WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридична природа видворення іноземців та осіб без громадянства - Реферат

Юридична природа видворення іноземців та осіб без громадянства - Реферат

виїзду незаконного іммігранта з України, або визнання його таким, що законно перебуває в Україні, тобто його легалізації або амністії;
- у випадку зникнення суб'єкта правопорушення в результаті видворення незаконного іммігранта з України або його смерті.
Легалізація або амністія незаконних іммігрантів не передбачені чинним законодавством. Не розглядаючи ситуацію, коли незаконний іммігрант виїжджає добровільно, тобто коли з боку держави не потрібно застосування до нього заходів адміністративного примусу, доходимо висновку, що єдиним способом припинити дане триваюче правопорушення є зникнення суб'єкта правопорушення. Природно, що держава не може застосувати запобіжний захід, що тягне смерть правопорушника. Звідси випливає, що припинити дане правопорушення можна тільки лише видворивши незаконного іммігранта з України.
Тобто видворення в цьому випадку є необхідним запобіжним заходом правопорушення. Як вказує Бахрах Н.Д., ціль припинення - припинити протиправні діяння і не допустити нових [1, с. 261]. Припинення здійснюється як в інтересах суспільства, держави, так і в інтересах самого порушника. Владне припинення антигромадської діяльності насамперед дозволяє запобігти діям, які збільшили б відповідальність винного. Запобіжні заходи можуть порушувати і фізичну недоторканність громадян.
Таким чином, без видворення іноземця або особи без громадянства, що вчинили правопорушення, передбачені ст. 203 КУпАП, виникає ситуація, коли держава не може припинити триваюче правопорушення. Простим виходом із цієї колізії виглядає доповнення санкції ст. 203 КУпАП таким адміністративним стягненням, як видворення іноземця або особи без громадянства за межі України.
Але чи видворення іноземця або особи без громадянства, що незаконно перебуває в Україні, тобто вчинив правопорушення, передбачені ст. 203 КУпАП, стягненням?
Очевидно, що видворення - це адміністративно-примусова міра. Адміністративно-правовий примус - це особливий вид державного примусу, що полягає в застосуванні суб'єктами функціональної влади встановлених нормами адміністративного права примусових мір у зв'язку з неправомірними діями [1, с. 257]. Примус здійснюється з метою охорони правопорядку.
Розрізняють кілька груп мір адміністративно-правового примусу. Так, Колпаков В.К. наводить наступні 3 групи:
а) заходи адміністративного попередження;
б) запобіжні адміністративні заходи;
в) заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень [2, с. 198].
Бахрах Д.Н. указує, що охорона правопорядку досягається різними способами: шляхом припинення правопорушень, відновлення шкоди, заподіяної ними, покарання.
Тому залежно від тієї безпосередньої мети, заради якої використовуються засоби примусу, можна розрізняти запобіжні заходи, відбудовні заходи і стягнення. Відбудовні і запобіжні заходи безпосередньо відновлюють правопорядок, припиняють неправомірне поводження (знос самовільно зведених будов, стягнення недоїмки, призупинення роботи, затримка та ін.). Це засіб прямої спонуки до забезпечення правопорядку. А стягнення - міри негативного стимулювання. Кара (покарання, стягнення) спонукує порушника й інших громадян не порушувати правові норми, впливає на їхнє поводження побічно [1, с. 258].
Стягнення є карою, мірою відповідальності, що призначається за адміністративні делікти. Застосування його означає настання адміністративної відповідальності, тягне несприятливі юридичні наслідки.
Адміністративні стягнення є каральними, "штрафними" санкціями, як правило, вони полягають у позбавленні або обмеженні прав, благ. За вчинений проступок деліквент або втрачає якесь суб'єктивне право (наприклад право керування транспортним засобом, ліцензії тощо), або на нього покладають спеціальні "штрафні" обов'язки. Кара - це "правова втрата" притягнутому до відповідальності. Адміністративне стягнення заподіює йому певні страждання, позбавлення [1, с. 277].
Однак видворення незаконного іммігранта не є позбавленням його прав або обмеженням їх, оскільки право перебувати в Україні йому не належить, він його незаконно привласнив. Видворення незаконного іммігранта - це відновлення законного порядку речей, коли дана особа не повинна перебувати в Україні. Це питання належить до сфери юрисдикції держави, що випливає з її суверенного права встановлювати відповідний правопорядок, дотримуватися якого зобов'язані всі особи, які перебувають на українській території.
Крім того, воно не пов'язане з яким-небудь матеріальним збитком для видвореного. Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, тільки відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Більш того, якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави. Звідси витікає висновок, що у випадку застосування до особи, яка вчинила правопорушення, передбачені ст. 203 КУпАП, видворення за своєю суттю не є стягненням.
Разом з тим, на нашу думку, заслуговує на увагу розгляд видворення з погляду приналежності його як до запобіжних, так і до відбудовних заходів. Відбудовні заходи застосовуються з метою відшкодування заподіяного збитку, відновлення колишнього положення речей. Серед адміністративно-відбудовних мір [1, с. 258] згадує і адміністративне видворення із самовільно зайнятих житлових приміщень. Як нам здається, видворення незаконного іммігранта, за своєю суттю схоже з даною адміністративно-відбудовною мірою. Незаконний іммігрант незаконно привласнює собі право проживання в Україні, так само як особа в наведеному прикладі привласнює собі право проживання в самовільно зайнятому житловому приміщенні. І тут і там суть мір полягає у видаленні осіб з місця їхнього перебування, де вони не мають права перебувати. Таким чином, можна зробити висновок, що видворення є як запобіжним заходом, так і відбудовною мірою.
У зв'язку із цим, а також оскільки в статтях КУпАП, що передбачають відповідальність за правопорушення, вчинені іноземцями та особами без громадянства, не передбачається видворення з України як адміністративне стягнення, то вважаємо за доцільне виключити ч. 3 ст. 24 КУпАП. При цьому усувається колізія між ст. 61 Конституції і ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", оскільки видворення в такому випадку не є адміністративним стягненням, а застосовується як міра припинення правопорушення і відбудовна міра. Крім того,видворення має застосовуватися в обов'язковому порядку, оскільки по-іншому не можна припинити незаконне перебування іноземців або осіб без громадянства в Україні.
У зв'язку з вищевикладеним пропонуємо замінити в ч.1 даної статті слова "може бути видворений" на слова "підлягає видворенню", у ч. 2 слова "можуть бути видворені" на слова "підлягають видворенню", а ч. 6 після слів "...паспортним документом," доповнити словами "підлягають видворенню та...". Далі по тексту. Запропоновані зміни дозволять припинити правопорушення.
Література:
1. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М.: Издательство "БЕК", 1997.
2. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999.
3. Колпаков В.К. Адміністративно-правові проблеми видворення іноземців // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник. - Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2004. - Вип. 1.
Loading...

 
 

Цікаве