WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Формування понятійного апарату правової процедури як регулятора суспільних правовідносин - Реферат

Формування понятійного апарату правової процедури як регулятора суспільних правовідносин - Реферат

суб'єктів) знаходяться не тільки в єдності, але і в стані взаємодії. Ця взаємодія, зокрема, виявляється в тому, що суб'єкти правового відношення здійснюють свою поведінку відповідно до прав і обов'язків, якими їх наділяє юридична норма. У процесі взаємодії правової форми і змісту правовідношення юридичні права та обов'язки су-б'єктів втілюються в їх поведінці. За мірою функціонування правовідношення його форма поступово переходить у зміст, поглинається ним. У момент повного виконання прав і обов'язків суб'єктів в їх поведінці форма правовідношення перестаєіснувати, оскільки вона вичерпала себе, реалізувавшись у поведінці. Але одночасно зі зникненням форми правовідношення припиняє своє існування, а відповідно і його зміст, оскільки він не може існувати, перебуваючи неоформленим. А це в свою чергу означає припинення існування і самого правовідношення як такого.
Із вищенаведених міркувань щодо характеру взаємодії між формою і змістом правовідношення витікає, що в його рамках саме форма визначає зміст, оскільки юридичні права та обов'язки являють собою модель поведінки, яку повинні або можуть наслідувати суб'єкти правовідношення.
Не можна погодиться з думкою тих вчених, які розглядають право-відношення як особливе ідеологічне відношення, існуюче між нормами права і реальним суспільним відношенням, урегульованим нормою. Ця позиція знайшла найбільш чітке вираження в працях Ю.К. Толстого. Зокрема, вчений стверджує, що "правовідношення - це ланка між нормою права і тими суспільними відносинами, які складають предмет правового регулювання", а в іншій роботі - "Правовідношення - особливий вид ідеологічних суспільних відносин, при яких (через які) норма права регулює фактичні суспільні відносини в їх реальній формі".
Як видно з наведеного висловлювання, Ю.К. Толстой знаходить у процесі правового регулювання правовідношення (права та обов'язки) і реальні суспільні відносини, які виступають об'єктом правового впливу. Такий підхід до поняття правовідношення неминуче передбачає висновок про те, що зміст правового відношення складають юридичні права та обов'язки суб'єктів.
В юридичній літературі широко використовується також поняття "реалізація правовідношення". Воно означає здійснення в поведінці суб'єктів їх юридичних прав і обов'язків. Очевидно, це поняття має право на існування, якщо під терміном "правовідношення" в даному випадку розуміти саме правову форму реального суспільного відношення, врегульованого юридичними нормами, тобто суб'єктивні права та обов'язки.
Розуміння правовідношення, як суспільного відношення, врегульова-ного нормами права, існуючого в єдності правової форми і змісту, а також уявлення про юридичну процедуру як сукупність послідовно виникаючих суспільних відносин, урегульовану правом, дають можливість визначити поняття "правова процедура" через категорію "правовідношення". На нашу думку, перша ознака юридичної процедури полягає в тому, що вона є сукупністю правових відносин, що послідовно виникають і змінюють одні одних. Підхід до процедури як системи правових відносин зумовлює необхідність при дослідженні даного поняття приділяти особливу увагу правовідношенню як такому, його формі та змісту. У зв'язку з цим необхідно зазначити, що всі наведені міркування щодо поняття правовідношення, його форми, змісту і місця в механізмі правового регулювання (зокрема й адміністративно-правового регулювання), на нашу думку, можна засто-совувати і до правовідношення, що складають юридичну процедуру.
Але сама по собі сукупність правових відносин, хоч би і виникаючих у певній послідовності, ще не творить правову процедуру. Вважається, що певні правовідношення складуть юридичну процедуру тільки в тому випадку, якщо всі вони будуть направлені на досягнення певного правового результату, що виражається в будь-яких правових наслідках (і в тому, на нашу думку, є інша ознака юридичної процедури). Ми поділяємо думку тих авторів, які при визначенні початкових методологічних передумов дослідження юридичної процедури вказують на єдину цільову спрямованість всіх правовідношень, створюють дану процедуру.
Так, на думку В.М. Протасова, процедура - це "ієрархічна система суспільних відносин, яка служить реалізації іншого (основного для процедури) правового відношення".
З даного висловлювання видно, що правовий результат, досягнення якого виступає метою правовідношень, що входять у процедуру, автор вбачає в "реалізації іншого (основного для процедури) правового відношення". Не можна не погодитися з тим, що багато юридичних процедур мають таку цільову спрямованість. Суб'єктом процедури, направленої на виявлення і реалізацію прав, є компетентний застосовний орган. Необхідно зазначити, що процедури, які служать реалізації суб'єктивних прав і обов'язків, можуть складатися як за участю правозастосовних органів, так і без їх участі. Перше особливо характерне для сфери адміністративно-правового регулювання. Такі процедурні форми в літературі запропоновано розглядати в рамках узагальнюючої категорії "правозастосовна процедура" або "правозастосовний процес". Причому пропонується виділяти такі різновиди правозастосовного процесу (процедури) правозастосування і юрисдикційний правозастосовний процес.
Комплекс правовідношень, що складають юридичну процедуру, воло-діючи такою якістю, як системність, обов'язково передбачає наявність зв'язків між окремими елементами цієї системи - правовими відносинами. Зв'язок між правовідношеннями, які складаються в певному порядку, входять у процедуру, зокрема, виявляється в тому, що в процедурі одне правовідношення виникає з іншого, а тому, як правильно зазначається деякими дослідниками, "… у процедурі майже кожне правовідношення (за винятком "найвищого" і "найнижчого"), з одного боку, виступає як те, що організовують, а з іншого - як організуюче (що деталізує)".
На нашу думку, все вищезазначена, є необхідним і достатнім для того, щоб сформулювати визначення поняття "правова (юридична) процедура". Отже, правова (юридична) процедура - це система правових відносин, що складаються в певній послідовності, направлених на досягнення правового результату, який може виражатися в формуванні юридичних норм, утворень або припиненні певного правовідношення (головного для процедури), попе-редження правопорушень, також в інших правових наслідках. І кожне з правовідношень, що складають процедуру, виступає як процедурне.
Loading...

 
 

Цікаве