WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Хартія основних прав європейського союзу як інструмент забезпечення прав людини - Реферат

Хартія основних прав європейського союзу як інструмент забезпечення прав людини - Реферат

прав людини.
Суд Європейських Співтовариств у процесі своєї діяльності ефективно використав положення про обов'язковість виконання його рішень для того, щоб розширити права, проголошені правом Співтовариств. Однак у декількох випадках на початку п'ятидесятих років Суд, здавалося, стверджував, що основні права і свободи, захищені відповідно до національних конституцій, не входять у сферу його компетенції та компетенції інших органів Співтовариств. Подібне твердження може бути знайдене в параграфі 4 Постанови Суду в справі "Сторка": "Відповідності до Статті 8 Договору Вищий керівний орган зобов'язаний застосовувати тільки право Співтовариства. І немає повноважень застосовувати внутрішньодержавне право держав-членів. Точно так відповідно до Статті 31 Судзобов'язаний гарантувати дотримання положень Договору. Це не наділяє Суд повноваженнями забезпечувати виконання внутрішньодержавного права. Отже, Вищий керівний орган не уповноважений розглядати питання, що стосуються принципів німецького конституційного права" [8].
Але через певний час Суд зайняв трохи іншу позицію. У справі 1969 "Стаудера" Суд натякнув на неписаний загальний принцип захисту основних прав як основу права Співтовариства [9]. Незабаром після цього Суд ясно сформулював свою позицію. Ведучий прецедент у цьому аспекті - справа "Інтернаціонал" [10]. Суд уник конфлікту між правом Співтовариства і німецьким законодавством щодо приватної власності, знову акцентуючи, що захист основних прав є одним із основних принципів права Співтовариства. Замість того, щоб розглядати питання про те, чи був конфлікт між європейським правом і стандартами захисту прав німецької Конституції, Суд перекваліфікував даний випадок як конфлікт, що виник на основі права Співтовариства, і заявив, що основні права є невід'ємною частиною Договору про створення Співтовариства, навіть якщо "вони не відображені безпосередньо в тексті угод" [10]. На це безпосередньо вказує параграф 4 рішення по цій справі: "повага до основних прав формує невід'ємну частину загальних принципів права, що захищається Судовим органом. Захист таких прав … повинен бути забезпечений у межах структури і цілей Співтовариства" [10].
У багатьох інших судових рішеннях Суд обґрунтовував свою компетенцію щодо захисту основних прав людини, спираючись на Європейську Конвенцію прав людини, Європейську Соціальну Хартію і загальні конституційні традиції країн ЄС.
Підсумовуючи наслідки відповідних рішень Суду ЄС можна констатувати, що він сформував, образно кажучи, свій власний біль про права, хоча і спрямований головним чином на економічну активність у межах Співтовариства.
Текст Хартії Основних прав Європейського Союзу навмисно складений у трохи пишномовному стилі і проголошений як головний символ у процесі інтеграції [11].
При визначенні правового статусу Хартії відправним моментом може розглядатися поняття консолідації в межах Євросоюзу. До прийняття Хартії будь-який позивач міг подавати позови, засновані на основних правах, визнаних у межах правопорядку ЄС. Це залишається незмінним. Позивачі можуть покладати ті ж самі права в основу своїх позовів. Хартія повинна розглядатися як підсумкове і коротке твердження таких прав, що складає основний елемент тієї конституційної моделі, що сьогодні формують держави ЄС.
Це підтверджується і судовою практикою. У справі BECTU [6]. яка стосувалася дотримання Директиви ЄС, що регламентує тривалість робочого часу та визначає, чи має працівник право на щорічну оплачувану відпустку до завершення мінімального періоду зайнятості в того ж самого роботодавця. Суд стверджував, що право ЄС повинне інтерпретуватися так, що вимога дотримання такого мінімального періоду зайнятості для набуття права на оплачувану щорічну відпустку неправомірно. Ця позиція підтверджувалася посиланнями на велику кількість правових джерел: Загальну декларацію прав людини, Європейську Соціальну Хартію, Декларацію Організації Об'єднаних Націй, і Декларацію Європейського Співтовариства в розділі Основних соціальних прав робітників та ін.
Хартія Основних прав покликана замінити багато джерел і систем захисту основних прав, що співіснують у Європі, але немає наміру робити це негайно. Преамбула ясно заявляє це: "Ця Хартія знову підтверджує (...) права, що існують, у конституційних традиціях і міжнародних зобов'язаннях держав-членів, у Договорі про Європейський Союз, Договорах про Співтовариства, Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод, Соціальної хартії, що були прийняті Співтовариством і Радою Європи і прецедентним правом Судового органу Європейських Співтовариств і Європейського суду з прав людини" [11, с. 26].
На перший погляд, можна стверджувати, що ідея забезпечення однієї єдиної нормативної орієнтації в кожному випадку входить у суперечність з ідеєю плюралізму в джерелах права. Цю проблему можна розглядати беручи до уваги існування множинних систем захисту основних прав, що застосовуються одночасно, і які мають свої власні установи, що відповідають за контроль їхнього виконання. Можна сказати, що Хартія збільшила конкуренцію судових органів, покликаних захищати права людини. Судові органи, що знаходяться в Страсбурзі і Люксембурзі (Європейський суд з прав людини та Суд ЄС відповідно), конкурують із національними судами, покликаними захищати положення національних конституцій, які також містять положення про права людини.
Можна з упевненістю стверджувати, що у юридичному аспекті Хартія не принесла в право ЄС нічого нового. А якщо це так, то твердження про те, що Хартія збільшить ризик конфлікту між національними судами держав ЄС, Європейським судом з прав людини, і Судом ЄС є штучним. Сьогодні громадяни Європи вже знаходяться в плюралістичному полі врегулювання питань, пов'язаних із захистом основних прав у Європейському Союзі. Компетенції національних судів держав-членів Європейського суду з прав людини і Суду ЄС вже пересікаються один з одним у межах сфери застосування права ЄС. Хартія не адресується державам-членам ЄС. Як правило, вони продовжують керуватися своїм національним конституційним правом, що включає й міжнародно-правові договори, ратифіковані у відповідному порядку.
Можна сказати, що мета процесу розробки Хартії полягала
Loading...

 
 

Цікаве