WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Фінансова основа місцевого самоврядування і фінансова діяльність місцевих рад - Реферат

Фінансова основа місцевого самоврядування і фінансова діяльність місцевих рад - Реферат

законодавством. У разі, коли вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повнова-жень, і забезпечення населення послугами, не нижчими від рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій відповідно до закону.
Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою.
Головне значення для функціонування місцевого бюджету має його дохідна база. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових пла-тежів. Порядок зарахування доходів до місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та щорічними законами про Державний бюджет України.
У цілому ж дохідна база місцевих бюджетів може формуватись за рахунок: частини загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених щорічним законом про Державний бюджет України; місцевих податків і зборів; надходжень від здачі в оренду об'єктів (майна) і комунальної власності; плати за ліцензії, сертифікати, державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та інші доходи від надання послуг; дотацій та субвенцій з бюджетів вищого рівня; добровільних внесків (спонсорська допомога, гуманітарна допомога тощо) та інших джерел.
Питання про дохідну базу місцевих бюджетів є ключовим, оскільки саме в ньому перетинаються всі питання забезпечення місцевих бюджетів доходами. З цього погляду як місцеві податки і збори, так і інші дохідні джерела виконують одну і ту ж функцію - наповнення бюджету, і в цьому розумінні, будучи переданими до місцевих бюджетів, є "місцевими". Що-правда, місцеві податки і збори мають і інше значення - органи місцевого самоврядування їх встановлюють і певним чином адмініструють (при цьому в полі уваги місцевих органів виявляються такі питання, як податкове навантаження на певний регіон, визначення місцевих особливостей та ін.). В економічному аспекті саме існування місцевих податків і зборів виступає лише певним методом фінансової діяльності держави із забезпечення місцевих бюджетів, хоча в цілому значення місцевих податків і зборів значно ширше від власне фінансового розуміння - цей інститут є атрибутом місцевого самоврядування як однієї із форм організації публічної влади.
У пошуках оптимальних підходів щодо розмежування надходжень між центральним і місцевими бюджетами необхідно враховувати національні особливості системи оподаткування та її склад, механізм справляння кожного податку, наявність необхідного фіскального апарату тощо. Слід також пам'ятати, що проблема розподілу джерел є не лише фінансовою, але й по-літичною, і при її розв'язанні відчувається перевага центральної влади, яка може обмежувати кількість дохідних джерел місцевих бюджетів, їх якість, форми обкладання та ін.
Світовий досвід забезпечення місцевих бюджетів доходами дозволяє зробити висновки про різні його способи, які вже використані або використовуються в практиці іноземних держав і в основі яких лежить вироблене протягом сторіч розуміння місцевого самоврядування, його співвідношення із загальнодержавною владою, взаємодія між ними, розподіл завдань, функцій і повноважень та розуміння місцевого оподаткування:
1. Органи місцевого самоврядування отримують певну частину відрахувань від загальнодержавних податків і зборів від загальнодержавних доходів у певній формі і певних розмірах, встановлених органами державної влади. При такому методі певні доходи можуть розглядатися або як загальнодержавні або як надходження на певній території, але суть залишається одна - місцеві бюджети отримують лише їх частину.
Позитивною його стороною є можливість врахування нерівномірності розвитку адміністративно-територіальних одиниць і їх вирівнювання з центру. Але це ж є водночас і недоліком методу, оскільки місцеві органи влади виявляються не досить зацікавленими у розвитку власної дохідної бази. У літературі відзначались позитивні і негативні сторони даного методу: розподіл доходів відповідає розподілу повноважень між рівнями влади та створює необхідні умови для успішного виконання притаманних їм функцій; дозволяє уникнути суперечок між різними видами територіальних громад через дохідні джерела; підпорядковує фіскальну систему досягненню основної мети - задоволення місцевих потреб; сприяє зменшенню загального податкового тягаря.
2. Органам місцевого самоврядування надається право встановлювати надбавки до загальнодержавних податків і зборів, що надходять до місцевих бюджетів. Така система дозволяє досить ефективно враховувати пропорції розвитку господарства держави і регіонів, мінуси ж полягають в тому, що місцеві органи влади мало зацікавлені у розвитку саме місцевого опо-даткування та взаємозалежності між центральною та місцевою владою. Позитивним моментом цієї системи у літературі називається те, що така система надбавок найдемократичніша за своєю сутністю і забезпечує певні можливості для місцевих органів влади у визначенні розмірів місцевих надбавок, навіть якщо держава встановлює максимальне обмеження їхнього рівня [8, с. 257]. До переваг потрібно віднести і мінімальні затрати щодо справляння податків, оскільки вони здійснюються органами центральної виконавчої влади. У той же час податок, що обирається як базовий, не може однаково ефективнозастосовуватися у різних місцевостях за наявності різної економічної структури регіонів; до того ж він повинен бути досить великим за розміром. Ще одним недоліком є те, що місцеві органи влади виявляються більш зацікавленими в зборі коштів, ніж у розвитку економіки, і встановлюють надбавки, які можуть перешкоджати розвитку економіки.
3. Система розподілу доходів (повного або часткового) між рівнями влади, коли одні податки спрямовуються до центрального бюджету, а інші - до місцевого. Це дає можливість регулювати місцеві бюджети органам законодавчої та виконавчої влади і даний метод має певні переваги, що дало йому можливість закріпитися в багатьох країнах світу (він використовується і нині).
4. Місцеві органи влади самостійно встановлюють місцеві податки і збори, а також над-бавки до них, які йдуть до центральних бюджетів держави і використовуються урядом. Така система відома в історії, але використовувалась вона порівняно недовго, однією із головних причин чого була відсутність зацікавленості уряду та його залежність від місцевих влад.
Література:
1. Конституція України. Прийнята ВРУ 26 червня 1996 р. // Відомості ВРУ. - 1996. - № 30.
2. Бюджетний Кодекс України. Прийнятий ВРУ 21 червня 2001 р. № 2542 - ІІІ // Голос України. - 2001. - № 129. - 24 липня.
3. Вишновецький В.М. Місцеві податки в Україні // Проблеми фінансового права. - Чернівці.: Рута, 1999. - С. 168-179.
4. Годме П. Финансовое право. - М.: Прогресс, 1978. - С. 429.
5. Кофлан В.М. Місцеві податки і збори як фінансова основа місцевого самоврядування та інструмент державного управління фінансами // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. - 2001. - № 2 (77). - С. 92-97.
6. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. - К.: Знання, 1999. - 487 с.
7. Твердохлебов В. Местные финансы. - Одеса: Изд-во А.А. Ивасенко, 1919. - 304 с.
8. Местные финансы СССР / Под общ. ред. Н.Н. Ровинского. - М.: Госфиниздат, 1936. - 486 с.
Loading...

 
 

Цікаве