WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційно-правові засади правосуддя в Україні - Курсова робота

Конституційно-правові засади правосуддя в Україні - Курсова робота

усіх цих актів. Такі питання відносять, згідно з чинною Конституцією та іншими законами України, до відання парламенту, Президента та інших державних органів (наприклад, Генеральної прокуратури) [10,c.549-551].
Розділ 3. Основні завдання і повноваження (функції) судів загальної
юрисдикції
Як вже було зазначено вище, до судів загальної юрисдикції належать Верховний Суд України, Апеляційний суд, обласні, міські та районні суди, Вищий господарський суд України та обласні господарські суди (і Київський міський суд). У ст. 124 Конституції закріплено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами; що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Основними завданнями і функціями судів загальної юрисдикції є: здійснення правосуддя між громадянами, громадянами та юридичними особами, конкретизація правового регулювання у правовідносинах, у яких однією зі сторін є громадянин; захист і відновлення порушених прав; охорона всіх матеріальних і культурних цінностей, які, у свою чергу, регулюються та охороняються чинним законодавством. Через систему судових органів і правосуддя держава і суспільство реалізують усі функції правосуддя, які виникають із потреб економічного, політичного і соціального розвитку. Аналогічні завдання і функції господарських судів, до компетенції яких належать: регулювання господарських спорів лише між юридичними особами, охорона і захист прав юридичних осіб тощо.
В останні роки в Україні здійснюється судова реформа, перед якою поставлено завдання: відмежувати систему правосуддя від системи місцевих і центральних органів державної влади, від залежності від виконавчих органів державної влади; підвищити незалежність судів і суддів від зовнішнього впливу на процес правосуддя; підняти престиж, роль і значення системи судових органів і правосуддя в усій системі державних органів; ввести суд присяжних засідателів; покращити матеріальне забезпечення суддів і судових органів тощо.
Необхідність проведення судової реформи була обумовлена багатьма політичними, економічними та соціальними факторами, і насамперед тим, що в умовах адміністративно-командної системи управління всіма сферами суспільного життя суд значною мірою перестав бути гарантом прав громадян на судовий захист честі й гідності, життя і здоров'я, свободи і власності. Судова система в умовах СРСР, по суті, перетворилась у відомчу структуру управлінських установ, більшою чи меншою мірою залежних від звинувальної позиції слідства і прокуратури, місцевих та інших структур державної влади. У зв'язку з такими негативними факторами необхідна була радикальна реформа судової системи: послідовна, продумана, зважена, з урахуванням усіх позитивних і негативних наслідків [13,c.6-7].
Здійснення судової реформи завжди спиралось і спирається на оновлену систему права і законодавства, на прийняття нових радикальних законів у цій сфері. Правовою основою цієї реформи є Конституція України, закони "Про судоустрій", "Про статус суддів" та ін.
Систему судів загальної юрисдикції складають:
1) місцеві суди (районні, міські), військові суди гарнізонів;
2) апеляційні суди: Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя, військових регіонів та Військово-морських сил;
3) спеціалізовані суди: господарські суди АРК, областей, міст Києва
та Севастополя, Вищий господарський суд; військові та адміністративні суди;
4) Апеляційний суд;
5) Верховний Суд України [3,cт.18].
Слід зазначити, що в Законі України "Про судоустрій" від 7 лютого 2002 року закріплене положення про створення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного Суду України, однак в Рішенні Конституційного суду України від 11 грудня 2003 року з цього приводу зазначено, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про судоустрій України" щодо:
1. утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України (пункт 3 частини другої статті 18);
2. складу Касаційного суду України, його повноважень, повноважень суддів, статусу голови, заступників голови та президії Касаційного суду України (статті 32, 33, 34, 35, 36, 37);
3. строку утворення і початку здійснення Касаційним судом України повноважень щодо розгляду справ (підпункт 5 пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення") [2, п.4.5].
Таким, чином в питанні про створення такого органу правосуддя поставлено крапку.
Відповідно до ст. 125 Конституції система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідно вищі суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Конституція України також закріпила основні принципи (засади) правосуддя: 1) незалежність і недоторканність суддів, яка гарантується Конституцією і законами України; 2) заборона впливати на суддів у будь-який спосіб; 3) парламентські гарантії діяльності суддів: "Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом"; 4) безстрокове обрання (призначення) суддів парламентом України (до пенсійного віку - 65 років), крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше Президентом України; 5) звільнення з посади судді лише тим органом, який його призначив чи обрав відповідно до ст. 126 Конституції України:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею 65-річного віку;
3) неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
4) порушення вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за
власним бажанням (або за фактом смерті);
10) забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей;
11) здійснення правосуддя професійними суддями і народними
засідателями і присяжними;
12) рекомендація на посаду судді громадян України кваліфікаційною
комісією суддів згідно зпрофесійними вимогами (цензом): 25 років,
наявність вищої юридичної освіти; стаж роботи в галузі права не менше 3 років, проживання в Україні не менше 10 років та володіння державною мовою (ст. 127 Конституції України).
У ст. 129 Конституції закріплено основні принципи і норми судочинства: 1) у здійсненні правосуддя судді незалежні та підкоряються лише закону; 2) судочинство проводиться суддею одноособове, колегією суддів чи судом присяжних; 3) забезпечення принципу законності в процесі судочинства; 4) забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; 5) забезпечення доведення і встановлення вини (презумпція невинності); 6) принцип змагальності сторін та свобода у наданні ними суду
Loading...

 
 

Цікаве