WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Спадкування за заповітом - Курсова робота

Спадкування за заповітом - Курсова робота

спадкоємця пізніше спадкодавця ;
- відмова від прийняття спадщини;
- неприйняття спадщини;
- усунення спадкоємця від прийняття спадщини;
- відсутність умов, визначених заповітом.
Однією з причин неприйняття спадщини може бути пропущення спадкоємцем строку для прийняття спадщини, і пропущений строк не був відновлений судом .
У кожному з перерахованих вище випадків майно, заповідане такому спадкоємцю, буде успадковуватися за законом. Якщо заповідач не бажає цього, то він може встановити на цей випадок інший порядок. А саме : у заповіті необхідно прямо вказати, хто в такому випадку буде успадковувати майно. Така особа називається підпризначеним спадкоємцем.
Звертаємо Вашу увагу, що підпризначеним спадкоємцем може бути як будь - яка фізична особа ( яка є живою на момент відкриття спадщини ), так і юридична особа, у тому числі держава, територіальна громада, іноземна держава, інші суб'єкти.
Ще однією причиною підпризначення спадкоємця є право спадкоємця відмовитися від спадщини на користь третіх осіб. Тобто, спадкоємець має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь - якої іншої особи.
Пропонуємо розглянути наступну ситуацію : Громадянин Б. при житті склав заповіт з під призначенням спадкоємця. Громадянина С є його спадкоємцем за заповітом. Він не відмовився від прийняття спадщини, але помер, не встигнувши її прийняти. У даному випадку в права спадкування за законом вступають спадкоємці померлого спадкоємця С. Є підризначеним за спадкоємцем С. Підпризначений спадкоємець В. Однак він вправі буде виступити підпризначеним спадкоємцем ( вступити в спадкові права, прийняти спадщину ) лише у випадку, якщо спадкоємці прямого спадкоємця С. з різних причин не приймуть спадщину.
Серед зацікавлених родичів виник спір: чи має право підпризначений спадкоємець за заповітом отримати спадщину, який дозволяє йому набути спадщину лише за умови смерті основного спадкодавця, розділити спадщину за законом так як би заповіт не був складений. Перемогла думка тих юристів, які вважали, що в заповіті розумілося під призначення і у випадку, коли основний спадкоємець не народиться .
Підпризначення спадкоємця потрібно відрізняти від спадкової трансмісії. Якщо для закликання до спадщини підпризначеного спадкоємця треба, щоб він пережив момент відкриття спадщини і щоб основний спадкоємець відпав від спадщини, то спадкова трансмісія має місце у тих випадках, коли спадкоємець, за законом чи за заповітом, помре вже після відкриття спадщини, але до закінчення строку на її прийняття. В цьому випадку право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців, які можуть бути як спадкоємцями за законом, так і за заповітом.
Наприклад, заповідач заповів усе своє майно дружині та сестрі. Після його смерті помирає сестра, не встигши прийняти спадщину. В цьому випадку її частку спадкують її спадкоємці за законом - чоловік, діти ( шурин, племінник чи племінниці померлого ) або спадкоємці за її заповітом. А це можуть бути зовсім сторонні стосовно її брата особи.
Відповідно до ст.401 ЦК України під сервітутом розуміється право користування чужим майном. Сервітут може бути встановлений щодо користування земельною ділянкою , житловим будинком, іншим майном.
Розглянемо наступний приклад. Громадянин Семен слав заповіт на користь своїх двох синів, розпорядившись на випадок своєї смерті належним йому на праві приватної власності житловим будинком. Його двоє синів приймають спадщину в рівних частинах. Однак, з огляду на технічне планування будинку, прохід до другої частини будинку є неможливим ( відсутність окремого входу ), у зв'язку з чим, другий спадкоємець змушений користуватися проходом через чужу територію ( належну першому спадкоємцю ). Перший спадкоємець, у даному випадку надає другому спадкоємцю право проходу ( входу ) до другої частини будинку ( тобто право сервітуту ).
Важливо зрозуміти, що сервітут не обмежує власника майна в його правах володіння, користування, розпорядження належним йому майном. Так, власник вправі відчужувати майно ( продати, обміняти, подарувати ), відносно якого встановлений сервітут. Відчуження даного майна ( перехід права власності ) не припиняє дії сервітуту, встановленого у заповіті.
Звертаємо Вашу увагу на те, що сервітут може бути встановлений заповідачем на певний строк, або на невизначений термін ( без вказівки конкретного терміну ). У заповіті може бути встановлено зобов'язання спадкоємця проводити, наприклад , щомісячну оплату за користування сервітутом. Сам сервітут не підлягає відчуженню ( його не можна продати, подарувати, обміняти ).
Чинне законодавство надало можливість заповідачу самостійно обирати виконавця заповіту. Крім того, у випадку , коли цього вимагають обставини, виконавець заповіту може бути призначений самим нотаріусом за місцем відкриття спадщини. До основних функцій виконавця заповіту можна віднести наступні :
1 ) вживає заходи, щодо спадкового майна ;
2 ) витребує майно спадкодавця від інших осіб ;
3 ) повідомляє спадкоємців, відказоотримувачів про відкриття спадщини ;
4) розшукує спадкоємців ;
5 ) вимагає виконання зобов'язань боржниками спадкодавця ;
6) керує спадщиною ;
7 ) забезпечує одержання спадкоємцями спадкового майна ;
8 ) розподіляє спадкове майно між спадкоємцями ( наприклад , предмети домашнього вжитку );
9 ) забезпечує виконання спадкоємцями дій, передбачених і встановлених заповітом.
Слід відзначити, що нотаріус повинен рекомендувати заповідачу призначити виконавця заповіту у наступних випадках :
- майно заповідається юридичній особі, державі ;
майно заповідається неповнолітнім, у яких немає батьків ;
- заповіт складається з відповідальним відказом або з покладенням обов'язків .
Якщо у заповіті питання оплати плати не було вирішено, то воно може вирішуватися на далі за домовленістю між виконавцем заповіту і спадкоємцями. Спадкоємці можуть відмовитися оплачувати послуги виконавця заповіту, і він, відповідно, може відмовитися від виконання своїх обов'язків.
Обов'язковою умовою призначення заповідачем виконавцем заповіту конкретну особу є згода даної особи. Згода громадянина на виконання волі заповідача повинна бути засвідчена нотаріально. Громадянин, який погодився бути виконавцем заповіту, може написати заяву, що додається до самого заповіту. Або нотаріус робить відповідний напис на заповіті про призначення виконавця .
Звертаючись допитання, кого заповідач може призначити виконавцем заповіту, звертаємо Вашу увагу, що заповідач вправі доручити виконання заповіту як фізичній , так і юридичній особі. Можливий варіант, коли заповіт складений на користь одного спадкоємця, а виконавцем заповіту призначена зовсім інша людина. Або в заповіті , складеному на користь кількох спадкоємців, виконання заповіту може бути доручено одному з даних спадкоємців.
Коли заповідачем не був призначений виконавець заповіту чи призначений виконавець відмовився від виконання своїх обов'язків ( чи дана особа була усунута від виконання заповіту ) ,
Loading...

 
 

Цікаве