WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, ознаки і структура права - Курсова робота

Поняття, ознаки і структура права - Курсова робота

продовжує бути одним з головних напрямків обґрунту-вання побудови правової держави. [3, с. 240]
Нормативна школа. Представником цієї школи виступає Г. Кельзен, який головні свої теоретичні положення виклав у роботі "Чиста теорія права" (1934 p.). Тут право розглядається як сукупність норм, що встановлюють належну поведінку людей. При характеристиці права голо-вне значення маєформа, що надана йому державою. Теоретичні висновки та оцінки щодо права повинні робитися тільки за допомогою юридичного аналізу окремих його форм, що містять правові норми. В основі позитивного права лежить так звана основна норма (Grund норма), яка має чисто гіпотетичний характер, є юридичним постулатом, що виводиться шляхом юридичного аналізу позитивного права. Вона стоїть на найвищих щаблях драбини правових норм, на нижчих її щаблях знаходяться судове та адміністративне рішення, яким, таким чином, надається нормативне значення. Вище них стоять акти місцевих і галузевих органів, вищої виконавчої влади, закон і конституція.
Слід зазначити, що таке вчення виступає ідеалістичним, дуже однобоким. Нормативна школа права намагалася обмежити кругозір юриста виключно правовими поняттями. Водночас позитивізм значно сприяв розвитку провідного в юриспруденції логічного методу дослідження права, наголошував на необхідності поглибленого вивчення форм права, їх ієрархічної субординації.
Соціологічний напрямок у правознавстві виник у середині XIX століття. Тут, на відміну від нормативної школи, форми права і втілені в них правові норми є другорядним проявом права. Прихильники соціологічного підходу до права - О. Конт, Є. Ерліх, Р. Паунд, М. Окрідж та ін. підтримують різні його напрямки: солідаризм, вільне право, реалізм, біхейвіоризм та ін. Вони вважають, що тільки право в дії є "живим правом", право ж у тексті правових норм "мертве". Зміст права прихильники цієї теорії обумовлюють впливом цілого ряду соціологічних факторів, серед яких і суспільні потреби, і особисті якості правозастосовувача, і його емоції. Так, наприклад, школа вільного права вбачає головний вияв динаміки права в судовій практиці, в основу якої покладений особистий розсуд судді, здатного враховувати всі життєві обставини. Звідси походить відомий вислів: "Право - це те, що думають про право судді". Головним засобом досягнення корисного результату за-побігання конфліктам у суспільстві і їх подолання, здійснення соціального контролю є не закон, а належне спрямування юридичної практики, локальні норми, статути юридичних осіб і практика їх реалізації.
Соціологічна школа визнає неприпустимість зведення права до закону. Воно надає особливої ваги значенню у правовому регулюванні правосвідомості, правової політики, системи фактичних суспільних відносин, і це є позитивним у ньому.[3, с. 241]
Психологічна школа права, яку очолював професор з Санкт-Петербурга Л. Петражицький, відкидає погляди на право як на норми, юридичну практику чи втілення певних ідеалів і принципів. Право вона розглядає винятково як прояв правосвідомості, явище людської психіки, на яку впливають різні фактори, в тому числі і законодавство.
У центрі уваги Л. Петражицького стоїть питання про розмежування права і моралі, яке засноване на поділі емоцій на імперативні, атрибутивні і імперативно-атрибутивні. Імперативні емоції - це уявлення про свої обов'язки, що і становить зміст моралі. Головними для права є атрибутивні емоції - усвідомлення своїх прав. Але в цілому правові мотивації поведінки людини повинні мати двосторонній, тобто атрибутивно-імперативний характер.
Марксистське вчення про право. Основні представники - К. Маркс і Ф. Енгельс вважали право піднесеною до закону волею панівного класу, зміст якої визначається матеріальними умовами життя цього класу. Отже, головні ознаки права - його класовий, вольовий характер і матеріальна обумовленість. Право є частиною надбудови над економічним базисом суспільства. Цей базис визначає зміст права. Воднораз право може здійснювати зворотний вплив на економіку і все суспільне життя. Право, як застосування "рівного масштабу" до різних за якостями і можливостями особистостей, не може створити між ними фактичної рівності, - отже, воно є "правом нерівності". Таким чином, в процесі побудови комунізму, ідея якого заснована на цілковитій рівності всього і всіх, право повинно поступово відмерти.
В такому підході є і позитивні риси. Так, звертається увага на наявність у права певної соціальної бази, його матеріальної обумовленості. Погляд на право як застосування рівного масштабу до кожного суб'єкта є важливим для обґрунтування положення про можливість забезпечення з допомогою права лише юридичної, але не фактичної рівності.[9, с.424-428]
Отже, кожна з розглянутих вище теорій має свої переваги і недоліки, їх поява і розвиток обумовлені історичним розвитком людського суспільства і свідчать про необхідність і соціальну цінність права в житті людей.
Щодо змісту самого терміну "право" в сучасній юридичній науці використовується декілька його визначень.
По-перше, правом називають певні соціально-правові вимоги людей, наприклад право людини на життя, право народів на самовизначення і т.п. Це обумовлено природою людини і суспільства і вважаються природними правами.
По-друге, під правом розуміється система юридичних норм. Це - право в об'єктивному значенні, бо норми права створюються і діють незалежно від волі окремих осіб. Таке значення вкладається в термін "право" в словосполученнях "трудове право", "міжнародне право" і т.д. Термін "право" в подібних випадках не має множини.
По-третє, згаданим терміном позначають певну офіційно визнану можливість, яку має в своєму розпорядженні фізична або юридична особа. Так, громадяни мають право на працю, відпочинок, охорону здоров'я, майно і т.д., організації мають право на майно, на діяльність в певній сфері державного і громадського життя і т.д. У всіх цих випадках йдеться про право в суб'єктивному значенні, тобто про право, що належить окремій особі - суб'єкту права.
По-четверте, термін "право" використовується для позначення системи всіх правових явищ, включаючи природне право, право в об'єктивному і суб'єктивному значенні. Тут його синонімом виступає термін "правова система". Наприклад, існують такі правові системи, як англосакське право, романо-германське право, національні правові системи і т.д.[2, с.130]
В якому значенні використовується термін "право" в кожному випадку, слід вирішувати виходячи з конкретного випадку.
Треба пам'ятати також, що термін "право" використовується і в неюридичному значенні. Існують моральні
Loading...

 
 

Цікаве