WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституцiйнi права та обов'язки громадян України - Реферат

Конституцiйнi права та обов'язки громадян України - Реферат

Згiдно з частиною 3 статтi 28 Конституцiї України "жодна людина без її вiльної згоди не може бути пiддана медичним, науковим чи iншим дослiдам". Бiльш детально це положення розкрито в Основах законодавства України про охорону здоров'я, де у статтi 45 забороняється проведення науково-дослiдного експерименту на хворих, ув'язнених або вiйськовополонених, а також терапевтичного експерименту на людях, захворювання яких не має безпосереднього зв'язку з метою дослiду.

Значну кiлкiсть особистих прав людини охоплює поняття "недоторканiсть особи', яке розглядається, з одного боку, як право на свободу та особисту недоторканiсть (ст. 29), а з другого, як право на охорону особистого та сiмейного життя (ст. 32). Право на свободу включає такi аспекти, як гарантiї вiд незаконного арешту та затримання, свободу пересування, вiльний вибiр мiста проживання, право залишати Україну та повертатись в Україну. Детально процедури i порядок в'їзду та виїзду закрiпленi в Законi України "Про порядок в'їзду з України та виїзду в Україну громадян України" вiд 21 сiчня 1994 р.

Недоторканiсть особистого життя означає, що нiхто без згоди громадянина не має права втручатися в його особисте життя, обмежувати його подружнi, родиннi, iнтминi та iншi проявн індивідуальної актнвностi.

Серед норм законодавства України, що стосуються охороми особистого життя, слiд окремо видiлити такi.

1. Недопустимiсть збирання, зберiгання, використання та поширення конфiденцiйної iнформацiї про особу без її зголи, право громадян знайомитися iз вiдомостями про себе та гарантування судового захисту права спростовувати недостовiрну iнформацiю про себе та членiв своєї сiм'ї (ст.32 Конституцiї України). Це положення Конституцiї деталiзується Законом України "Про iнформацiю" вiд 2 жовтня 1992 року, вiдповiдно до статтi 23 якого забороняється збирання вiдомостей про особу, якщо немає її попереднього погодження. А ст. 31 названого Закону передбачає наступнi права громадян:

- знати пiд час збору iнформацiї, якi вiдомостi про них, з якою метою збираються, як, ким, з якою цiллю використовуються;

- заперечувати достовiрнiсть, повноту, доречнiсть iнформацiї.

Згiдно зi статтею 41 Закону України "Про телебачення та радiомовлення в Українi" вiд 21 грудня 1993 року не припускається без згоди батькiв або осiб, що їх замiнюють, розiiовсюджепня iнформацiї про неповнолiтнiх, якi здiйснили злочин, про злочини щодо неповнолiтнiх, а також про самогубство неповнолiтнiх, якщо така iнформацiя дає можливiсть iдентифiкувати особистiсть.

2. Забезпечення таємницi всиновлення (стаття 112 Кодексу про шлюб та сiм'ю України) шляхом змiни мiсця, дати народження дитини (не бiльш нiж на 6 мiсяцiв). Розголошення цiєї таємницi тягає вiдповiдальнiсть за статтєю 115-1 Кримiнального кодексу України.

3. Право на збереження лiкарської таємницi (Основи законодавства України про охорону здоров'я, ст. 40), за яким медичнi працiвники та iншi особи, яким у зв'язку з виконанням професiйних або службових обов'язкiв стало вiдомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та iх результати, iнтимну i сiмейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати цi вiдомостi. Окремо право на збереження лiкарської таємнмцi шодо осiб, якi iнфiкованi ВIЛ, закрiплено у Законi України "Про запобiгання захворюванню на СНIД та соціальний захист населення" вiд 12 грудня 1991 р. Вiдповiдальнiсть про розголошення iнформацiї про цю категорiю хворих передбачена статтею 108-4 Кримiнального кодексу України.

4. Адвокатська таємниця. Статтею 9 Закону України "Про адвокатуру" вiд 18 грудня 1992 р. передбачено, що предметом адвокатської таємницi є питання, з якими особа звертається до адвоката, змiст консультацiй, порад, роз'яснень та iнших вiдомостей, якi адвокат отримав при здiйсненнi своїх професiйних обов'язкiв. Адвокату забороняється розголошувати цi вiдомостi, а також використовувати їх у власних iнтересах та в iнтересах третiх осiб.

5. Дотримання таємнiiцi здiйснення нотарiальних дiй нотарiусами та iншими посадовими особами (Закон України "Про нотарiат" вiд 2 вересня 1993 р., стаття 8).

6. Недоторканiсть житла (ст.ЗО Конституцiї України). Це означає, що нiхто не має права знаходитися у чужому житлi проти волi його мешканцiв. Вiдповiдальнiсть за порушення цього права передбачена статтею 130 Кримiнального кодексу України.

7. Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденцiї (ст.31 Конституцiї України, ст.131 Кримiнального кодексу України). Конституцiя закрiплює свободу думки i слова, свiтогляду i вiросповiдання (ст. 34-35). Свобода слова - це вiльне вираження поглядiв та переконань. Свобода думки передбачає вiдсутнiсть державної iдеологiї, нав'язаної громадянину як юридичний обов'язок.

Цi права зв'язанi з правом громадян на збирання, зберi- гання, використання iнформацїї, яке врегульовано ст.34 Конституцiї та Законом України "Про iнформацiю" вiд 2 жовтня 1992. Iнформацiя - це документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про подiї та явища, якi вiдбуваються у суспiльствi, державi та навколишньому природньому середовищi. За режимом доступу iнформацiя подiляється на вiдкриту та iнформаiцю з обмеженим доступом. Обмеження права на отримання вiдкритої iнформацiї забороняється законом. Iнформацiя з обмеженим доступом подiляється на конфiденцiйну та секретну. Конфіденційна iнформацiя - це вiдомостi, якi знаходяться у володiннi, користуванні та розпорядженнi фiзичних та юридичних осiб та поширюються за їх бажанням та умовамi. Секретна iнформацiя - це iнформацiя, яка містить вiдомостi, що складають державну та iншу таємницю, розголошення якої завдає шкоди особi, державi. Доступ до такої iнформацiї регулюється Законом України "Про державну таємницю" вiд 21 сiчня 1994 р. Право на свободу вiросповiдання, крiм ст.35 Конституцiї України, регулює Закон України "Про свободу совiстi та релiгiйнi організації в Українi" вiд 23 квiтня 1991 р. В законi, зокрема, передбаченi й такi права, як право батькiв за взаємною згодою виховувати дітей вiдповiдно до своїх власних переконань та ставлення до релiї, навчатися релiгiйного вiровчення та здобувати релiгiйну освiту та iшi.

Слiд також зазначити, що церква та релiгiйнi органiзацiї відокремленi вiд держави, а школа вiд церкви.

ПОЛIТИЧНI ПРАВА.

Полiтичнi права надають громадянам можливiсть брати участь у суспiльному та полiтичному життi країни.

До них, перш за все, слiд вiднести право на свободу об'єднання у полiтичнi партiї та громадськi органiзацiї та право на участь у професiйних спiлках (ст.36-37 Конституцiї України), якi в мiжнародних Пактах з прав людини об'єднуються в поняття "право на свободу асоцiацiй".

Полiтичнi партiї та громадськi органiзацiї дiють на пiдставi Закону України "Про об'єднання громадян" вiд 16 червня 1992 р., за яким створювати полiтичнi партiї можуть громадяни, якi досягли 18 рокiв, не обмеженi судом у дiєздатностi i не тримаються в місцях позбавлення волi. Засновниками громадських органiзацiй можуть бути громадяни України, громадяни iнших держав та апатриди, якi досягли 18 рокiв, а молодiжних та дитячих органiзацiй - 15-рiчного вiку.

Членами полiтичних партiй можуть бути громадяни з 18 рокiв, громадських органiзацiй - з 14 рокiв, дитячих та молодiжних - за iх статутом.

Громадяни мають право браги участь у виборах i референдумах. Громадяни України мають право на доступ до державної служби (ст. 38 Конституцiї), яке бiльш детально закрiплено в Законi України "Про державну службу" вiд 16 грудня 1993 р. Державна служба в Українi - це професiйна дiяльнiсть осiб, якi займають посади в державних органах та iх апаратi щодо практичного виконання завдань i функцiй держави та одержують заробiтну плату за рахунок державних коштiв. Право на державну службу мають громадяни України, якi одержали вiдповiдну освiту i професiйну пiдготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний вiдбiр.

Право збиратися мирно, без зброї i проводити збори, мiтинги, походи i демонстрацiї (ст.39) дозволяє громадянам виражати колективний погляд на рiзнi питання суспiльного та державного життя, привертати до них увагу населення, державних органiв, висувати певнi вимоги або пiдтримувати соцiальнi iнiцiативи. Вимогами до проведення таких заходiв в свiтовiй практицi є:

1. непорушення прав i свобод iнших,

2. переслiдування мирних цiлей,

3. проведення цих заходiв без зброї. Право громадян звертатись до органiв державної влади та мiсцевого самоврядування та вчасно отримувати вiдповiдь, крiм ст.40 Конституцiї України, врегульовано Законом України "Про звернення громадян" вiд 2 жовтня 1996 р.

Пiд зверненням громадян слiд розумiти викладенi в письмовiй або уснiй формi пропозицiї (зауваження), заяви (клопотання) i скарги. У зверненнi має бути визначене прiзвище, iм'я та по-батьковi, мiсце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозицii, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може бути усним (викладено на особистому прийомi) або письмовим, вiд окремої особи чи групи осiб (колективне). Якшо цi вимоги порушенi, звернення не пiзнiше як через 10 днiв повертається особi з роз'ясненнями.

При розглядi заяви чи скарги громадянин має право:

- знайомитися з матерiалами перевiрки,

- бути присутнiм при розглядi звернення,

- одержувати письмову вiдповiдь,

- висловлювати вимоги шодо дотримання таємницi розгляду,

- вимагати вiдшкодування збиткiв в разi порушення порядку розгляду звернень.

Звернення розглядаються i вирiшуються у термiн не бiльше одного мiсяця вiд дня надходження, а тi, якi не потребують додаткового вивчення - невiдкладно, але не пiзнiше 15 днiв. Якщо мiсячного термiну для розгляду недостатньо, встановлюється необхiдний термiн, про що повiдомляється особi. Загальний термiн розгляду не може перевищувати 45 днiв. Звернення громадян розглядаються без стягнення плати, але якщо витрати були зробленi при перевiрцi завiдомо неправдивих вiдомостей, вони можуть бути стягнутi за рiшенням суду.

Loading...

 
 

Цікаве