WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особи, які сприяють кримінальному судочинству - Курсова робота

Особи, які сприяють кримінальному судочинству - Курсова робота

змісту. Стаття відтепер має назву "Особи, які не підлягають допиту як свідки, і особи, які мають право відмовитися давати показання як свідки", а її норми регулюють значно ширше коло підстав, якіунеможливлюють використання як доказів відомостей, одержаних від певної категорії осіб.
Отже, відповідно до ст. 69 КПК поряд з адвокатами не можуть бути допитані як свідки й інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Крім вказаних осіб також не підлягають допиту нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі - з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, яка їм довірила ці відомості.
Як і адвокат, фахівці в галузі права, які беруть участь у справі як захисники або представники, зобов'язані зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є будь-які відомості, що стали їм відомі при здійсненні своїх професійних обов'язків з надання правової допомоги.[4, ст. 62]
Предметом професійної таємниці лікаря, нотаріуса та психолога, відносно якої ці особи не можуть бути допитані як свідки, є будь-які відомості, що стали їм відомі при здійсненні ними професійних обов'язків від їх довірителів (пацієнтів чи клієнтів).
Священнослужитель не може бути допитаний чи давати пояснення про обставини, які стали йому відомі зі сповіді віруючого. Цього вимагають як моральні засади, так і відносини, що мають місце під час сповіді між віруючим і представником церкви.
Вказані особи не можуть бути допитані про обставини, які не підлягають розголошенню, і в тих випадках, коли вони самі клопочуть про це. В разі отримання таких свідчень про зазначені обставини вони не будуть мати доказового значення в кримінальній справі.
Як і адвокати, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі можуть бути допитані як свідки лише в тому разі, якщо зазначені відомості їм стали відомі іншим шляхом, не пов'язаним з їхньою професійною діяльністю. В такому разі перед допитом фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги, підлягають усуненню від участі в справі їх підзахисного або довірителя як захисник або представник відповідно до статей 61 і 63 КПК.
Свідок, який відповідно до ст. 533 КПК дає показання під псевдонімом, не може бути допитаний щодо даних про його особу, оскільки держава, покладаючи на громадянина кримінально-процесуальний обов'язок давати показання, пов'язані з виникненням небезпеки для його життя, здоров'я, житла чи майна, гарантує йому, як учаснику кримінального судочинства, забез-печення його безпеки, а також безпеки членів його сім'ї і близьких родичів.
Не може бути допитана особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який дає показання під псевдонімом, щодо цих даних. Це положення також установлює гарантію безпеки осо-би, взятої під державний захист відповідно до ст. 523 КПК та ст. 15 Закону України від 23 грудня 1993 р. "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" Створення умов безпечного свідчення свідка сприяє отриманню доброякісних доказів у кримінальній справі.
Вказані вище особи мають абсолютний імунітет свідка.
Факультативний імунітет від обов'язку свідчити у справі мають особи, перелічені в ч. 1 ст. 63 Конституції України та ч. 2 ст. 69 КПК. Факультативним імунітетом наділені три категорії осіб.
Це, перш за все, члени сім'ї, близькі родичі, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Поняття "член сім'ї" міститься в ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України. Ця норма встановлює, що до членів сім'ї нале-жать чоловік (дружина), діти і батьки. Членами сім'ї можуть бути визнані й інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Поняття "близькі родичі" дано в п. 11 ст. 32 КПК. Це - батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки незалежно від спільності проживання з підозрюваним, обвинуваченим, підсудним.
Відмовитися давати показання як свідок має право й особа яка своїми показаннями викривала б себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.
Ці особи можуть виступати як свідки і давати показання лише в разі, якщо добровільно побажають виконати цей обов'язок. Тому дізнавач, слідчий, прокурор, суд зобов'язані роз'яснити цим особам, що за Конституцією України та відповідно до ст. 69 КПК вони мають право відмовитись від дачі показань у справі, про що зазначається в протоколі допиту чи судового засідання. Така відмова в силу ст. 63 Конституції та ч. 2 ст. 69 КПК не веде до кримінальної відповідальності за ст. 385 КК, і ці особи, таким чином, виключаються з кола суб'єктів злочину, який передбачається цією статтею КК.
Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника. Відповідно до пунктів 13-16, 25 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 р., глава дипломатичного представ-ництва і члени дипломатичних представництв не зобов'язані давати показання як свідки, а в разі їх згоди чи бажання давати такі показання, вони не зобов'язані з'являтися в суд чи органи слідства. Це обмеження поширюється і на членів їх сімей, якщо вони не є громадянами України. Члени обслуговуючого персоналу, які не є громадянами України або не проживають в Україні постійно, не зобов'язані давати показання як свідки щодо дій, вчинених при виконанні службових обов'язків.
Консульські службовці та працівники обслуговуючого персоналу не можуть відмовятися давати показання як свідки. Але вони не зобов'язані давати показання з питань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, а також показання, що роз'яснюють законодавство акредитуючої держави. У разі відмови консульських посадових осіб давати показання як свідки до них не можуть бути застосовані заходи примусу або покарання. Держава, що представляється консульською установою, може відмовитись від привілеїв та імунітетів працівників консульської установи. Норми, встановлені Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, в тому числі й щодо імунітету свідків, можуть змінюватися дво-сторонніми угодами.
У зв'язку з допитом свідка виникає питання про його обов'язок повідомляти відомості, що складають таємницю. Чинний КК встановлює відповідальність за розголошення
Loading...

 
 

Цікаве