WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальна характеристика конституційного права України - Курсова робота

Загальна характеристика конституційного права України - Курсова робота

безпосередньо1. До специфічних особливостей норм конституційного права належать особливості їхньої структури належать структури. Як відомо, правова норма складається з трьох частин: гіпотези, за допомогою якої визначаються умови і дії таких норм; диспозиції, в якій сформульовано саме правило поведінки, тобто права й обов'язки суб'єктів правовідносин; санкції, в якій вказуються наслідки, які настають у разі недо-держання приписів правової норми. Більшість конституційно-правових норм та їх основа - конституційні норми - не мають тричленної структури. У багатьох з них немає санкції, деякі складаються лише з диспозиції. Якщо проаналізувати наявність елементів структури конституційно-правових норм, то можна дійти таких висновків. Гіпотеза як частина правової норми містить у собі умови, обставини, з настанням яких можливо або необхідно здійснювати її диспозицію. Призначення гіпотези - визначати сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми. Щодо конституційно-правових норм, то гіпотеза частіше за все висловлює загальні або конкретні умови, за наявності яких діють правила поведінки учасників правовідносин, що містяться у певній нормі. У Конституції України є гіпотези, загальні для цілої групи державно-правових норм та інститутів. Диспозиція - це частина юридичної норми, в якій зазначаються права або обов'язки суб'єктів правовідносин. Це центральна, основна частина норми, яка вказує дозволену (можливу), обов'язкову й заборонену (неприпустиму) поведінку суб'єктів. Зміст впливу диспозиції конституційно-правових норм багатогранніший; він полягає в регулюванні, орієнтації, ідеологічній, політичній оцінці явищ і процесів тощо. Санкція являє собою частину норми, в якій зазначено заходи державного примусу в разі невиконання або порушення її диспозиції. Тому і призначення санкції - забезпечувати здійсненність диспозиції правової норми. Санкції поділяють на каральні (штрафні) та відновлювальні. У конституційному праві санкції мають свою специфіку. Часто-густо в них встановлюються загальні принципи відповідальності та підпорядкованості (наприклад, відповідальність народного депутата за невиконання принципу несумісності посад), внаслідок чого ці норми є обов'язковими. У певних ви-падках у конституційно-правових нормах містяться відсилки до норм поточного законодавства з приводу конкретних санкцій за невиконання тих чи інших конституційних приписів. Для конституційно-правових норм притаманне неоднакове поєднання згаданих елементів. Досить рідко трапляються норми, які містять у собі всі елементи структури. Значно частіше норми містять диспозицію і досить рідко виражають гіпотезу. У конституційному праві України містяться норми, які з'єднані предметом правового регулювання, але вони різноманітні за змістом і призначенням. Тому для зручності вивчення, систематизації і застосування їх поділяють на види за відповідними ознаками. Така класифікація дає змогу повніше з'ясувати властивості цих норм, завдяки їй досягається певна зручність у застосуванні останніх. Отже, як і будь-який розподіл певної категорії на відповідні види, класифікація конституційно-правових норм - це розподіл їх на окремі види залежно від певного критерію. Критеріями класифікації цих норм є: об'єкт конституційного регулювання; особливості, що притаманні нормі в механізмі конституційного регулювання; зміст закладених у нормі приписів; ступінь визначеності припису; обсяг та особливості суспільних відносин, які регулюються нормами конституційного права; коло суб'єктів, на яких поширюється дія норм; межі дії норм у просторі; межа дії норм у часі тощо. Враховуючи специфіку цих підстав, критеріями видової диференціації конституційно-правових норм можуть слугувати такі. Залежно від правового регулювання норм конституційного права визначають коло політико-правових суспільних відносин, які випливають з предмета і методу правового регулювання конституційного права. Залежно від змісту в нормах конституційного права приписів загально регулятивного характеру виділяють: норми-визначення, норми-принципи, норми-декларації, норми-цілі, норми-програми. За юридичною силою, залежно від форм виразу і статусу органу, що приймає конституційно-правові норми, можна виділити: норми Конституції України; норми актів Конституційного Суду; закони; деякі інші конституційно-правові норми. Зв'язок норм конституційного права з правовідносинами зумовлює існування матеріальних і процесуальних норм. Матеріальні норми конституційного права поділяють на уповноважуючі (дозволяючі) та установчі. Що стосується процесуальних норм, то їх зміст неоднозначно трактують у юридичній науці. Уявляється, що під процесуальними нормами конституційного права слід розуміти правила поведінки, що регулюють діяльність уповноважених органів і посадових осіб у сфері установчої, правотворчої і контрольної діяльності. У той же час процесуальні норми є засобом реалізації матеріальних норм, вони створюють юридичні передумови додержання прав учасників процесуальної діяльності, гарантують користування конституційними правами і свободами, слугують необхідною умовою конституційної законності та правопорядку. І, нарешті, процесуальні норми є по суті єдиним засобом переведення матеріальних норм із статичного стану в динамічний. 4. Конституційно - правові відносини та їх суб'єкти. Норми конституційного права діють у тому разі, якщо вони реалізуються. Під реалізацією норм конституційного права розуміють здійснення учасниками конституційно-правових відносин встановлених у них приписів. У результаті реалізації цих норм виникають конституційно-правові відносини. Отже, політико-правові суспільні відносини, врегульовані нормами Конституції України, становлять конституційно-правові відносини. Існує й інша думка, згідно з якою конституційно-правові відносини - це юридичний зв'язок між суб'єктами цих відносин. Отже, конституційно-правові відносини - щ політико-правові суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв'язок між його суб'єктами у формі прав та обов'язків, передбачених відповідною конституційно-правовою нормою. Будь-які правовідносини, у тому числі й у конституційному праві, є результатом впливу правової норми на суспільні відносини, які можна охарактеризувати як засіб переведення змісту правової норми (суб'єктивного права) в її конкретні (суб'єктивні) права та обов'язки учасників правовідносин. Як одному з видів правовідносин, конституційно - правовим відносинам у цілому притаманні загальні ознаки, що характерні для правовідносин взагалі: вони є вольовими відносинами, виникають між учасниками правовідносинвідповідно до норм права, які визначають їх права та обов'язки. Разом з тим конституційно-правові відносини мають і свої особливості, зумовлені провідним місцем конституційного права у правовій системі українського національного права. До цих особливостей належать: їх особливий зміст, зумовлений специфічним характером предмета і методу конституційного права; особливе місце і роль цих відносин у системі правовідносин; особливе коло

 
 

Цікаве

Загрузка...