WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, ознаки і структура права - Курсова робота

Поняття, ознаки і структура права - Курсова робота

відображає еволюцію правової матерії. Один шлях еволюції полягає в наступному: спочатку формуються правові ідеї, потім вони втілюються в норми, а ті, у свою чергу, реалізуються в суспільних відносинах. Звідси словесна формула: норма - модель правовідносин (точніше "законовідносин" ). Для континентальної романо-германської сім'ї права з її детальним регулюванням і великою кількістю кодифікованих актів такий шлях еволюції є типовим. Але існує і інший шлях. Спочатку формуються певні суспільні відносини, часто повторюючись вони набувають стабільності, і лише потім стають нормою. Тут послідовність інша: суспільні відносини - прообраз норми. Подібний шлях еволюції більш властивий системі загального права, що залишає значний простір для неврегульованих законами суспільних відносин.[1, с. 78 - 79]
Наше право тяжіє до континентальної романо-германської системи, тому у нас переважає перший шлях еволюції. Потрібно також мати на увазі, що існують такі сфери суспільних відносин, які формуються тільки в результаті дії закону. Такими є, наприклад, пенсійні відносини. Ці відносини складаються на основі законодавчої бази. Поки закон не передбачав призначення пенсій членам колгоспів, пенсії їм не призначалися. Тільки в 1956 р. був прийнятий відповідний закон і стали складатися пенсійні відносини колгоспників. Так само відносини відповідальності можуть грунтуватися тільки на законі. Немає закону - немає відповідальності.
Інший приклад, наше законодавство не передбачало матеріальної відповідальності за спричинення моральної шкоди, значить, такої відповідальності і не існувало. В 90-х рр. закон передбачив таку відповідальність, з'явилися відповідні позови в судах і реальні відносини по відшкодуванню моральної шкоди. Відносини, де норми йдуть попереду практики, і сьогодні залишаються в українській дійсності.
В перспективі, з розвитком елементів ініціативи, свободи поведінки учасників суспільних відносин, правове регулювання такихвідносин може слабшати. Розширятимуться такі області суспільних відносин, де реальна практика передує нормам. Такі області існують і зараз, але їх порівняльно небагато. Так, наприклад, довгі роки садові ділянки знаходилися у власності трудових колективів, а окремі громадяни залишалися, згідно із законодавством, тільки користувачами. Але реальне життя йшло вперед, ділянки стали ділити, продавати, передавати в спадщину, широко застосовувалась судова практика по цій категорії справ. І лише на початку 90-х рр. реальні відносини були апробовані законом, який визнав, нарешті, право власності громадян на садові ділянки. [1, с. 78 - 79]
І ще одне. В даний час фактично формується ринок житла. Він не має поки належного правового регулювання, але, слід зазначити, що в недалекому майбутньому таке регулювання, звичайно, з'явиться. Третій приклад. В сучасних умовах все більшого поширення набувають трудові відносини з приватними роботодавцями. Проте спеціальне правове регулювання таких трудових відносин відсутнє, оскільки до них часто виявляються не застосовні норми, які регулюють працю в державній сфері. І тут практика суспільних відносин виявляється попереду законодавця.
Обидва види еволюції правової матерії - від норм до відносин і від відносин до норм - охоплюються інституційним визначенням права як нормативно закріпленої і реалізованої справедливості.
Таким чином, розглянуті нами теорії структури права існують незалежно одна від одної, при цьому вони взаємодоповнюються. Це, в свою чергу, сприяє з'ясуванню кола елементів права, а також допомагає збагнути їх роль та місце в його структурі.
3.2 Загальна характеристика основних галузей права.
Як уже зазначалось, в залежності від предмета і методу правового регулювання право поділяють на відособлені частини - галузі. Немає абсолютно визначеного і точного переліку галузей права, оскільки їх виділенням займаються в основному науковці. Розглянемо головні з них.
Конституційне право - це сукупність правових норм, які регулюють становище людини в суспільстві і державі, принципи суспільного і політичного ладу, організацію і діяльність системи органів держави і органів місцевого самоврядування. В системі суспільних відносин, які становлять предмет цієї галузі, головне місце посідають відносини між людиною, суспільством і державою. Саме вони визначають устрій держави і її функціонування. Природа цих відносин обумовлює і методи регулювання. Домінуючим методом є імперативний. Норми конституційного права, які тісно пов'язані з владними відносинами, мають зобов'язальний і заборонний характер; а ті, що пов'язані з регулюванням статусу людини і громадянина, - переважно дозвільний характер. Норми конституційного права є провідними щодо норм інших галузей права, їх базовим нормативним матеріалом. Головним джерелом українського конституційного права є Конституція України 1996 року, конституційні закони.
Цивільне право - це сукупність правових норм, які регулюють сферу майнових і пов'язаних з ними особистих немайнових відносин (ім'я, честь, гідність, авторство). Вони виникають з приводу володіння, користування та розпорядження власністю, набуття її та відчуження, купівлі, продажу, спадкоємства тощо між різними суб'єктами права - фізичними і юридичними особами.
Суттєвими ознаками суспільних відносин, які регулюються нормами цивільного права, є наявність у них вільних (автономних) і рівних суб'єктів права (позивач - відповідач, замовник - підрядчик та ін.); відсутність відносин влади і супідрядності, що проводить чітку межу між предметом цивільного права і предметом адміністративного, фінансового права. Така природа відносин обумовлює диспозитивний (автономний) метод правового регулювання суспільних відносин, який є головним для цієї галузі права.
В умовах становлення ринкових відносин роль цивільного права зростає. Без розвинутого, цивілізованого ринку формування громадянського суспільства та побудова правової держави практично неможлива.
Адміністративне право - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави. Вони і є предметом правового регулювання, їх особливістю є те, що однією із сторін тут завжди виступає державний орган або посадова особа. Тому в основі правового регулювання лежить метод владних приписів (імперативний метод) через накази, вказівки. Йому властиві ієрархія і субординація по службі, встановлення відповідальності за доручену ділянку та інше.
Фінансове право - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з діяльністю держави по формуванню й
Loading...

 
 

Цікаве