WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Бокаріус М.С. – основоположник судово-медичної експертизи - Реферат

Бокаріус М.С. – основоположник судово-медичної експертизи - Реферат

Реферат на тему:

Бокаріус М.С. – основоположник судово-медичної експертизи

Першим етапом розвитку української радянської криміналістики як науки є етап пов'язаний з виникненням і першим досвідом використання кріміналістичних прийомів і засобів в кримінальному процесі дореволюційної Росії – це період до жовтня 1917 року, але більш суттєвим етапом є другий, коли почали створюватися перші експертні установи та накопичуватися емпіричні знання. В період 1917-1930 років вироблялась і удосконалювалась практика експертних криміналістичних установ, спочатку переважно в системі НКВД.

Саме на практичній роботі в органах НКВД виросли такі вітчизняні вчені криміналісти, як І.Н. Якимов, С.М. Потапов, М.С. Бокаріус, П.С.Семеновський, В.І. Громів, що опублікували перші научні праці по криміналістиці.

Заслужений професор Микола Сергійович Бокаріус в історії вітчизняної криміналістики займає особливе місце.

Він є основоположником криміналістичного напряму в судовій медицині, в своїх наукових роботах і в практичній експертній діяльності він завжди прагнув до поєднання судово-медичних і криміналістичних знань.

Ще в дореволюційні роки в книзі "Судова медицина у викладі для юристів" М.С. Бокаріус відводив обширне місце матеріалам з області криміналістики [Бокаріус М.С. Судова медицина у викладі для юристів. Харків, 1915].

Включаючи їх в названу книгу, він посилався на третій французький судово-медичний конгрес (1913), який виніс резолюцію про необхідність викладання на юридичних факультетах основ судової медицини з включенням в програму елементарних відомостей по анатомії, а також по бертільонажу, антропометрії і інших відомостей, з області так званої "наукової поліції".

Микола Сергійович Бокаріус народився в 1869 в Одесі в сім'ї викладача і вихователя гімназії. Закінчивши в 1890 гімназію, він поступив на медичний факультет Харківського Університету. У 1895 М.С. Бокаріус блискуче закінчив медичний факультет, після чого він був вибраний понадштатним ординатором факультетської хірургічної клініки (Зав. проф. Грубе), де займався патолого-гістологічнімі дослідженнями. У 1897, Микола Сергійович переходить на кафедру судової медицини, на посаду помічника прозектора і з того часу аж до дня смерті — 23 грудня 1931 року - він впродовж 34 років працює на кафедрі судової медицини.

Перші кроки своєї педагогічної і наукової діяльності молодий Бокаріус зробив під керівництвом проф. В.Ф. Грубе, який запросив його до університетської хірургічної клініки як понадштатного ординатора.

Можна з упевненістю сказати, що на вибір подальшої наукової дороги, на круг наукових інтересів М.С. Бокаріуса зробила вплив експертна діяльність В.Ф. Грубе, Д. Ф. Лямбля і інших харківських експертів того часу.

Особливе місце в діяльності Бокаріуса займає створення в 1923 в Харкові кабінету науково-судової експертизи, реорганізованого в 1925 в Інститут науково-судової експертизи, що носить нині ім'я Бокаріуса .

Окрім цього, Бокаріус займався й науковою криміналістичною діяльність, криміналістичну спрямованість мала і його праця "Судової медицини у викладі для юристів", виданою в 1915.

Аналогічну спрямованість мала і опублікована ще в 1910 монографія "Судово-медичні мікроскопічні і мікрохімічні дослідження речових доказів". Це було перше у вітчизняній літературі монографічне дослідження на дану тему. Відзначаючи цю обставину, автор писав в передмові: "Бажаючи полегшити... працю тим, кому доведеться мати справу з такого роду дослідженнями, я і наважуюся випустити пропоновану книгу – перший досвід подібної праці в нашій літературі".

Хоча автор і назвав свою книгу керівництвом для лікарів, студентів і фармацевтів, вона надала велику допомогу і слідчим працівникам. Автор посібника описав значення і методи дослідження не лише таких традиційних судово-медичних об'єктів, як кров, слина, насінні плями, волосся, але і об'єктів суміжного з судовою медициною характеру, зокрема, рослинних волокон. Не залишив автор осторонь і процесуальну (обрядову) сторону мікроскопічних і мікрохімічних досліджень речових доказів.

У першому номері створеного і редагованого журналу М.С. Бокаріусом "Архів кримінології і судової медицини" в статті "Від редакції" говорилося: "Радянська наука не є монополією невеликої купки жерців; покликана для обслуговування величезного колективу – в колективі ж вона повинна черпати для себе матеріали".

Цій вимозі М.С. Бокаріус підпорядкував всю свою наукову діяльність. Девізом його життя, етичним її паролем було: "Невпинно, завжди і усюди служити Батьківщині, служити народові". Радянський уряд високо оцінив діяльність Миколи Сергійовича Бокаріуса . У зв'язку з 30-літтям лікарської, наукової, педагогічної і суспільної роботи йому було привласнено почесне звання заслуженого на професора.

Серед великої кількості наукових праць М.С. Бокаріусa багато мають криміналістичний характер. Перший з них практичний посібник із словесного портрета, виданий в 1924. До цього часу посібник Р. А. Рейсса, перекладений російською мовою і доповнений К. Прохоровим, що вийшов в світ в 1911, вже став бібліографічною рідкістю.

Крім того, як правильно відзначав перекладач К. Прохоров, цей посібник швидше можна було назвати підручником, а не довідковою книгою. Працівники ж молодих радянських органів розшуку і слідства гостро потребували практичного довідкового посібника, який завжди був би у них під рукою. Цьому завданню і служило видання довідкового альбому словесного портрета, розробленого М.С. Бокаріусом. Альбом в повному сенсі слова був справою рук автора, який, як наголошувалося на титульному аркуші, "склав і змалював" його.

Український криміналіст А.А. Елісєєв, що працював в ті роки начальником Науково-технічного відділення кримінального розшуку УРСР, в передмові до альбому писав: "Будучи простим в своїх технічних основах, мистецтво складання „словесного портрета" вимагає деякого теоретичного вивчення, великої спостережливості, належної уваги і певного практичного досвіду, за наявності яких робота дає в цьому відношенні бажані в справі позитивні результати і задоволення для самих працівників".

Далі А. А. Елісєєв стверджував, що складений правильно за способом "словесного портрета" опис особи сповна може замінити фотографічну картку. З подібним твердженням сьогодні, звичайно, можна сперечатися, але не можна забувати, що реєстрація злочинців за допомогою фотографії в 1924 була можлива далеко не усюди. У цих умовах "словесний портрет" мав дуже велике практичне значення.

До сих пір не втратила свого наукового і практичного значення фундаментальна монографія М.С. Бокаріусa "Первинний зовнішній огляд трупа при міліційному і розшуковому дізнанні".

У рік видання книги М.С. Бокаріуса ще не існувало спеціальних посібників з судової фотографії, по судовій балістиці і багатьом іншим розділам криміналістики. Дана обставина змусила автора значне місце в книзі приділити вказаним питанням. Він і не міг поступити інакше, бо виходив з потреб практики.

Головна криміналістична думка, закладена в цій монографії, була виражена в наступних словах: "В кожному випадку злочину перші кроки органів дізнання, розшуку і слідства є найважливішими, найкоштовнішими, як злочини, що можуть по свіжих слідах, зібрати той матеріал, який пізніше, можливо, став би до встановлення його вже невловимим, недоступним, зниклим". Це правило зберегло своє значення і в наші дні.

Сучасно звучать багато сторінок книги, присвячені питанням криміналістики. От як, наприклад, викладаються в ній вимоги, що відносяться до складання протоколу первинного огляду трупа: "Необхідно прагнути до того, щоб картина на місці випадку, знайдена у момент огляду трупа, була б представлена як можливо повніше, виразніше, живіше.

У цьому сенсі необхідно не упускати можливості заповнювати що викладається в протоколі відповідними фотознімками, малюнками, накиданнями, кресленнями або ескізами, приводячи вказівки на них у відповідних місцях протокольного запису".

При цьому автор підкреслює, що в протоколі повинні отримати віддзеркалення не лише позитивні факти, але і негативні обставини. Останні є "вельми коштовними", бо вони "служать безперечним підтвердженням того, що на них була звернена увага". Настільки ж важливе значення автор надає правильній науковій термінології.

Велике місце в монографії відводиться встановленню особи потерпілого. Автор розглядає основні елементи опису словесного портрета, зупиняється на питанні про додання рисам обличчя прижиттєвого вигляду ("туалет трупа"), описує особливості дактилоскопування трупа.

У книзі використані всі новітні для того часу досягнення медичної науки і в той же час матеріал, викладений на найвищому науковому рівні, підносився з певними педагогічними (методичними) прийомами.

Особиста експертна практика М.С. Бокаріусa була виключно обширною. За своє життя він зробив розтин більше 3 тис. трупів і провів експертне дослідження близько 5 тис. речових доказів. У складних випадках до нього зверталися практичні працівники не лише різних міст УРСР, але і інших союзних республік.

Ще в 1925 М.С. Бокаріус задумав випустити цілу серію спеціальних посібників. У неї повинні були увійти: "Дактілограммология з пороскопією і палаграммологїєю", "Огляд і напрям до дослідження деяких речових доказів", "Словесний портрет", "До, огляду, виїмці, вибору, зберіганню і напряму письмових документів і відбиранню зразків почерку", "До учення і практики ідентифікації слідів і знарядь злочину".

В цілому ці роботи повинні були скласти п'ятитомне "Настільне керівництво до засвоєння наукової техніки в розслідуванні злочинів". На жаль, повністю здійснити цей план ученому не вдалося: 23 грудня 1930 р. М.С. Бокаріус помер.

Його найглибші, новаторські ідеї і наукові дослідження, його унікальна особистість стала цілою епохою в області судової експертизи і криміналістики. Він власне кажучи створив судову експертизу в Україні, вивів її на європейський і світовий рівень.

Література:

  1. История отечественной криминалистики / Белкин Р.С.: „Норма", 1999.

  2. Были и легенды криминалистики / Крылов И.Ф. - Л., 1987.

  3. Введение в криминалистику: История, основы теории, библиография. / Возгрин И.А. – СПб.: "Юридический центр Пресс", 2003.

  4. Становление и тенденции развития науки о судебной экспертизе. / Бычкова С.Ф. – Алма-Ата, 1994.

  5. Судебная медицина для медиков и юристов. В 2-х частях. / Бокариус Н.С. - Харьков.: Юридическое изд-во Украины, 1930.

  6. Судебная медицина: Учебник для юридических вузов. / Самищенко С.С. - OCR Палек, 1998.

  7. В поисках истины. / Ищенко Е. П., Любарский М. Г. – Москва: "Юридическая литература", 1986.

Loading...

 
 

Цікаве