WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Парламент України — Верховна Рада та його роль у реа¬лізації законодавчої влади - Реферат

Парламент України — Верховна Рада та його роль у реа¬лізації законодавчої влади - Реферат

надмірній концентрації державної влади у однієї особи (Президента) або збалансувати її вищі ланки, а й забезпечити стабільність та сталість у функціонуванні всієї політичної системи.
Що ж до самої ідеї розподілу влад, то автори концепції "змішування влад" пов'язують її з незалежністю суду. У свою чергу, незалежність суду як детерміналу та ідеї розподілу влад тлумачаться ними по-різному і часто досить широко. Сюди, зокрема, відносять те, що суди в своїй діяльності ізольовані від органів законодавчої і виконавчої влади. Це забезпечується різноманітними політичними та юридичними засобами.
В процесі розроблення Конституції 1996 р. Україна не сприйняла згадану концепцію розподілу влад. Оцінюючи у цілому зміст і значення ідеї розподілу влад, як вона сприйнята у світовій конституційній теорії і практиці та використана у Конституції України, слід підкреслити, що йшлося, по суті, не про розподіл влад або влади, а, виходячи з єдності державної влади, про розподіл владних функцій між органами держави, перш за все вищими. Тим самим формулу "розподілу влад" можна без особливих застережень замінити на формулу "розподілу функцій державної влади". Сказане не заперечує значущості самої ідеї розподілу влад, яка звичайно є основною для створення політичних і юридичних гарантій демократичної організації суспільства і держави.
Водночас, як свідчить конституційний процес в Україні, принцип розподілу влад має і прикладне юридичне значення. Його реалізація, запропонована в текстах усіх проектів Конституції та її змін, створює той стрижень, на якому будується механізм закріплення, організації і функціонування державної влади, контролюються взаємовідносини між органами держави. Саме на сприйнятті конкретного варіанту розподілу влад грунтувалася і концепція розроблення механізму державної влади в Україні в сучасний період.
З метою з'ясування сутності змісту терміна "законодавча влада" доцільно проаналізувати погляди вчених з цього питання. Так, законодавча влада відповідно до теорій поділу влад є одна з урівноважуючих одна одну владу в державі. Законодавча влада являє собою сукупність повноважень по виданню законів, а також, державних органів, які здійснюють ці повноваження.
В демократичних державах законодавча влада може здійснюватися не лише спеціальними законодавчими органами (парламентом, місцевими законодавчими асамблеями), але також безпосередньо виборними, шляхом референдуму, а в деяких випадках і органами виконавчої влади у порядку делегування або надзвичайного законодавства]. Аналогічне визначення міститься і в інших джерелах[ 10].
Є й більш повне визначення поняття "законодавча влада", під якою розуміється різновид державної влади, яка здійснюється парламентом держави. Головне вираження законодавчої влади - прийняття законів держави, це - її основна функція.
Поряд з цим парламент може здійснювати й інші функції: представництво народу і участь у верховному керівництві (управлінні), особливо щодо формування внутрішньої і зовнішньої політики, її здійснення, затвердження бюджету тощо); участь у формуванні інших державних органів і призначенні деяких вищих державних посадових осіб; здійснення парламентського контролю - об'єднання і координація діяльності всіх представницьких органів держави.
Якщо у державі взято за основу систему розподілу влади, законодавча влада визнається першою серед них (тобто, законодавча, виконавча, судова влада, а не в іншій послідовності).
На думку одних дослідників, всі три влади є рівними у системі розподілу влад, на думку інших, у певних відношеннях законодавча влада займає визначальне становище, оскільки лише вона приймає головні акти держави - закони, на підставі яких діють дві інші гілки влади, має право формувати державні органи, які належать до інших гілок влади, а також право контролю щодо органів виконавчої влади.
Якщо навіть у державі не прийнятна теорія розподілу влад, на практиці парламент називають законодавчою владою. Нарешті, законодавча влада розуміється як одна з гілок державної влади. Головним призначенням законодавчої влади є здійснення державної влади шляхом законотворення.
Структурно законодавча влада є сукупністю повноважень щодо прийняття законів та інших нормативно-правових актів, а також відповідних організаційно-правових та організаційних форм реалізації цих повноважень.
До суб'єктів законодавчої влади у різних країнах належать парламенти, монархи, уряди тощо. Здійснювана парламентська законодавча влада є представницькою владою, делегованою їм народом як єдиним джерелом влади.
Назва "законодавча" не означає, що представницькі органи займаються лише законодавчою діяльністю, оскільки остання є для них головною, але не єдиною. Важливими для парламентів, як зазначалося, є також представницька, установча та контрольна функції.
Відповідно до теорії поділу влади, законодавча влада є самостійною відносно виконавчої і судової гілок влади. Специфіка її полягає у тому, що прийняті парламентом закони мають вищу, порівняно з актами інших гілок влади, юридичну силу. Водночас кожна гілка влади має властиву їй систему стримувань і противаг для запобігання зловживанням з боку інших гілок влади[11].
На підставі аналізу змісту законодавчої влади, можливо дати, з урахуваннями особливостей Конституції України у порівнянні з іншими конституціями, визначення законодавчої влади, яке, безумовно, не може претендувати на вичерпну повноту.
Законодавча влада в Україні, на нашу думку, є основною гілкою, або формою, видом, єдиної державної влади, побудованою за принципом розподілу єдиної державної влади, яка здійснюється єдиним органом законодавчої влади в Україні - Верховною Радою України, на підставі визначених Конституцією повноважень, за допомогоюорганізаційно-правових та організаційних форм діяльності та відповідних методів роботи, з метою прийняття законів та інших нормативно-правових актів з питань влад-них повноважень у галузях державного будівництва, соціально-культурного розвитку, Державного бюджету, формування внутрішньої та зовнішньої політики, утворення визначених Конституцією державних органах на підставі співробітництва та координації з іншими гілками державної влади з використанням системи стримувань і противаг та парламентського контролю.
Використані матеріали:
1. Багатопартійна українська держава на початку XX ст.: Програмні документи перших українських політичних партій / Упоряд. В.С.Журавський. - К., 1992. - С 9, 41, 56.
2. Самостійна Україна // Збиранняник програм українських політичних партій початок XX ст. / Упорядник О.Фудьков. - Тернопіль, 1991. - С 54, 58, 63.
3. ЦДА ВОВУ. - Ф., 1065. - Спр. 294. - Арк. 126-127.
4. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. - К., 1992. - С. 162-174.
5. Д ю г и Л. Констититуционное право. Общая теория государства. - М., 1908. - С. 458.
6. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 42. - Ст. 395.
7. Словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие / Рук. авт. кол. под. ред. Н.И.Панова. - 2-е изд., доп. и испр. - Харьков, 1997. - С. 99.
8. Збірник Законів Української РСР в двох томах, 1938-1973. - Том I. - К.: Вид-во політичної літератури України, 1974. - С. 17.
9. Энциклопедический юридический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 105.
10. Див., напр.: Большой юридический словарь. - М.: ИНФРА-М, 2002. - С. 199.
11. Конституционное право. Энциклопедический словарь. -М.: Изд-во НОРМА, 2001. - С. 211;Федо р е н к о Г.О. Законодавча влада в аспекті розподілу державної влади / Автореф. канд. дисертації. - К., 2000. - С. 6-7.
Loading...

 
 

Цікаве