WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право в системі соціально-нормативного регулювання - Курсова робота

Право в системі соціально-нормативного регулювання - Курсова робота

взаємозв'язку чи у взаємодії з правом, кожний звичай виконує в суспільстві значну регулятивну і виховну роль. При цьому на кожному етапі його розвитку він виступає як нерозривна складова частина єдиної системи звичаїв і всіх соціальних норм .
2.3. Співвідношення права і моралі.
Право - це система загальнообов'язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.
Мораль - сукупність правил і норм поведінки людей по відношенню один до одного та до суспільства, правил, які відображають прийняті в суспільстві погляди на добро і зло, честь і совість, обов'язок і справедливість та підтримуються завдяки громадській думці й громадському осуду в разі їх порушення.
Вже з наведених визначень видно, що між правом і мораллю як різновидами соціальних норм (правил поведінки, що регулюють відносини в різних сферах життя людей) є спільні й відмінні риси.
Їх єдність заснована на тому, що ці обидва засоби соціального регулювання:
o є соціальними нормами;
o існують у реальній поведінці людини;
o мають основним змістом права таобов'язки;
o виробляють повагу до прав і свобод особи;
o протидіють свавіллю та беззаконню;
o певним чином встановлюються, закріплюються та гарантуються.
Наявність цих рис не означає повної тотожності норм права та моралі, кожна з яких виконує своєрідні функції у процесі впорядку-ться нормативно.
Право:
1. Існує лише в соціальне неоднорідному суспільстві, в рамках якого виникає держава.
2. Регулює лише найважливіші суспільні відносини.
3. Має, як правило, письмовий характер і існує у формі офіційного документа.
4. Поширюється на громадян держави та осіб, які перебувають на її території.
5. Має обов'язковий характер, тобто мусить виконуватися суб'єктами незалежно від їх ставлення до норми.
6. Приймається у рамках спеціальної процедури, що закріплює ться нормативно.
7. Здійснюється (реалізується) за допомогою спеціальних органів держави.
8.Порушення норм має наслідком застосування одного з видів юридичної відповідальності.
Мораль:
1. Існує як у державному, так і в додержавному суспільстві.
2. Регулює і такі відносини, які здебільшого не регулюються правом (наприклад, дружба, кохання).
3. Існує в основному в усній формі, а в разі письмового закріплення не має документальної форми.
4. Поширюється на все населення або соціальну групу, яка дотримується саме цих моральних норм.
5. Виконується- лише у випадку авторитетності норми для суб'єктів.
6. Закріплюється у суспільстві у довільному порядку без певної визначеної процедури.
7. Гарантується суспільством у цілому, а не окремими його структурами.
8. Порушення норм має наслідком застосування засобів громадського впливу, які не мають примусового характеру.
Суттєві відмінності між правом і мораллю дають можливість суспільству й державі гнучко використовувати найбільш придатні для конкретної ситуації засоби у процесі регулювання суспільних відносин. Так, наприклад, обов'язок поступатися місцем старшим у громадському транспорті має моральний характер, а обов'язок сплачувати гроші за проїзд - правовий.
Отже, мораль і право характеризуються як спільним призначенням у процесі регулювання суспільних відносин, так і різним впливом і значенням у забезпеченні системності суспільства.
Мораль і право є двома своєрідними, самостійними інститутами соціального регулювання, що взаємодіють як суверенні явища, кож не з яких виконує свої особливі функції і має особливу цінність.
Та попри всю самостійність моралі і права вони перебувають у глибокій єдності Зокрема, право мусить бути морально обгрунтованим, мати свого роду легітимацію (виправдання) з позиції панівної, загальновизнаної моралі. Це визначається тим, що право існує в суспільстві й засновується на тих принципах і положеннях, що були свого часу досягнуті цим суспільством і отримали своє продовження у праві. Ось чому ми визначаємо мораль як основу та опору права.
Саме на моралі засновані такі правові категорії, як правовий припис, відповідальність, правова культура, правосвідомість, законність.
Справедливість (визначальна моральна категорія) є метою дії права, вона є орієнтиром у процесі розроблення та прийняття правових норм. Найвищого рівня моральності право має досягти в процесі реального впорядкування суспільних відносин. Процес реалізації права пов'язується здебільшого зі свідомою правомірною поведінкою. Добровільним може бути виконання чи використання лише тих норм, які найповніше відповідають умовам суспільного розвитку та інтересам окремих осіб. А це можливо лише за умови заснованості права на найсправедливіших моральних принципах.
Високоморальною має бути також юридична відповідальність, основною метою якої є не покарання людини, а виявлення ставлення суспільства до вчиненого порушення та поновлення порушених інтересів суспільства чи держави.
В умовах формування правової держави в регулюванні суспільних відносин зростає значення моральних вимог, в яких, як правило, знаходять своє відображення загальнолюдські цінності. Саме тому зростання моральної обгрунтованості правових розпоряджень - необхідна умова подальшої активізації ролі та ефективності в регулюванні суспільних відносин, зміцнення дисципліни, правової основи державного та суспільного життя.
Правова вимога зміцнення законності та правопорядку одночасно є і важливішою вимогою моралі, яка характеризує моральну структуру особи, її чесність, совість, обов'язок. Тому законність може виступати і як один з моральних критеріїв оцінки поведінки особи та інших суб'єктів, адже умовах беззаконня не може бути й мови про мораль.
Для періоду формування правової держави притаманний процес зближення вимог правових та моральних настанов, який знаходить своє відбиття в закріпленні загальних моральних вимог її конкретних нормах права.
Так, в статтях 58,61 Кодексу про шлюб і сім'ю закріплено обов'язок громадян піклуватися про виховання дітей і обов'язок дітей піклуватись про батьків і надавати їм допомогу. Тим самим закон надає юридичного значення одній з найбільш гуманістичних норм моралі.
Моральні критерії беруться до уваги як необхідний компонент тих чи інших юридичних фактів. Наприклад, для характеристики хуліганських дій, наклепу. У трудовому законодавств передбачається можливість розірвання трудової угоди з ініціативи власника у випадках вчинення робітником, який виконує виховні функції, аморального вчинку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Посилання на моральні критерії (чесність, сумлінність) в її тексті присяги, яку приносять
Loading...

 
 

Цікаве