативно-пошукових обліків вміщуються об'єкти, які безпосередньо пов'язані з подією злочину і, як правило, вилучені при оглядах місця події та під час проведення інших слідчих дій. Обліки поділяються на центральні, регіональні й місцеві. Центральні ведуться в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС (ДНДЕКЦ), регіональні – в Науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах ГУМВС, УМВС, УМВСТ (НДЕКЦ), місцеві – у відділах, відділеннях, групах НДЕКЦ, які обслуговують міськрайліноргани. [11] Як свідчать статистичні данні, впродовж 1995-1998 років, кількість злочинів, сліди за якими надходили до масивів експертно-криміналістичних обліків, збільшилися з 187690 до 320026, або на 70,5%, перевірок – з 1053921 до 1834041, або на 74,0%, розкритих за їх допомогою злочинів – з 8396 до 11819, або 35,7% [12, С.6]. Найбільший обсяг інформації накопичено в масивах дактилоскопічних обліків. Станом на 01.01.2000р. До дактилокартотек НДЕКЦ ГУМВС-УМВС вміщено майже 12000 тисяч дактилокарт осіб, котрих підозрюють у вчиненні злочинів, і близько 300 тисяч слідів, які було вилучено при оглядах місць учинення майже 180 тисяч злочинів. Разом із тим, ефективність перевірок за останні чотири роки загалом по Україні залишається незмінною. Зокрема, 1995 року за допомогою експертно-криміналістичних обліків розкрито 8396 злочинів, що склало 4,4% від кількості злочинів, сліди за якими були вміщені до масивів, а позитивних результатів досягнуто у 0,7% усіх здійснених перевірок. 1996 року ці показники складали відповідно 4,1% і 0,9%, 1997-го 4,1% і 0,89%, 1998-го – 3,6% і 0,64% [13, С.6]. Отже, можна зробити висновок, що існуюча організаційно-методична система функціонування експертно-криміналістичних обліків вочевидь себе вичерпала, вона спроможна лише підтримувати більш-менш стабільні результати і потребує реорганізації. Аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду експертної роботи свідчить, що для створення умов суттєвого підвищення ефективності картотек і колекцій необхідно здійснити низку науково-методичних та практичних заходів, які умовно можна розділити так: розробка науково-методичних основ функціонування експертно-криміналістичних обліків; технічне переобладнання, розробка та впровадження методик роботи з сучасними інформаційно-пошуковими системами; створення спеціальних підрозділів для роботи з масивами та обслуговування технічних засобів.

Юридичною підставою дактилоскопічної реєстрації окремих осіб є: постанова прокурора, слідчого або особи, що проводить дізнання, про обрання заходів у вигляді тримання під вартою і постанова про притягнення в якості обвинуваченого; вирок або ухвала суду; постанова про оголошення розшуку обвинуваченого; протокол затримання підозрюваного.[13, С.131-133] Довідки органів, що ведуть криміналістичний облік, після приєднання їх до справи використовуються в судочинстві, як докази. [14, С.41] За останні роки ДНДЕКЦ розроблено низку інструкцій, у тому числі міжвідомчих, які регламентують функціонування (формування, ведення та використання) [11] експертно-криміналістичних обліків. Обов'язки щодо формування масивів розподіленні між експертами, працівниками оперативних служб, слідчими та іншими зацікавленими особами. Ведення експертно-криміналістичних обліків віднесено до завдань експертно-криміналістичних підрозділів і є одним із головних напрямків діяльності експертів – для цього безпосередньо залучено майже 70% особового складу служби. Разом із тим, на наш погляд, принципи використання результатів роботи з обліками не можуть регулюватися тільки відомчими або міжвідомчими інструкціями. Річ у тім, що для цього часу робота з картотеками за традицією більше належала до оперативно-пошукової діяльності, що принижує значення її результатів, як доказів за кримінальними справами.

Література:

  1. Прохоров-Лукін Г.В. Проблеми нормативного регулювання дактилоскопічних обліків в Україні // Криміналістичний вісник. Науково-практичний збірник. – К.: ДНДЕКЦ МВС України, НАВСУ, 2000. – Вип. 1.

  2. Бацько І.М. Правове регулювання дактилоскопічних обліків // Криміналістичний вісник. – 2000. – Вип. 1.

  3. Фрідман І.Я. Використання даних криміналістичної реєстрації при розслідуванні і попередженні злочинів // Криміналістичний вісник. Науково-практичний збірник. – К.: ДНДЕКЦ МВС України, НАВСУ, 2000. – Вип. 1.

  4. Дивеев Е.И. Криминалистическая регистрация. М., 1989.

  5. Белкин Р.С. Криминалистика / Под. ред Р.С. Белкина, - М.: Норма 2001.

  6. Біленчук П.Д., Криміналістика / Під ред. П.Д. Біленчука, К: Атіка, 2001.

  7. Белкин Р.С. Криминалистика: Краткая энциклопедия / Авт. сост. Р.С. Белкин. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1993.

  8. Вертузаев М.С. Автоматизированный банк данных оперативно-розыскного и профилактического назначения. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1990.

Loading...

 
 

Цікаве