WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Про результати дослiдження проблем, що пов'язані з протидiєю корупцiї в Українi (науковий реферат) - Реферат

Про результати дослiдження проблем, що пов'язані з протидiєю корупцiї в Українi (науковий реферат) - Реферат

Дослiдження висвiтлило також ряд суттєвих проблем у дiяльностi правоохоронних органiв та судiв в боротьбi з корупцiєю. У 1997 роцi iз 4959 адмiнматерiалiв про корупцiйнi дiяння, якi були розглянутi народними судами, 3 050 (61,5%) провадженням закритi. В рядi областей питома вага закритих справ ще бiльша: Рiвненська – 74,5%, Житомирська – 77,6%, Вiнницька – 79,7%, Миколаївська – 80,2%, м. Севастополь – 83,8%.

Вивчення причин такого стану справ показало, що вiн обумовлений низьким професiоналiзмом спiвробiтникiв правоохоронних органiв, якi допускають численнi порушення вимог чинного законодавства. Адмiнiстративнi справи заводяться на осiб, якi скоїли дiї, що не мiстять складу корупцiйного правопорушення. За цiєї ж причини факти правопорушення не пiдкрiплюються доказами, у справах вiдсутнi необхiднi пояснення свiдкiв, а то й самого порушника. В абсолютнiй бiльшостi справ неповно, або нечiтко вказуються мiсце, час, суть та обставини корупцiйного дiяння, а також данi про особу, що притягується до вiдповiдальностi.

Працiвники зазначених органiв слабо знають вимоги чинного законодавства. Протоколи складаються на осiб, що не є суб'єктами корупцiйних дiянь.

З iншого боку, протоколи складаються спiвробiтниками, якi не мають на це повноважень, передбачених стст. 4 та 12 Закону "Про боротьбу з корупцiєю". Є чисельнi випадки, коли цю роботу проводять дiльничнi iнспектори, оперуповноваженi карного розшуку i навiть працiвники вiддiлiв дорожньої мiлiцiї, якi не завжди обiзнанi з чинним законодавством.

Значна кiлькiсть справ закривається у зв'язку з перебiгом строкiв давностi притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi. Причиною цього є невиправдане зволiкання зi збором матерiалiв, несвоєчасне направлення матерiалiв до суду тощо.

На кiнцевi результати цiєї роботи вкрай негативно впливають чисельнi недолiки в роботi судiв.

Багато фактiв необгрунтованого закриття судами таких справ, особливо в Донецькiй, Вiнницькiй, Iвано-Франкiвськiй, Полтавськiй, Рiвненськiй, Сумськiй областях та м. Києвi.

Непоодинокими є випадки накладення судами на винних осiб штрафiв у нижчому розмiрi вiд найнижчої межi, передбаченої санкцiями закону, хоча вiн не надає суду таких прав. Це особливо характерно для судiв Днiпропетровської, Житомирської, Київської, Львiвської та Тернопiльської областей.

Серйознi зауваження викликає також стан виконання постанов судiв у справах про корупцiйнi дiяння. Лише 41% накладених на винних штрафiв реально стягується.

В цiлому, як показало дослiдження, кiнцевi результати роботи правоохоронних органiв та судiв по викорененню корупцiї залишаються незадовiльними i реально мало вплинули на вирiшення цiєї проблеми. Керiвництво центральних правоохоронних вiдомств та Верховного Суду України своєчасно не вiдреагували на цi недолiки, хоча закон дiє вже бiльше двох рокiв, i не усунули серйознi органiзацiйнi, методичнi та професiйнi недолiки в цiй роботi. Невиправдано затягнулося узагальнення практики боротьби з корупцiєю i розгляд цього питання на Пленумi Верховного Суду України, а виконане узагальнення висвiтлює лише одну сторону цiєї проблеми – адмiнiстративну практику, в той же час залишилось поза межами вивчення основне – аналiз стану застосування кримiнального законодавства в боротьбi з корупцiєю.

Масштаби і наслідки криміногенних процесів в Україні вимагають від державних інституцій постійного і поглибленого аналізу їх причин з метою їх нейтралізації і врахування при розробці та здійсненні заходів щодо зміцнення правопорядку і законності в державі. Однією з таких негативних причин є нарощування в державі корупції та її небезпечних наслідків, насамперед негативного впливу на реформування економіки, сприяння її тінізації, підрив довіри громадян до влади, зниження міжнародного авторитету України і зменшення іноземних інвестицій в економіку.

Характеризуючи фінансово-економічні причини корупції в державі, можна сказати, що вона є не стільки кримінологічною та правовою проблемою, скільки соціально-економічною, яка містить в собі величезну руйнівну силу для держави в цілому. Все це обумовлює потребу у глибокому вивченні цього явища з метою всебічного утримання кримінологічного процесу в певних рамках.

Більшість процесів саме в економіці прямо чи опосередковано сприяють зростанню криміналітету в суспільстві, корупції та економічної злочинності в цілому та її організованих форм зокрема.

За останні шість років загальна кількість виявлених у сфері економіки злочинів збільшилась майже на 60,8% – з 38,8 тис. у 1992 р. до 62,4 тис. у 1997 р., в тому числі розкрадань шляхом привласнення, розтрати або зловживанням посадовим становищем, – на 44,4% (відповідно – з 9 до 13 тис.), хабарництва – у 2,2 рази (з 1 тис. до 2,2 тис. злочинів), незаконної торгівельної діяльності – у 8,7 раза (з 0,45 – до 3,9 тис. злочинів). Тільки у 1997 р. було зареєстровано більше 11,8 тис. посадових злочинів.

Про розміри зловживань у соціально-економічній сфері свідчать результати загальнонаглядової діяльності органів прокуратури. В минулому році в Україні виявлено понад 204 тис. порушень законодавства проти 147 тис. у 1996 р., за скоєння яких до відповідальності притягнуто майже 74 тис. осіб.

Аналіз причин подальшої криміналізації економіки, і на цій базі корумпованості суспільства, дозволяють виділити ряд основних чинників, які визначально впливають на цей процес. Головним з них стала "тінізація" економіки, яка за підрахунками фахівців сягнула сьогодні більше 50% ВВП і перетворилася по суті на головний фактор ускладнення криміногенної ситуації в країні.

Незважаючи на такі масштаби тіньової економіки, до цього часу в країні відсутня методика її обчислення, а також будь-яка статистична інформація про це явище, у тому числі й про грошовий тіньовий обіг.

На думку вчених і практиків, одним з основних способів одержання тіньових доходів стають приховування юридичними і фізичними особами реальних доходів та ухилення від оподаткування. Протягом 1997 р. правоохоронними органами було викрито 8,8 тис. злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податків. За 6 місяців поточного року кількість викритих злочинів у цій сфері становила вже понад 6 тис.

Але нелегальний бізнес охоплює не стільки виробництво, скільки фінансові операції, і не лише за рахунок інвестування тіньових коштів, а переважно шляхом використання штучно підтримуваних курсів валюти, цін, кредитних і банківських ставок, розмірів податків, системи квот тощо. Останнє служить передумовою одержання максимальних надприбутків у мінімально короткі строки з найменшим ризиком.

Через вторгнення криміналітету у фінансову і валютну системи в обігу тіньової економіки постійно знаходиться значна частина грошей і валюти, вилучених з державного обігу.

Домінуючим фактором у цьому сегменті тіньової економіки та основним стимулом одержання тіньових доходів є розбалансованість та некерованість банківської системи, її правова невизначеність, відсутність прозорості банківських операцій. Якраз тут і зосереджено основні важелі "тінізації" і корупції. Якщо в 1996 р. безпосередньо в банківській системі було скоєно 2,1 тис. злочинів, то в 1997 р. їх кількість зросла більш, ніж вдвічі і склала 4,7 тис., а за 6 місяців 1998 р. – 3,9 тис.

Реальна небезпека динаміки цього явища полягає в тому, що вона вкрай негативно впливає на грошовий обіг в державі. Фактично кожна друга гривня обходить банківські рахунки. На думку фахівців, тільки за 1997 р. позабанківський грошовий обіг виріс на 2,1 млрд гривень і сьогодні складає близько 50% всієї грошової маси1.

Вихід з цієї ситуації вимагає реформування всієї банківської системи, в першу чергу функцій та повноважень Національного банку України. Його пріоритетними завданнями, як відомо, є нормалізація грошового обігу в державі, захист і забезпечення стабільного курсу гривні, усунення причин кризи неплатежів, проведення дедоларізації економіки, впровадження безготівкових розрахунків, недопущення створення привілейованих умов для окремих комерційних банків, жорсткий контроль за додержанням фінансового і банківського законодавства, сприяння інвестиціям в економіку тощо.

За висновками Радника Голови правління НБУ, професора Швайки М.А., нинішня грошово-кредитна політика "є мертвою, старою, запозиченою у попередньої адміністративної системи. Вона не грунтується на нових ринкових методах грошово-кредитного і банківського обслуговування, ігнорує інтереси виробників, не враховує складних механізмів створення грошей, що грунтуються на обміні товарів, не використовує ринкових комерційних способів запуску грошей в обіг і їх вилучення з нього. Лауреат Нобелівської премії, Поль Самуельсон, застерігав: "...бідність може спіткати більшість населення, якщо центральний банк невміло управлятиме грошима"2.

Стан справ погіршується і невизначеністю правового статусу Національного банку України. Маючи широкі повноваження, НБУ не несе відповідальності за зловживання, які скоюються у кредитно-банківській системі. Такого статусу, як в Україні, працівники банків не мають у жодній країні світу.

Зростання корупції в державі значною мірою обумовлено слабкою правовою визначеністю зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання. При цьому треба мати на увазі, що поряд із зростанням обсягів товаропотоків і капіталу, що є процесом об'єктивним, ця проблема буде і надалі загострюватись, якщо не вжити кардинальних заходів. У 1997 році у цій сфері кількість викритих злочинів зросла майже у півтори рази проти 1996 р. і дорівнює 1245. За І півріччя 1998 р. вже скоєно 1,2 тис. злочинів. За даними експертів, за 5 років з України вивезено близько 15 млрд дол., тоді як сума кредитів, одержаних нашою державою за цей період, склала всього 9 млрд дол.3.

Loading...

 
 

Цікаве