WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Хартія основних прав європейського союзу як інструмент забезпечення прав людини - Реферат

Хартія основних прав європейського союзу як інструмент забезпечення прав людини - Реферат

не в тому, щоб ввести нововведення, а в тому, щоб об'єднати існуюче право. Це веде до того, що проголошення Хартії і її можливе включення в первинне право Євросоюзу мало б вплив на розмежування компетенції між Європейським Союзом і державами-членами.
Текст статті 49 Хартії визначає, що Хартія повинна застосовуватися органами Євросоюзу відповідно до принципів субсидіарності, а також вказує, що "Хартія не встановлює ніякої нової влади або завдань для Співтовариства або Союзу, і не змінює їх повноважень" [11, с. 47]. На основі цього можна зробити висновок, що потенційна сфера конфлікту між Хартією та іншими системами захисту основних прав у Європі обмежена. Положення про основні права людини в Європейському праві не відносяться безпосередньо до установ ЄС.
Виходячи із вищесказаного можна поставити правомірне питання, чи означає накладання компетенції різних органів та інструментів захисту прав людини виникнення юридичного і конституційного конфлікту. Є три головних пояснення негативної відповіді на це питання.
По-перше, конфлікт між правовими системами (правової системи ЄС та національних правових систем держав-членів) не виникає з простого співіснування цих двох систем. Конфлікт може виникнути в ситуації, коли різні нормативно-правові акти регулюють ту саму ситуацію і при цьому вони пропонують різні нормативні рішення. Але подібна ситуація відсутня в більшості випадків, що стосується застосування національних конституцій, Європейської конвенції прав людини і її протоколів і права ЄС. У ційситуації виникає не конфлікт, а результат взаємодії багатьох механізмів, на політичному і юридичному рівні, між цими системами. Оскільки, як уже було розглянуто вище, Суд ЄС розвивав неписані основні права людини на основі національних конституційних традицій і Європейської конвенції прав людини, це свідчить про готовність Суду ЄС враховувати практику Європейського суду з прав людини при розгляді справ, що стосуються основних прав людини.
Необхідно зазначити, що не можна повністю виключати потенційний конфлікт, оскільки рівень захисту прав не обов'язково є однаковим. На нашу думку, доцільно говорити про баланс між різними системами правового захисту і різних способів у різних правопорядках.
По-друге, як уже було сказано, захист основних прав у Європі характеризується плюралізмом джерел і встановлених механізмів. Більшість національних правових систем має багаторічний досвід функціонування в подібних умовах. Накопичений досвід свідчить про те, що співпадання компетенції різних органів та інструментів захисту прав людини сприяє зміцненню захисту прав людини, а не навпаки.
У цьому контексті можна розглянути відносини між національними конституціями і Європейською конвенцією прав людини. Багато основних законів держав-членів містять визначені і детальні формулювання основних прав, і в той же час, усі держави-члени ратифікували Європейську конвенцію прав людини. Це не привело до конфлікту між цими двома правопорядками, або до конфлікту між національними конституційними або судами цих держав і Європейським Судом з прав людини, а швидше навпаки.
Цікавим фактом є те, що найбільш пізні за часом прийняття національні конституції вже містять у собі принцип плюралізму [12, с. 124]. Таким чином, і португальська, й іспанська конституції зробили Загальну декларацію прав людини невід'ємною частиною конституційного права своєї країни. Це зроблено за допомогою застосування та інтерпретації всіх норм, пов'язаних із фундаментальними правами людини у світлі тексту Загальної декларації прав людини [6]. З юридичного погляду, нововведення полягає не в інкорпорації Декларації в національну правову систему, а в конституційному інкорпоруванні цих прав у правову основу держави.
По-третє, існує небагато випадків, у яких несумісні між собою судові рішення були прийняті на основі різних систем захисту прав людини.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Хартія основних прав Європейського Союзу повинна розглядатися як консолідація існуючих положень щодо основних прав людини в межах правопорядку Співтовариства. Це в основному означає, що Хартія не ввела ніяких змін у позитивному праві. Однак Хартія - це не порожня метафора. Його символічна цінність є потрійною. По-перше, вона збільшує видимість прав, зафіксованих у праві Співтовариств. Це відкриває можливість демократичного дослідження існуючого права, тому що прозорість і ясність викладу правових норм - це основна умова для успішного правозастосування. У інших це схиляє рівновагу сил на користь політичного, а не юридичного процесу. Нарешті, констатація того факту, що європейці з різних країн розуміють один одного, веде до висновку про те, що Хартія є визначним етапом конституційного процесу в ЄС. Хартія може розглядатися як запрошення до подальших дій у створенні єдиного конституційного простору для Європейського Союзу, а якщо ставити питання ще більш радикально, - як один з основних елементів у побудові єдиної європейської держави.
Література:
1. Основы права Европейского Союза: Учебное пособие / Под ред. С.Ю. Кашкина. - М.: Белые альвы, 1997.
2. Ковлер А.И., Крылова И.С. Европейский парламент // Парламенты мира. - М., 1991.
3. Топорнин Б.Н. Европейские сообщества: право и институты. - М., 1992.
4. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу: Загальна частина. - К., 2002.
5. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина. - М.: Юристъ, 2003.
6. Agustнn Josй Menйndez Chartering Europe: The Charter of Fundamental Rights of the European Union //Francisco Lucas Pires Working Papers Series on European Constitutionalism, Working Paper 2001 / 03.
7. Хартли Т.К. Основы права Европейского сообщества: Пер. с англ. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.
8. Case 1/58 Stork, [1959] ECR 17.
9. Case 29/69, Stauder [1969] ECR 419.
10. Case 11/70, Internationale, [1970] ECR 1125.
11. Ніцький договір та розширення ЄС / М-во юстиції України. Центр порівнял. Права; За наук. ред. С.Шевчука. - К.: Логос, 2001.
12. Конституции зарубежных государств: Учеб. пособие / В.В. Маклаков (сост.). - 4.изд., перераб. и доп. - М. : Волтерс Клувер, 2003. - C. 294.
Loading...

 
 

Цікаве