WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальна характеристика конституційного права України - Курсова робота

Загальна характеристика конституційного права України - Курсова робота

громадянське суспільство поки що перебуває лише на стадії закладення правових засад його утворенняя і розвитку. Досить близькі до згаданої схеми складових предмета конституційного права, але не безспірні, погляди деяких вчених. Зокрема, М. В. Баглай і Б. Н. Габричидзе вважають, що до предмета цієї галузі належать суспільні відносини з приводу охорони прав і свобод людини (відносини між людиною і державою, устроєм держави і державною владою). Відомо, що будь-які суспільні відносини, які врегульовано правом, набувають у кінцевому підсумку політичного аспекту. Конституційне право має більш вузьку, специфічну сферу регулювання - сферу відносин безпосередньо політичного характеру. Проте, враховуючи різноманітність цих відносин та їх суб'єктів, доцільно виходити у першу чергу зі змісту найбільш загального об'єкта політики - людини, життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека якої визнаються в Україні Найвищою соціальною цінністю. Саме права і свободи людини ТВ їх гарантії становлять зміст і спрямованість держави, яка повинна відповідати перед людиною за свою діяльність. У процесі визначення змісту предмета конституційного прана України слід виходити із загальновизнаних конституційною практикою країн світу концептуальних підходів щодо вихідних ідей, які має бути закладено в конституції. Насамперед слід врахувати ту обставину, що генетичний початок будь-якої конституції виходить з певних суспільних інтересів соціальних груп суспільства. Інтереси ці не збігаються. Тому між державою і сукупністю цих груп - народом у цілому - утворюється певний суспільний договір. Пояс-нюється це тим, що особа має від народження природні права і свободи, які держава не може ігнорувати або відміняти. З іншого боку, держава має свої інтереси, які не завжди збігаються з інтересами особи. Тому конституції, у тому числі й Конституція України, є результатом погоджених інтересів особи і держави, результатом консенсусу, компромісу. Іншими словами, конституційне право України основане на договірних засадах, а не на односторонній волі певної соціальної групи, партії або особи. Отже, до предмета конституційного права України слід віднести перш за все суспільні відносини, пов'язані із взаємовідносинами особи і держави. Не випадково розділ, присвячений регулюванню цих відносин, посідає у Конституції України чільне місце. Слід врахувати і таке: для того, щоб записане у ст. З Конституції України положення щодо статусу людини в суспільстві та державі стало реальністю, необхідна сила, яка б забезпечувала права і свободи людини. Такою силою завжди була і є влада. Отже, друга складова предмета конституційного права - політико-правові суспільні відносини, що виникають з приводу та у зв'язку з закріпленням у Конституції влади, її організації і здійснення. Однак предмет конституційного права не охоплює повністю згадані відносини. Зокрема, до обсягу конституційно-правового регулювання належать так звані соціально-політичні відносини владарювання, які уособлюють соціальні передумови змісту політики, її взаємозв'язок з економічними і соціальними основами суспільства і які регулювалися нормами радянських конституцій і визначали змістовні характеристики, на жаль, не всієї влади, а лише державної. Ці відносини зазвичай не врегульовувалися безпосередньо конституційним правом і перебували у сфері реальної державно-політичної діяльності. Внаслідок у колишніх радянських конституціях існував фактор фіктивності низки найважливіших конституційних положень, які визначали засади влади. Конституція України досить вдало і логічно виходить із взаємовідносин людини і держави саме через родову і видову характеристики влади. Розкриття змісту влади як родового поняття здійснюється за схемою - джерело влади в цілому - розподіл влади на окремі види. Згідно з цією схемою відповідно до частини першої ст. 5 Конституції України єдиним джерелом влади є лише народ як певна сукупність людей, і саме народ здійснює владу: безпосередньо (народне волевиявлення); через органи державної влади (представницька форма організації влади); через територіальні громади та органи місцевої влади (місцевого самоврядування). Безумовно, суспільні відносини, що виникають з приводу здійснення народовладдя, відіграють визначальну роль в організації державної влади. Тому предмет конституційного права повинен включати і політико-правові суспільні відносини, що виникають з приводу та у зв'язку з формуванням па підставі основних форм народного волевиявлення державної влади, яка покликана виконувати службову роль не лише щодо людини як вищої соціальної цінності, а й забезпечувати охорону суверенітету і територіальної цілісності держави, здійснювати державне управління всіма сферами державного і суспільного життя, приватним і державним секторами еко-номіки тощо. Виконання цих завдань можливо на основі організації та здійснення державної влади на демократичних засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. При цьому органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах, відповідно до законів України, на підставі принципу верховенства права (статті 6 і 8 Конституції). Нарешті, до предмета конституційно-правового регулювання належать політико-правові суспільні відносини з приводу визнання і гарантування Україною місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції України). Слова "безпосередньо" і "через", досить вдало введені в Основний Закон України, дають можливість з'ясувати обсяг політико-правових суспільних відносин, які регулюються нормами Конституції на сучасному етапі розвитку Української держави. Внаслідок того, що Україна перебуває ще на етапі розбудови державності, народне волевиявлення здійснюється у досить обмежених формах безпосередньої демократії - виборів та референдумів. Установчу й, особливо, контрольну функції, на жаль, не регламентовано конституційними нормами. Власне, народне волевиявлення ніколи не може бути за обсягом повним, оскільки слід враховувати вік людини, недієздатність певних осіб, відбуття покарання за вчинення злочину тощо. Найбільший обсяг суспільних відносин регулюють органи державної влади, що пояснюється труднощами перехідного періоду розбудови держави на сучасному етапі її розвитку. Норми конституційного права регулюють також комплекс політико-правових суспільних відносин, які визначають основні засади суспільного, політичного, економічного ладу. Це як організаційно-політичні, так і соціально-економічні відносини. Норми Конституції закріплюють також основні політико - правові принципи, які визначають розвиток держави, дають характеристику державної організації суспільства, зокрема конституційного ладу, форми правління, основ організації і функціонування політичної організації суспільства.1 Наступною складовою предмета конституційного права відносноцієї групи є соціально-економічні політично-правові відносини. Сутність цих відносин визначається конституційним закріпленням економічних основ держави і суспільства, які будуються на базі економічного плюралізму, різноманітності
Loading...

 
 

Цікаве