WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Формування понятійного апарату правової процедури як регулятора суспільних правовідносин - Реферат

Формування понятійного апарату правової процедури як регулятора суспільних правовідносин - Реферат


Реферат на тему:
Формування понятійного апарату правової процедури як регулятора суспільних правовідносин
Зміцнення правових основ державного і суспільного життя вимагає не тільки і не просто наявність матеріальних норм, регулюючих суспільні відносини, що об'єктивно потребують правової регламентації, але і того, щоб кожна така норма була реалізована, тобто фактично б виконувала свою соціальну роль регулятора суспільних відносин.
Процедурно-процесуальні норми, регламентуючи порядок реалізації відповідних матеріальних норм різних галузей права, тим самим служать їх втіленню в життя, "допомагають" їм виконати функцію регулювання сус-пільних відносин і тому об'єктивно служать зміцненню правових основ державного життя. Відсутність же розпоряджень, за допомогою яких виз-началася б процедура реалізації прав і обов'язків, що передбачаються від-повідною матеріальною нормою, навпаки, призводить до того, що ці права та обов'язки залишаються не здійсненими, а норми, що їх закріплюють, незважаючи на важливість і значущість, виявляються фактично не "працюючими".
У правовій науці накопичено достатній матеріал про юридичні проце-дури, що дозволяє звернутися до широкого аналізу процедурно-проце-суальних проблем.
На нашу думку, про процедурні способи реалізації адміністративно-правових розпоряджень є досить багато нормативних матеріалів. Однак рівень наукової розробки цивілістичних процедурних проблем недостатній. Відсутні комплексні дослідження юридичних процедур у даній сфері правового регулювання.
В етимологічному плані "процедура" взагалі визначається як "всяка тривала, послідовна справа, порядок, обряд", "встановлена, прийнята послі-довність дій для здійснення або оформлення якої-небудь справи", "офіційний порядок дій, виконання, обговорення чого-небудь", "офіційно встановлений порядок дій при обговоренні, веденні якої-небудь справи". Незважаючи на деякий термінологічний нюанс, всі ці визначення процедури мають дві головні ознаки: по-перше, це впорядковані, послідовні дії; по-друге, всі ці дії направлені на досягнення певної мети (оформлення, виконання, здійснення, обговорення тощо якої-небудь справи). Якщо ж йдеться про специфічну процедуру в сфері правового регулювання суспільних відносин, тобто про процедуру в її правовому значенні, про правову процедуру, то, очевидно, послідовні дії, які складають процедуру, повинні бути, по-перше, врегульо-вані нормами права, а по-друге, направлені на досягнення правового результату, що виражається в певних правових наслідках. Такий підхід до поняття "правова процедура", заснований на етимології терміна "процедура", дозволяє сформулювати наукове визначення даного поняття.
Вважається, оскільки поняття "юридична процедура" є правовою ка-тегорією, воно повинно визначатися також і з використанням інших правових. На нашу думку, тією категорією, через яку можна визначити поняття "юридична (правова) процедура", буде "правовідношення" ("правове відношення").
Роблячи такий висновок, ми виходимо з того, що сутність, субстанцію юридичної процедури, як і будь-якої іншої, складають дії суб'єктів. А дії суб'єктів (громадян, організацій тощо) самі по собі, незалежно від того, входять вони до складу якоїсь певної процедури чи ні, являють собою зміст суспільних відносин.
Доречно зазначити, що зміст суспільних відносин може складати в деяких випадках і пасивна поведінка, бездіяльність суб'єктів. Тому процедура виступає сукупністю таких послідовно виникаючих суспільних відносин, які є за своїм змістом дією суб'єктів. У зв'язку з цим не можна не погодитися з В.М. Протасовим, який підкреслює, що "… правова процедура… - це не діяльність і не "діяльність плюс суспільні відносини", а певні суспільні відносини, бо суспільні відносини … вже містять в собі поведінку суб'єктів".
На нашу думку, головною визначальною ознакою юридичних процедур порівняно з іншими, існуючими в реальній дійсності, є те, що суспільні відносини, які створюють правову процедуру, упорядковуються нормами права. Тому юридична процедура являє собою сукупність суспільних відносин, урегульованих нормами права, а це, в свою чергу, виступає передумовою для подальшого визначення поняття "правова процедура" через категорію "правовідношення".
Категорія "правовідношення", як відомо, є фундаментальною ка-тегорією правознавства. Проблема правових відносин широко освітлювалася в юридичній літературі. У різних працях учених вона досліджувалася як в загальнотеоретичному, так і в галузевих аспектах.
В юридичній літературі є багато визначень поняття "правовідношення". І на нашу думку, переконливою та правильно, що відображає суть процесу правового регулювання є думка тих вчених, які розглядають правове відношення як суспільне відношення, врегульоване нормами права, в якому поведінка суб'єктів виступає як зміст правовідношення, а суб'єктивні юридичні права та обов'язки - як його форма.
Відомо, що будь-яке явище існує в єдності форми та змісту. Як зазначається багатьма дослідниками, правовідношення також виступає як єдність форми і змісту. Якщо дотримуватися твердження, відповідно до якого форму правового відношення утворюють юридичні права та обов'язки його суб'єктів, а власний зміст складається в поведінці, здійснюваній учасниками, відповідно до їх прав і обов'язків, то правовідношення з цього погляду буде являти собою єдність юридичних прав і обов'язків (форма) та поведінки (зміст) суб'єктів. Ця єдність виявляється передусім у тому, що правовідношення як єдине явище має місце тільки тоді, коли існують і його форма, і його зміст, тобто коли суб'єкти правового відношення здійснюють свою поведінку відповідно до їх юридичних прав і обов'язків.
Серед науковців є також інші думки відносно змісту правовідношення. Так, Е.А. Крашенінников, розглядаючи правовідношення як єдність форми і змісту, обмежує його зміст діяльністю суб'єктів щодо реалізації юридичних прав і обов'язків, правовідношення як дійсне явище не існує. На його думку, є тільки "чистий" правовий зв'язок між юридичними правами і обов'язками суб'єктів. А за відсутності діяльності щодо реалізації суб'єктивних прав і обов'язків немає і правовідношення, яке, на думку автора, існує завжди у вигляді єдності прав та обов'язків суб'єктів (форма) і діяльності щодо їх здійснення (зміст).
Як зазначається в юридичній літературі, в рамках правовідношення форма (права і обов'язки) і зміст (поведінка
Loading...

 
 

Цікаве