WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Спадкування за заповітом - Курсова робота

Спадкування за заповітом - Курсова робота

користь однієї чи кількох осіб. Він може також вказати у заповіті іншого спадкоємця на випадок, якщо вказаний ним у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме спадщини, чи буде усунений від прийняття спадщини ( тобто , під- призначення спадкоємця ).
Щодо кола спадкоємців, слід звернути увагу на той факт, що вказувати спадкоємців необхідно точно, щоб в майбутньому не виникало ніяких сумнівів чи непорозумінь. Адже після смерті заповідача можливості уточнити що - небудь як такої не буде . Також бажано вказати, як можливо розшукати спадкоємця, оскільки можуть виникнути труднощі відносно запрошення його до нотаріуса для прийняття спадщини.
Виникає питання, що можна заповісти ?
За заповітом можуть передаватися як права, так і обов'язки, які належать громадянину та продовжують існувати після його смерті. Виняток складають права та обов'язки, які законом просто заборонено спадкувати. Прав - це, як правило, майно, а обов'язки - борги.
Законом встановлено перелік критеріїв, за яким визначаються права та обов'язки, які не можуть бути успадковані. Зупинимось на деяких з них.
Звертаємо Вашу увагу на то, що за заповітом не можуть передаватися права та обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця ( наприклад , прав на аліменти, право на відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров'ю ), а також права та обов'язки, перехід яких у в'язку з спадкуванням діючим законодавством не допускається.
Вважаємо за необхідне зупинитися й на наслідках помилкового зазначення ( чи помилкового упущення ) у заповіті прав та обов'язків, які не можуть переходити за спадщиною. У цьому випадку зазначення у заповіті таких прав та ( або ) обов'язків, їх перехід до спадкоємців не відбувається. Крім того, будь - які бажання заповідача, які по своїй суті суперечать закону, не можуть бути реалізовані у заповіті. Тому зазначення у заповіті таких прав ( обов'язків) є просто недоречним .
Інша ситуація : спадкодавець бажає включити у заповіт права та ( або) обов'язки. Не робить цього через сумніви у законності в казання таких об'єктів спадкування . Однак дані права та обов'язки будуть спадкуватися за законом , не дивлячись на те, що заповідач бажав би , щоб інші спадкоємці спадкували їх за заповітом.
Враховуючи вище зазначене, краще все ж таки включити всі можливі права та обов'язки у заповіт. Остаточно визначиться можливість спадкування таких прав та обов'язків після смерті заповідача, в період відкриття спадщини та визнання кола спадкоємців.
Слід розуміти, що неможливо сприймати права та обов'язки як окремі категорії, оскільки до спадкоємців, до яких перейшли права, автоматично переходять й обов'язки спадкодавця. Заповідач може у заповіті тільки перерозподілити свої обов'язки між тими спадкоємцями, яким передає свої права.
Таким чином, осяг обов'язків заповідача, що передається за заповітом одному з спадкоємців, можуть бути лише меншими, ніж обсяг прав , що передається цьому спадкоємцю. Якщо ж спадкодавець одному з спадкоємців заповідає обсяг обов'язків більший, ніж обсяг прав, то такий спадкоємець буде змушений передати частину прав. Отриманих за заповітом, для погашення обсягу обов'язків за заповітом , та втрачає сенс у прийнятті спадщини. Слід врахувати, що спадкоємець в будь - якому випадку не відповідає за обов'язки заповідача власним майном .
Якщо ж про свої обов'язки спадкодавець замовчав, тоді вони будуть успадковані у тій же частині, що й права. Тобто, якщо все майно заповідано у рівних частинах двом особам, тоді й борги вони будуть нести у рівних частинах. Якщо ж, наприклад, воно заповідано трьом особам у співвідношенні 25%, 25%, 50%, то й борги будуть розподілені на трьох відповідно по 25%, 25%, 50%. Якщо ж одному спадкоємцю була заповідана квартира, іншому - решта майна, то обов'язки спадкодавця вони виконують спільно у пропорційному співвідношенні, яке відповідало б співвідношенню вартості квартири та решти майна.
Отже, в будь - якому випадку спадкоємці несуть відповідальність за обов'язками спадкодавця тільки майном та правами, що перейшли до них від спадкодавця за спадщиною. Тобто збитковим прийняття такого роду спадщини не може бути за своєю суттю. В найгіршому випадку все, що було отримано за спадщиною, буде передано для виконання обов'язків спадкодавця. Спадкоємець не зобов'язаний покривати своїм майном борги спадкодавця, хоча, якщо він бажає, то може це зробити .
Доцільно виділити три варіанти формулювань щодо змісту заповіту, які найбільш часто зустрічаються у практиці.
Перший - загальна форма, коли заповідається " все майно, де б воно не знаходилося та у чому б не виявлялося ".
Другий -- заповідається спадщина за видами майна : " заповідаю автомобіль сину, квартиру - дружині ".
Третій -- заповідаються окремі права та решта майна. Наприклад, " автомобіль - сину, квартиру та решту свого майна - дружині ".
Перший варіант, безумовно самий простий, однак він має суттєвий недолік:
спадкоємці разом з нотаріусом після смерті заповідача повинні визначити спадкове майно, що може знаходиться у третіх осіб.
Другий варіант також має свій недолік. Він полягає у тому, що заповідач повинен змінювати заповіт у випадку набуття нового майна, оскільки пізніше набуте майно, яке не увійшло до складеного заповіту, буде успадковуватися за законом. А внесення змін у заповіт підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, що передбачає додаткові витрати.
Третій варіант вважається самим оптимальним, оскільки він компенсує недоліки перших двох. У той же час він уточнює, де знаходиться майно, та не потребує доповнень у випадку набуття нового майна. Сам нотаріус не має права наполягати на одному з варіантів, хоча повинен роз'яснити їх наслідки та надати кваліфіковану пораду.
На практиці у більшості громадян, які мають намір розпорядитися на випадок смерті належним їм майном, перед тим, як йти до нотаріуса для посвідчення заповіту досить часто виникає питання : чи необхідно надавати докази належності заповідачу заповіданого майна ?
Відповідно до ст..56 Закону України " Про нотаріат " та п. 159 Інструкції " Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України " при посвідченні заповітів від заповідачів не вимагається надання доказів, що підтверджують їх право власності на майно, що заповідається.
Це правило можна пояснити тим, що громадянин, який заповів майно, залишається його власником та вправі розпоряджатися даним майном на свій власний розсуд ( продати, подарувати, обміняти ). А майно, що перейде до спадкоємців, визначається тільки на момент смерті заповідача ( тобто після відкриття спадщини ).
Наприклад, якщо спадкодавець включив до заповіту неналежне йому майно, дана обставина не призведе , що виникнення у спадкоємців права власності на заповідане майно. У випадку виникнення спору проправо власності на спірне майно, питання буде вирішуватися у судовому порядку .
Звертаємо Вашу увагу на наступне. При складанні заповіту ( наприклад, за окремими видами майна ) важливо надати правильну характеристику даному майну, оскільки
Loading...

 
 

Цікаве