WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми і перспективи нового законопроекту про судоустрій - Реферат

Проблеми і перспективи нового законопроекту про судоустрій - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми і перспективи нового законопроекту про судоустрій
У Верховній Раді України 27 грудня 2006 р. зареєстровано за № 2834 та № 2835 проекти законів України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" та "Про внесення змін до Закону України "Про статус суддів"], які були внесені Президентом України.
І хоча в назві цих законопроектів йдеться про зміни до чинних аналогічних законів, парламенту пропонується фактично прийняти нові редакції законів "Про судоустрій України" та "Про статус суддів".
Законопроекти стали логічним продовженням затвердженої 10 травня 2006 р. Указом Президента України "Концепції вдосконалення судів-ництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандар-тів"[2].
Незважаючи на ряд позитивних новацій, перше враження від даних законопроектів неоднозначне, зокрема насторожує половинчастий характер змін та удосконалень, що пропонується внести в чинне законодавство в галузі судоустрою та статусу суддів. При цьому має місце ігнорування думки вітчизняної правової науки та суддівського корпусу й відірваність проектів від реального стану речей.
Саме на недосконалість чинного законодавства, яке регулює судоустрій та статус суддів, в своїх працях та публікаціях вказують відомі вчені В.Бринцев[3], А.Селіванов[4], І.Марочкін[5], Л.Москвич[6], А.Стрижак[7] та інші.
Внаслідок цього, законопроекти, на жаль, породжують більше проблем в становленні та реформуванні судової влади в Україні ніж усувають існуючі проблеми. Насамперед насторожує незрозумілий теоретичний підхід до підготовки законопроекту про судоустрій. Автори його в першому ж реченні пишуть, що цей закон визначає правові засади функціонування судівництва в Україні - організації судової влади та здійснення правосуддя, систему судів загальної юрисдикції, систему органів, відповідальних за належний рівень суддівського корпусу, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів[8].
Тобто, як бачимо, завдання законопроекту набагато ширші ніж судоустрій, тому що він охоплює здійснення судовою владою однієї із її головних функцій - правосуддя, яка відповідно до Конституції України реалізується у формі кримінального, цивільного, господарського, адміні-стративного судочинства та судочинства у справах про адміністративні правопорушення. А, як відомо, здійснення судочинства регулюється від-повідними процесуальними кодексами, а не законом про судоустрій.
Звичайно така позиція, в намаганні охопити одним поняттям "судівництво" організацію судової влади, здійснення правосуддя, систему судів загальної юрисдикції, систему органів, відповідальних за належний рівень суддівського корпусу, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також загальний порядок забезпечення діяльності судів, заслуговує на увагу, однак вона, на жаль, не підкріплена як теоретично, так і практично.
Фактично автори проекту поспіхом повторили основні помилки проблем судоустрою, які мають місце, як в Конституції України, так і в чинних законах України "Про судоустрій України" та "Про статус суддів", і, таким чином, кардинально нового нічого не запропонували.
Що ж таке правосуддя? Правосуддя - це функція реалізації судової влади, яка здійснюється судом шляхом розгляду та вирішення в судовому засіданні з додержанням передбаченої законом процесуальної форми на засадах демократичних принципів цивільних, кримінальних, адміністра-тивних та господарських справ і застосування на цій основі до осіб, що порушили закон, норм матеріального права[9]. Таке визначення правосуддя дають вчені кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого.
Дивно, але навіть в Конституції України, розділ який фактично складає правову основу судової влади, названо: "Правосуддя", а не "Судова влада", хоча "правосуддя" є лише однією із багатьох функцій судової влади.
Доктор юридичних наук, професор Є.Мартинчик ще в 1992 р. наголошував, що до цього часу було загальновизнано, що основний напрям діяльності судів (функція) полягає у здійсненні правосуддя, ця традиційна концепція для судової влади є неприйнятною. Тим більше, що раніше суди, а нині судова влада здійснювали і здійснюють не одну, а різні функції[10].
Поставивши за основну мету створення цілеспрямованої, науково обґрунтованої методологічної основи розвитку правосуддя в Україні, автори проекту намагаються розвинути та врегулювати даним законопроектом лише одну із багатьох функцій судової влади - правосуддя.
Постає закономірне питання: а як розвиток інших функцій, таких, наприклад, як судовий контроль, дозвільна функція, функція суду звільнення від покарання засуджених тощо?
Основна теоретична проблема названих законопроектів - відсутність всебічного, системного і повного вдосконалення організації функціонування судової влади в Україні в цілому, а не окремих її функцій, суб'єктів та інститутів.
Це далеко не повний перелік теоретичних недоліків законопроекту, однак глобальною проблемою, яку повинен був вирішити даний законо-проект, - створення в Україні простої, зрозумілої і доступної судової системи, котру можна було створити за рахунок бюджетних коштів, що виді-ляються на утримання судової влади в країні.
Чи справилися із цим завданням автори законопроекту? Звичайно ж, ні.
Які ж основні недоліки нині чинної судової системи? Це - відсутність належної касаційної інстанції в кримінальному та цивільному судочинстві і перевантаженість більшої частини місцевих загальних судів, що породжує тяганину у розгляді справ у першій інстанції.
Вирішення першої проблеми полягало в тому, як свідчить практика, що Верховний Суд України, в силу своєї малочисельності, не зміг стати дієвою касаційною інстанцією. Слід було б або збільшити чисельність суддів цього Суду, або створити відповідні касаційні інстанції на зразок вищих спеціалізованих (господарського та адміністративного) судів.
Автори проекту пропонують йти саме другим шляхом тобто створенням касаційної інстанції у формі Вищого кримінального та Вищого цивільного судів, Вищого господарського та Вищого адміністративного судів (ч. 2 ст. 29 проекту)[8, 8].
Відповідними судовими палатами Верховного Суду України пропонується розглядати справи за виключними обставинами.
Як бачимо, при створенні цих судових ланок чітко дотримується принцип спеціалізації.
Світовій практиці відомі два основні підходи формування судової системи: перший - кожна адміністративно-територіальна одиниця має свій відповідний загальний судовий орган і другий - створення спеціалізованих судів з розгляду певної категорії справ. В цьому випадку структура судових органів може не збігатися з адміністративно-територіальним устроєм в державі. Тобто в основу організації судоустрою, як правило, покладені принципи територіальності або спеціалізації.
На сьогодні в Україні до першого виду можнавіднести загальні міжгалузеві суди, а до другого - спеціалізовані господарські та адміні-стративні, які створюються в даний час.
У законодавстві слід чітко визначити принципи побудови єдиної системи судів загальної юрисдикції, яка ґрунтується на засадах територіальності і спеціалізації, дати визначення її єдності, показати, чим вона забезпечується і насамперед: єдиними принципами організації та діяльності суду[11], - наголошує відомий український вчений Г.Мурашин.
Однак ці же принципи вже порушуються при створенні апеляційних судів, оскільки п. 2 ст. 24 проекту передбачено функціонування спеціалізо-ваних адміністративних та господарських апеляційних судів і міжгалузевих апеляційних судів з розгляду кримінальних та цивільних справ.
Постає питання, а чи не доцільніше було б об'єднати цивільні та господарські апеляційні суди? Адже, навіть юрист-початківець скаже, що в цивільному судочинстві набагато більше спільного з господарським, аніж з кримінальним.
Та справжня вакханалія розпочинається при створенні місцевих судів загальної юрисдикції. Відповідно до ст.20 проекту місцевими судами є дільничні та окружні суди[1, 8]. Дільничні суди це районні, районні в містах, міські та міськрайонні суди.

 
 

Цікаве

Загрузка...