WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Форми співучасті і їх характеристика - Курсова робота

Форми співучасті і їх характеристика - Курсова робота

використаних статтях Особливої частини КК виступають основним (конститутивним) або кваліфікуючимми ознаками, зв'язане з ними підвищення суспільної небезпеки учиненого вже прийнято в увагу самим законодавцем і відбито в санкціях відповідних статей закону. Якщо зазначені різновиди співучасті не передбачені в згаданих статтях Особливої частини КК, то зв'язане з ними підвищення небезпеки вчиненого повинно бути враховано судом при призначенні покарання кожному з учасників цих груп.
Що ж стосується статей, де група осіб виступає кваліфікуючою обставиною, то у випадках вчинення злочинів, що підпадають під них, групою осіб, що попередньо домовилися, або організованою групою вчинене кожним із їхніх учасників кваліфікується по зазначених статтях КК. У той же час вчинення, наприклад, згвалтування групою осіб, що попередньо домовилися, або організованою групою поверх того повинно бути враховане при призначенні покарання, що підвищує відповідальність обставини в змісті ст. 63 КК. Аналогічно цьому діють у випадках учинення злочину організованою групою, що підпадає під статтю Особливої частини КК, де в якості основного або ознаки, що кваліфікує, передбачена тільки група осіб, що попередньо домовилися, тобто вчинене повинно бути кваліфіковане по цій статті закону, а при розгляді вчинення злочину організованою групою повинно бути врахованаобставина, що як обтяжує.
"При призначенні покарання повинні враховуватися також характер і ступінь фактичної участі кожного співучасника у вчиненні злочини, значення цієї участі для досягнення мети злочину, його вплив на характер і розмір заподіяної або можливої шкоди.23
Під характером участі особи в злочині в теорії і практиці розуміється спосіб злочинного поводження, властивого кожному з відомих видів співучасників (виконавець-співвиконавець, організатор, підбурювач, помічник).
У плані порівняльного аналізу характеру дій, виконуваних названими фігурами співучасників, найбільшу небезпеку, як правило, представляють дії організаторів і виконавців злочину.24 Водночас абсолютизувати це положення було б невірним. Це повною мірою враховується і самим законодавцем, що поряд із характером участі наказує брати до уваги також і ступінь участі особи у вчиненні злочини.
Під ступенем участі особи у вчиненні злочину розуміється міра активності, міра інтенсивності участі особи у виконанні його частки функціональної ролі при вчиненні злочини. Наприклад, організатор може обмежитися лише організацією злочину, але може поряд із цим узяти на себе практичне керівництво його вчиненням. Різний ступінь зусиль може мати місце, скажемо, тільки при організації вчинення злочину.
Інша в кожному окремому випадку міра активності помічника. Він може дати обіцянку приймати і берегти викрадене, але може водночас особисто на довіреній йому автомашині забезпечити доставку викраденого до себе на квартиру. Нарешті, помічник може обмежитися просто дачею разової ради, указівки.
23Див.: Коржанский М.И. Уголовное право Украйни Общая часть., Курс лекций., -Наукова думка. 1996., с.105
24 Див.: Кримінальний кодекс України ст ,-27. с.10.
Таким чином, різний ступінь участі в злочині спостерігається не тільки в плані порівняльного розгляду способу поводження виконавця, організатора, підбурювача і помічника, але й у межах окремо узятого способу поводження кожного з них.
Не можна також не зауважити, що сам характер участі в злочині, окреслений у законі для кожного виду співучасника, містить у собі і різній мірі (ступінь) такої участі.
Закону про облік при призначенні покарання характеру і ступеня фактичної участі співучасників у злочині поширюється на усі види співучасті, у тому числі і на учасників злочинної групи в будь-якій із її різновидів. Те, що конструктивні особливості норм Особливої частини КК перетворюють традиційні види співучасників в учасників групи, ще не стирає розходжень між фактично виконаними кожним із них функціональними ролями в рамках такої групи.
Із сказаного випливає, що злочинна група в будь-якій із своїх різновидів не є знеособлена співучасть, і тому розходження у функціональних ролях її учасників, у ступені активності кожного з них цілком можуть і повинні бути повною мірою враховані в межах рішення питання про покарання цих осіб.
ВИСНОВОК
Отже, співучасть це об"єднання коли кілька осіб вчиняють злочин спільно і умисно.
Співучасть у злочинах, вчинених з необережності неможлива. Питання про співучасть в необережних злочинах порушувалось у науці досить давно. Так ще в 19 ст. деякі криміналісти відстоювали можливість співучасті в необережних злочинах. Вже в Радянський період вчений А.М. Трайнін доводив наявнісь співучасті в необережних злочинах. Таку точку зору висловлюють вчені України. Пожвавлення дискусій з цього питання викликано значним зростанням необережної злочинності особливо в сфері "людина - машина", наприклад, на автомототранспорті. Все частіше доводиться стикатися з випадками спільного заподіяння декількома особами з необережності злочинного наслідку. Це так зване необережне співзаподіяння.
При співучасті не тільки дія повинна бути умисною, але і всі співучасники повинні діяти умисно. Звідси випливає : якщо одна особа діє з необережності, а інша, використовуючи це, діє умисно, - співучасть відсутня.
При співучасті всі співучасники мають спільний умисел. Таким чином, спільність характерезує не тільки об"єктину але й суб"єктивну сторону співучасті у злочині.
Спільність умислу означає, що між співучасниками завжди має місце згода (змова) на вчинення конкретного злочину.
Співучасть у злочині можлива не лише з прямим, але і з непрямим умислом.
Список використаних джерел
Нормативні акти.
1.Конституція України, 1996р.
2.Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р.
3. Кримінально-Процесуальне право України
4. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960р.
5. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. Бойко В. К.: Юрінком Інтер., 1997р.
Література.
6.Галиакбаров У.Р., Квалификация групових преспуплений -М., Юрид.лит., 1980р.
7.Кримінальне право України. Загальна частина / за ред. Л. С. Матешевського.-К. Юрінком Інтер.1997р
8.Коржанский М.И. Уголовное право Украйни Общая часть., Курс лекций., -Наукова думка. 1996.
9. Советское уголовное право Общая часть.,/ Учебник ред. Кригера Г.А. -2-Є изд.., М.,1998.
10.Советское уголовное право. Часть общая / Здравомыслов Б.В., Юрид. лит.. 1982р.
11.Фріс П.Л. Конспект лекцій з кримінального права.
12.Фріс П.Л. Кримінально-правові ознаки організованої злочинності. Збірник статей Юридичного Факультету. Випуск 1. Ів.-Франківськ-Коломия,1997р.
Loading...

 
 

Цікаве