WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Форми і види вини у кримінальному праві - Курсова робота

Форми і види вини у кримінальному праві - Курсова робота


Курсова робота
на тему:
Форми і види вини у кримінальному праві
ПЛАН
ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1: Поняття і значення вини. Форми вини…………………………5
РОЗДІЛ 2: Умисел та його види………………………………………………7
2.1 Прямий умисел……………………………………………………….7
2.2 Непрямий умисел…………………………………………………….9
2.3 Інші види умислу……………………………………………………11
РОЗДІЛ 3: Необережність та її види…………………………………………15
3.1 Поняття необережності як форми вини……………………………15
3.2 Злочинна самовпевненість………………………………………….19
3.3 Злочинна недбалість………………………………………………...22
РОЗДІЛ 4. Змішана форма вини……………………………………………...26
ВИСНОВОК……………………………………………………………………..29
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА…………………………………………………..30
ВСТУП
В частині 1 статті 11 Кримінального кодексу України вказано: "Злочином визнається передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину."
Щоб сказати, що людина скоїла злочин і повинна бути за нього покарана, необхідно встановити, що вона здійснила це діяння винно, тобто діяла умисно чи необережно.
Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що навмисно або з необережності скоїла діяння, визначене кримінальним законом як суспільно небезпечне. Із цього випливає, що однією з необхідних ознак злочину є винність особи, яка вчинила його.
Вина полягає у психологічному відношенні суб'єкта до суспільно небезпечного діяння і його наслідків у формі умислу чи необережності. Без вини немає злочину, а відтак, і кримінальної відповідальності. Тому якщо суспільно небезпечне діяння буде вчинено, але невинно, воно не може бути визнано злочином (Наприклад, психічно хвора неосудна особа позбавляє життя іншу особу).
З метою глибокого дослідження злочину, правильного формування його ознак в науці кримінального права прийнято розрізняють структуру злочину, яка складається з чотирьох елементів, а саме: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину.
Суб'єктивна сторона злочину - це внутрішня сторона діяння, тобто психічне відношення особи до скоєння суспільно небезпечного діяння і його наслідків. До суб'єктивної сторони входять також мотив і мета скоєння злочину.
Основний зміст суб'єктивної сторони будь-якого злочину складає вина. Діє принцип: без вини немає відповідальності.
Виною є психічне відношення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і його наслідку, виражене у формах умислу чи необережності. Таке відношення складається із усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру своїх дій і передбачення можливих наслідків (інтелектуальний момент вини), а також із відношення до своїх дій (бездіяльності) і їхніх наслідків: бажання, щоб ці наслідки настали, байдужого або легковажного до них ставлення (вольовий момент вини).[14, c.44]
Актуальність теми зумовлена необхідністю розмежування злочинів вчинених з різними формами вини з метою правильної кваліфікації їх і винесення справедливого покарання злочинцям.
Об'єкт дослідження даної роботи виступає вина як структурний елемент суб'єктивної сторони складу злочину, а також форми вини - умисел та необережність. В даному випадку наголос ставиться не на умислі чи обережності, як суспільних явищах, а як об'єкті дослідження науки кримінального права. Для успішного усування негативних наслідків науково-технічної революції необхідно глибоко аналізувати процеси, що відбуваються в суспільстві під їх впливом.
Предмет дослідження - нормативні акти (передусім Кримінальний кодекс України - основний законодавчий акт за яким здійснюється криміналізація діянь), матеріали судової практики та наукові праці провідних вчених.
Мета дослідження - встановлення сутності, змісту, особливостей вини та її форм, особливостей трактування її вітчизняним законодавством, кваліфікації злочинів скоєних умисно та необережно. Автор даної роботи ставить собі за мету детально вивчити та викласти теоретичні проблеми пов'язані з умислом та необережністю, як формами вини у злочинах; зробити аналіз найбільш розповсюджених типів та видів злочинів, охарактеризувати їх та дослідити проблеми їх кваліфікації, тим самим роблячи спробу компенсувати, в деякій мірі, недостатність розробки цієї проблематики.
РОЗДІЛ 1: Поняття і значення вини. Форми вини.
Загальне поняття вини вироблено наукою кримінального права і закріпленв КК України України з ст. 23 КК України вина - це психічне став-лення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.[2, ст.23 ] Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов'язана з його об'єктивними ознаками, її зміст відображують об'єктивні ознаки злочину, що характеризують його об'єкт, предмет і об'єктивну сторону. Тому не існує абстрактної вини, відірваної від конкретного суспільно небезпечного діяння. Саме це діяння і становить предметний зміст вини, її матеріальне наповнення.
Зміст вини - перший найбільш важливий елемент у понятті вини. Однак сам по собі зміст не дає повної характеристики вини. Для цього необхідно виділити і проаналізувати інші її елементи.
Серед них важливе значення має соціальна сутність. Вина - категорія соціальна. Ця властивість вини знаходить свій прояв у негативному чи зневажливому ставленні особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до тих інтересів, соціальних благ, цінностей (суспільних відносин), що охороняються кримінальним законом. Тому вина особи у вчиненні суспільно небезпечного діяння оцінюється негативно і засуджується правом.
Важливе значення в понятті вини мають і такі її елементи, як форма і ступінь вини.
Форми вини - це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. У сполученні таких ознак і виражається психічне ставлення особи до діяння і його наслідків. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини - умисел (ст. 24) і необережність (ст. 25). [3, ст. 24,25] Це узагальнені законодавцем поняття, які лише в загальних рисах характеризують ставлення особи до того діяння, що вчиняється нею, та його наслідків. Умисел і необережність мають свої види. Умисел може бути прямим і непрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості (самонадіяності) та зло-чинної недбалості. Поза цими конкретними видами вина відсутня.
Ступінь вини - завершальний елемент поняття вини. Це оціночна, кількісна категорія. Вона багато в чому визначає тяжкість вчиненого діяння і небезпечність особи винного. Ступінь вини має практичне значення, тому що реалізація кримінальної відповідальності і призначення конкретного покарання багато в чому залежать від того, з прямим чи непрямим умислом вчинено злочин, який вид умислу мав місце - заздалегідь обдуманий чи такий, що виник раптово, який вид необережності
Loading...

 
 

Цікаве