WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державно–правові відносини у сфері організації і діяльності Конституційного Суду в Україні - Курсова робота

Державно–правові відносини у сфері організації і діяльності Конституційного Суду в Україні - Курсова робота

суддів, місцевих органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств і організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Конституційним Судом. Ухилення від дачі пояснень або відмова від надання документів, матеріалів, інформації судді Конституційного Суду тягне за собою відповідальності винних осіб згідно з законом.
3.2 Прийняття і виконання рішень і висновків Конституційного Суду.
З питань своїх повноважень Конституційний Суд приймає окремі акти: рішення й висновки.
Рішення Конституційний Суд приймає за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується у вста-новленому законом порядку.
Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України; про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість; щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку ім-пічменту. [5,с.552]
Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Судді Конституційного Суду не мають права утримуватися від голосування. Рішення й висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Рішення й висновки Конституційного Суду є остаточними і не підлягають оскарженню.
Окрема думка судді Конституційного суду, який підписав рішення чи висновок, викладається ним у письмовій формі та додається до рішення чи висновку Конституційного Суду.
Рішення і висновки Конституційного Суду підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання.
Доктор юридичних наук, професор А. Селіванов запропонував ознаки правової природи названих актів Конституційного Суду за їх юридичною силою. Тут можливі такі підходи:
-акти Конституційного Суду в цілому, в тому числі й ті, якими створюються нові норми права, мають підконституційний характер;
-акти Конституційного Суду не можуть підміняти законодавчі нормовстановлення, заповнювати прогалини у законодавстві та праві;
-акти Конституційного Суду є для законодавця орієнтованими напрямами правовстановлення, поки правотворча діяльність конкретно визначена і не підлягає іншому розумінню законодавцем;
-акти Конституційного Суду мають привілейований статус, коли вони містять вимоги до органів державної влади зобов'язати, визнати, рекомендувати, запропонувати, і ця вимога (думка) Конституційного Суду не може бути проігнорована законодавцем. [6,с.401]
Таким чином, вчений відмічає особливий характер імперативності правових позицій, вироблених в актах Конституційного Суду України.
Конституційний Суд може відкрити нове провадження у справі при виявленні нових обставин по справі, що не були предметом його розгляду і прийняття рішення або дачі висновку у справі.
Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов'язковими до виконання. У разі необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх реалізації, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Слід зазначити, що невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.
Найважливішою з проблем у практичному плані є саме проблема виконання рішень Конституційного Суду України, без вирішення якої не можна говорити не лише про гарантування верховенства Конституції України, а й про наявність судової влади як такої. Проте практика свідчить, що у ряді випадків інші гілки влади не вважають для себе обов'язковими рішення Суду, прийнятими в межах його компетенції. На сьогодні прикладом цього є суміщення перебування депутатів на посадах голови ради та голови місцевої державної адміністрації або народного депутата України і міністра Кабінету Міністрів України тощо. [7,с.42]
За законодавством зарубіжних країн рішення органу конституційного правосуддя є обов'язковим, крім випадків виконання цими органами консультативної функції. Однак існує відмінність у правових наслідках рішень органу конституційної юрисдикції в країнах з різними формами конституційного правосуддя. У країнах з американською формою правосуддя рішення судів загальної юрисдикції є обов'язковим лише для сторін у конкретній справі при перевірці конституційності правового акта. Визнання акта неконституційним у цьому випадку не тягне за собою його відміну, це може зробити лише орган, який його прийняв. Однак на практиці такий правовий акт вже не буде застосовуватись державними органами і судами.
У країнах з європейською формою конституційного правосуддя рішення органів конституційної юрисдикції про визнання правового акта неконституційним відміняє його і є обов'язковим для усіх державних органів, фізичних і юридичних осіб.
Законодавство деяких країн встановлює особливості при визнанні неконституційності законів, зокрема, рішення органів конституційного правосуддя про неконституційність законів не є остаточними, ці рішення по-винні подаватись на затвердження парламенту, який кваліфікованою більшістю може відхилити рішення органу конституційної юрисдикції. В деяких країнах парламент або президент мають право відкладального вето стосовно рішень органів конституційного правосуддя,які можуть подолати вето при повторному розгляді кваліфікованою більшістю голосів їх членів. [10, с.41]
З метою усунення можливості повторного прийняття парламентом закону, визнаного неконституційним, Закон про Конституційний Суд Російської Федерації (ст. 79) містить важливу норму, згідно з якою юридична сила постанови Конституційного Суду Російської Федерації про визнання акта неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акта.
Важливе значення має питання про те, з якого моменту втрачає чинність нормативний акт, визнаний органом конституційного правосуддя неконституційним. В зарубіжних країнах існує три варіанти законодавчого вирішення даного питання. По-перше, нормативний акт визнається нечинним з моменту введення його в дію (такий варіант був закріплений, зокрема, ст. 22 старого Закону про Конституційний Суд України). По-друге, з певної дати в майбутньому, вказаному в рішенні органу конституційної юрисдикції. По-третє, з моменту прийняття рішення органом конституційного правосуддя; такий
Loading...

 
 

Цікаве