WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридичні компаративістські дослідження: деякі проблеми теорії та методології - Реферат

Юридичні компаративістські дослідження: деякі проблеми теорії та методології - Реферат


Реферат на тему:
Юридичні компаративістські дослідження: деякі проблеми теорії та методології
У рекомендаціях міжнародної науково-теоретичної конференції "Проблеми методології сучасного правознавства" (Київ, 1996 р.) зазначалося, що утворення незалежної української держави забезпечило "сприятливі умови для критичного переосмислення заідеологізованих методологічних основ права, подолання матеріалістичного монізму, виключно економічного детермінізму, вульгарно абсолютизованого протиставлення матеріального ідеальному та інших догматично-стандартизованих схем у розумінні обумовленості, сутності та функціонального призначення права" [1].
Перехід до нової суспільної та правової ідеології обумовлює необхідність і визначає одним із найважливіших завдань сучасної юридичної науки розробку методологічних проблем "на основі політико-правового плюралізму, визнання серед них певного місця і значення загальнолюдських цінностей, передусім вищої цінності людини, визнаних у міжнародному співтоваристві аксіоматичних юридичних положень і правових стандартів позитивних елементів діалектичного методу, теорії природного права, юридичного нормативізму, психологізму тощо" [2].
Розвиток і зміцнення міжнародних зв'язків України, її інтеграція до ЕС, рецепція у національному законодавстві норм міжнародного права, введення нових правових інститутів у національну правову систему та інші фактори обумовлюють реформування правової системи України у напрямі правового забезпечення її подальшого розвитку як частини людства і самобутньої країни.
Таким чином, потреби юридичної науки і юридичної практики викликають як необхідність вивчення зарубіжної науки та практики розбудови національних правових систем інших країн з метою пошуку шляхів найефективнішого вирішення економічних, політичних, соціальних та інших проблем, так і розробку механізмів запозичення, адаптації і запровадження цього світового досвіду в Україні.
На вирішення цих завдань переважно орієнтована, з одного боку, традиційна, а з іншого - нова для вітчизняної юриспруденції юридична наука - юридична компаративістика або порівняльне правознавство.
Розуміння сутності, змісту, сучасного стану розвиненості юридичної компаративістики, перспектив її подальшого розвитку майже неможливе без пізнання, усвідомлення та з'ясування історії її виникнення та розвитку як певної юридичної науки, виявлення її основних закономірностей та тенденцій.
Загальновідомо, що порівняння державно-правових явищ використовувалося ще мислителями Давньої Греції з метою з'ясування загального і особливого у правових звичаях, писемних правових нормах - законах, правових поглядах і вченнях, інститутах політичної влади тощо. В основі трактату Аристотеля про політику та давньогрецьких законів Соломона та Лікурга лежить вивчення 153 конституцій грецьких і варварських міст. Закони XII таблиць розроблені у Давньому Римі на підставі вивчення та узагальнення законів міст Великої Греції тощо. В епоху Відродження та Просвітництва у Франції Ш. Монтеск'є у праці "Про дух законів" зіставляє різні правові системи і на їх базі будує своє розуміння права.
Проте виникнення юридичної компаративістики як юридичної науки дослідники відносять до кінця XIX - початку XX століття і пов'язують із заснуванням у 1869 році французького Товариства порівняльного законодавства або проведенням у 1900 році I Міжнародного конгресу порівняльного правознавства, коли науковим загалом була визнана необхідність порівняльного дослідження права та вивчення методів порівняльного дослідження, а термін "порівняльне право" був введений у науковий обіг.
На думку Р. Давида, таке пізнє визнання юридичної компаративістики як науки обумовлено тим, що до XIX століття європейська наука права була відірвана від досліджень позитивного права і орієнтувалася на вивчення і викладання "всезагального права" як форми загальної для народів усіх країн. Тому лише у XIX столітті розвиток національних кодифікацій і розширення міжнародних зв'язків країн світу обумовили розвиток юридичної компаративістики [3].
Приблизно у той же час виникають і набувають інтенсивного розвитку порівняльні дослідження в інших науках. Зокрема, порівняльна анатомія, порівняльно-історичне мовознавство, порівняльна педагогіка, порівняльна психологія тощо.
Перед Другою світовою війною спостерігався занепад компаративістських досліджень і, навпаки, друга половина XX століття характеризується її розвитком як у кількісному, так і якісному аспектах.
Визначаючи значення юридичної компаративістики у XX столітті, її відомий представник М. Ансель писав: "Для людей XX століття, які бажають соціального прогресу і звільнені від паралізуючого піклування щодо підтримання догматичного юридичного мислення, повинно бути побудоване нове суспільство, яке створює і новий правопорядок. Наш стан у окремих випадках нагадує положення людей XVI століття, що виходять із пітьми Середньовіччя на осліплююче світло Відродження, або людей XVIII століття, які проникнуті духом реформ, надихаючими вік Просвіти. Першим допоміг універсалізм римського права, другі шукали вихід у природному праві, у якому спробували шукати секрет необхідних нововведень. Сучасні юристи можуть спертися на порівняльне право, про яке один із видатних компаративістів початку століття - (Єдуард Ламбер) неодноразово казав, що для сучасних людей воно грає таку ж роль, яку грало колись римське право" [4].
В історії компаративістики можна виділити декілька етапів її виникнення, становлення та розвитку як юридичної науки:
1) етап виникнення порівняльно-правового (юридичного) аналізу як методу дослідження проблем права і держави, їх історії, вчень тощо;
2) етап розвитку (удосконалення і розповсюдження) порівняльно-правового методу, накопичення результатів порівняльно-правового аналізу держави і права;
3) етап виникнення порівняльного правознавства як юридичної науки, тобто накопичення та систематизація юридичних знань щодо проблем застосування порівняльно-правового методу, вивчення загальних, особливих і унікальних властивостей різноманітних правових систем світу;
4) етап становлення порівняльного правознавства як самостійної галузі юридичних знань, яка має власний об'єкт досліджень, методологію, результати досліджень, що не можуть бути здобутими іншим шляхом, понятійний апарат тощо;
5) етап розвитку порівняльного правознавства як юридичної компаративістики - постнекласичної його інтерпретації в умовах постмодерну, особливістю якого є не тільки активізація та удосконалення вже існуючої сукупності знань, методів, прийомів, засобів компаративістських досліджень у цілісну систему, зростання значущості і визнання результатів цих досліджень, але й виникнення компаративізму як світогляду у пост-постмодерністській перспективі.
Якщо дослідження історії компаративістики - це, в першу чергу, пізнання закономірностей і тенденцій процесів її виникнення та розвитку як юридичної науки, то теоретичний аналіз пов'язаний з їїдослідженнями як юридичної науки, особливістю якої є наукове порівняння виникнення та існування права у формах:
1) реально існуючих національних правових систем, окремих її компонентів ( галузей права, його інститутів, норм), їх типологізація, тобто об'єднання у правові сім'ї;
2) міжнародного права - реально існуючої системи правових норм міжнародного співробітництва або правопорядку;
3) ідеологічних національних правових систем, що містять правові теорії, вчення, концепції, методологію досліджень, у тому числі історії, соціології, філософії права;
4) міжнаціональної правової ідеології, яка охоплює загальновизнані принципи, погляди, теорії тощо розуміння права як надбання людства, що забезпечує пріоритет загальнолюдських цінностей і одночасно самобутній розвиток кожної нації.
До основних проблем і напрямів сучасних компаративістських досліджень можна віднести:
- загальнотеоретичні та методологічні питання розвитку компаративістики як галузі юридичної
Loading...

 
 

Цікаве