WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль Кабінету Міністрів України у конституційно-право¬вому механізмі здійснення зовнішньої політики - Реферат

Роль Кабінету Міністрів України у конституційно-право¬вому механізмі здійснення зовнішньої політики - Реферат

що мало негативні наслідки для здійснення зовнішньої політики країни. Це насамперед неузгодженість у питаннях статусу та повноважень вищих органів державної влади, а також недостатня чіткість окремих норм Конституції та Закону "Про Кабінет Міністрів України". Внаслідок неодноразово спостерігалася відсутність взаємодії між Президентом, парламентом та урядом, зокрема, у питаннях відставки та призначення на посаду міністрів закордонних справ тощо.
У цьому контексті слід нагадати, що Парламентська Асамблея Ради Європи у Резолюції від 19 квітня 2007 р. закликала реформувати державні інституції, привести конституційні положення у відповідність до європейських стандартів, зокрема, щодо розподілу влад та встановлення ефективної системи стримувань та противаг[16].
Таким чином, можна зробити загальний висновок, що норми конституцій та практика, що склалася в Україні та зарубіжних країнах, розглядають уряд як ключовий інструмент здійснення зовнішньої політики, а в деяких державах - ще і її формування. Типовим для урядів закордонних держав є таке регулювання, коли законодавець встановлює лише їх загальні повноваження у сфері зовнішніх зносин, дозволяючи їм самостійно визначати предметно-функціональний обсяг зовнішньополітичних прерогатив, та конкретні форми їх здійснення.
Необхідними умовами забезпечення нормального функціонування державних структур у режимі консенсусу є чітке правове регулювання цих відносин, створення єдиного внутрішньо узгодженого, стабільного законодавства, яке повинно базуватися на нормах Конституції України. Потребує вдосконалення конституційно-правовий механізм взаємовідносин різних гілок державної влади, який не лише забезпечуватиме реальний розподіл функцій та компетенції різних гілок державної влади у зовнішньополітичній сфері, а й сприятиме встановленню тісної взаємодії, насамперед між Президентом, з одного боку, та парламентською коаліцією й урядом, - з іншого.
Внесення відповідних змін до Конституції України, прийняття закону про Президента України та приведення у відповідність з Конституцією Закону України "Про Кабінет Міністрів України" сприятиме вирішенню цієї проблеми.
Припиненню протистояння між гілками влади сприяло б конституційне визначення для України конкретного виду форми правління. Подібну норму можна внести до розділу І Конституції України. До речі, така норма, наприклад, передбачена у Конституції Греції (ст. 1), відповідно до якої вона є парламентською республікою[9].
Вдосконаленню зовнішньополітичної діяльності Кабінету Міністрів, як і інших державних органів, сприятиме прийняття Закону України "Про засади зовнішньої політики України", необхідність якого зумовлена вимогами п. 9 частини першої ст. 92 Конституції. За 11 років після прийняття Конституції України подібний закон так і не схвалено. Законом бажано було б чітко визначити зміст термінів "зовнішні відносини" та "зовнішня політика", принципи, цілі та завдання зовнішньої політики, національні інтереси у зазначеній сфері, інструменти здійснення зовнішньої політики, стратегію зовнішньополітичного курсу держави та пріоритети на коротко-, середньо- та довготривалу перспективи тощо.
Вагомим, на наш погляд, для вдосконалення порядку розробки, прийняття і реалізації зовнішньої політики держави; визначення суб'єктів здійснення зовнішніх зносин; механізму координації прийняття рішень сприяло б прийняття Закону "Про координацію формування, прийняття та реалізації рішень у сфері зовнішньої політики і міжнародних відносин держави". Це дозволило б чітко розподілити повноваження вищих держав-них органів, що дозволить вирішити проблеми дуалізму здійснення виконавчої влади у зовнішньополітичній сфері Президентом та Урядом; механізму взаємодії Міністерства закордонних справ з Президентом України та Кабінетом Міністрів, зовнішньополітичний блок Секретаріату Президента, Міністерства закордонних справ у реалізації зовнішньої політики України, а також інших органів влади, які мають відношення до зовнішньої політики.
У даному Законі слід зазначити функції стратегічного аналізу і планування, порядок висвітлення засобами масової інформації формування та здійснення зовнішньої політики у сучасній міжнародній системі; участь громадськості; відповідальність та контроль за здійсненням зовнішньої політики тощо. Одним з основних його положень, як вважаємо, має бути норма щодо колегіальності прийняття зовнішньополітичних рішень. У зв'язку з цим доречно навести думку М.Делягіна, який зазначає, що в зовнішній політиці неприпустима ситуація, коли прийняття усіх важливих рішень зосереджено в руках однієї людини,
оскільки практика свідчить, що вона просто технологічно не може підмінити собою державу. Розрізнені інститути формування і реалізації зовнішньої політики повинні бути зібрані у раціональну політико-управлінську схему[17, 8].
Врахування викладених пропозицій не тільки сприятиме вдосконаленню зовнішньополітичного механізму і взаємодії вищих державних органів, а й дозволить усунути розбіжності у їх поглядах та підходах до визначення зовнішньополітичної стратегії і принципів здійснення зовнішньої політики держави.
Використані матеріали:
1. Конституционно-правовой механизм осуществления внешней политики государств / Ильинский И.П., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. и др. - М.: Междунар. отношения, 1996. - С. 184.
2. Авер'янов В.Б. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України / Виконавча влада і адміністративне право. - К.: Ін Юре, 2002. - С. 257-263; Конституційно-правовий механізм українського уряду: проблеми реалізації // Юридичний журнал. - 2005. - № 4.
3. Веніславський Ф.В. Конституційні засади взаємовідносин законодавчої та виконавчої влади в Україні. Дис. канд. юр. наук. - 12.00.02 - X., 2000. - 20 с.
4. Виконавча влада: поняття, сутність / Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: 36. наук, праць: Ч. І / Кол. авт.: Н.Р.Нижник (наук, кер.) та ін.; Центр досліджень адміністративної реформи. - К., 2000. - С 5-15.
5. Конституційне право України / За ред. Погорілко В.Ф. - К.: Наукова думка, 2002. - С 383; Фрицький О.Ф. Конституційнеправо України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С 255.
6. Конституційне право зарубіжних країн / За зал ред. В.О.Ріяки. - К.: Юрьлком Інтер, 2004. - 544 с
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - X.: Консум, 2000. - 656 с
8. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм: Монографія. - К.: Юридична фірма "Салком"; Юрінком Інтер, 2005. - 560 с
9. Окуньков Л.А. Конституции государств Европейского Союза. - М.: ИНФРА-М: НОРМА, 1997. - 816 с.
10. Конституции зарубежных стран / Сост. В.НДубровин. - М.: Юрлит-информ, 2003. - 448 с.
11. Новые конституции стран СНГ и Балтии: Сборник документов. Вып. 2 / Сост. Ю.А.Дмитриева, Н.А.Михалева. - М.: Манускрипт, 1997. - 672 с.
12. Енгибарян Р.В., Тадевосян Э.В. Конституционное право. - М., 2000. - 492 с.
13. Офіційний сайт Міністерства юстиції України // http://minjusLgov.ua
14. Офіційний вісник України. - 2006. - № 31. - Ст. 2237. - С 136; № 28. - Ст. 2022. - С. 212. 15.ЖваніяД. Я хочу, щоб Україна знайшла себе та не перетворилася на музей конституційних змін // Українська правда. - 2006. - 8 грудня.
16. Офіційний сайт Верховної Ради України // http://rada.gov.ua
17. Делягин М. Основы внешней политики России. Матрица интересов. - М.: Инфра-М, 2007. - 80 с.
Loading...

 
 

Цікаве