WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Фіктивність підприємства як підстава для визнання угод недійсними - Реферат

Фіктивність підприємства як підстава для визнання угод недійсними - Реферат


Реферат на тему:
Фіктивність підприємства як підстава для визнання угод недійсними
Добросовісність учасників господарських і цивільних правовідносин як основа ділового обороту преюдиційно є предметом досліджень науки. Висловлено думку, що добросовісність є загальним принципом цивільного права [1].
Останнім часом в Україні досить поширеним стало створення та використання фіктивних підприємств для приховування прибутків від оподаткування, конвертування коштів. Це породжує зловживання з фінансовими ресурсами з боку деяких посадових осіб фінансово-кредитних та банківських установ, які безпосередньо беруть участь у відмиванні "брудних" коштів, сприяють відтоку грошей за кордон, спрямовують грошові потоки на обслуговування угод через фіктивні структури. Можна з упевненістю стверджувати, що створення фіктивних підприємств в Україні набуло масового характеру. Їх існування становить загрозу для молодої української економіки, підриваючи її фінансову та податкову системи.
Слід звернути увагу на те, що реєстрація вищезазначених структур відбувається, як правило, за дорученнями, виданими за втраченими або викраденими паспортами, за паспортами громадян, які діяли за певну винагороду, з використанням підроблених печаток. У подальшому після відкриття розрахункових рахунків тіньові кошти перераховуються різним фірмам з метою подальшого конвертування та ухилення від оподаткування.
Для обґрунтування платежів використовуються фіктивні угоди про придбання продукції, оплату виконаних робіт чи надання послуг. Далі фіктивне підприємство під виглядом взаєморозрахунків із зарубіжними структурами перераховує ці кошти на кореспондентські рахунки іноземних банків, а далі вони або розміщуються на незаконно відкритих за межами України валютних рахунках як фізичних, так і юридичних осіб, або конвертуються в іноземну валюту, яка повертається назад в Україну. При чому українські резиденти часто для розміщення та утримання своїх капіталів використовують офшорні юрисдикції. Тому актуальним є на сьогодні опрацювання теоретичних аспектів причин функціонування в Україні фіктивних підприємств, з'ясування їх правових ознак і запровадження ефективних механізмів протидії їх незаконній діяльності.
Слід зазначити, що однією з причин такого становища є відсутність у законі поняття фіктивного підприємства. Частина 1 ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні" визначає підприємство як самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу). Стаття 2 цього ж Закону вирізняє такі види підприємств: приватні (засновані на власності фізичної особи), колективні (засновані на власності трудового колективу), господарське товариство, підприємство, засноване на власності громадян, комунальне, державне (казенне).
З вищенаведеного випливають такі основні ознаки підприємства:
1) самостійний статутний суб'єкт;
2) наділений правами юридичної особи;
3) здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Ці ознаки є обов'язковими для всіх видів підприємств.
Уперше поняття "фіктивність" щодо господарської діяльності застосував І.Я. Фойницький, який, аналізуючи злісне банкрутство в руському праві, писав, що укриття майна може проявитися як "...в фіктивному відчуженні його, всього або частки, шляхом надуманого переказу його на ім'я третіх осіб", та "в укладенні фіктивного договору..." [2].
Стосовно підприємства, фіктивність перш за все стосується законності його реєстрації, а саме реєстрації всупереч установленому законом порядку. Законний порядок реєстрації підприємства встановлений ст. 8 Закону України "Про підприємництво". Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконкомі відповідної ради або в рай/міськ/держадміністрації за місцем знаходження або місцем проживання даного суб'єкта. Аналіз судової практики показує, що порушення закону саме на стадії реєстрації підприємства породжують його фіктивність.
Приведемо найбільш типові порушення:
- реєстрація за викраденим, загубленим або підробленим паспортом;
- реєстрація за грошову винагороду;
- реєстрація на особу, яка не проживає і не знаходиться на території відповідної ради;
- реєстрація без установчого договору або вказання у ньому даних, що не відповідають дійсності.
На сторінках рекламних газет міститься чимало оголошень про швидке відкриття та реєстрацію будь-якого підприємства. Це призводить до того, що в Україні з'явилася ціла мережа "зареєстрованих" підприємств, що відсутні за юридичною адресою, не звітують до податкових органів, здійснюють діяльність усупереч своїм Статутам або не здійснюють ніякої діяльності, а тільки займаються акумулюванням і перерахуванням грошей. У подальшому це призводить до скасування державної реєстрації такого підприємства, визнання недійсними установчих документів. Скасування державної реєстрації позбавляє підприємство статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. З цього моменту підприємство вважається неіснуючим. Саме на з'ясування цієї важливої обставини вказала судова палата у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 24.12.01 р., скасовуючи рішення та постанову арбітражного суду м. Києва та постанову Вищого арбітражного суду про визнання угоди недійсною [3].
Основними доказами, які надають податкові органи як позивачі у справі про визнання угод недійсними за ст. 49 ЦК України, є копії господарських договорів (поставки, купівлі-продажу), докази їх виконання (акти приймання-передачі, платіжні дорученні, рахунки-фактури), рішення господарських судів про скасування державної реєстрації фіктивних підприємств чи про визнання недійсними їх статутних документів, довідки органів внутрішніх справ про те, що печатки фіктивним підприємствам не видавалися, довідки податкових органів про те, що підприємство вважається фіктивним.
Говорячи про статус фіктивного підприємства як юридичної особи, слід зазначити, що в цілому ознаки юридичної особи виписані в ст. 23 ЦК України: відокремленість майна, можливість від свого імені набувати права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Щодо фіктивного підприємства, то воно характеризується тим, що не має зовсім, або має невеликий обсяг майна, яке, як правило, на балансі не обліковується. Цим пояснюється той факт, що у разі застосування односторонньої реституції як наслідку недійсної угоди відсутні гроші і майно, на яке можна перенести стягнення.
Слід звернути увагу на обмежену можливість фіктивного підприємства набувати права та обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Права і обов'язки за цивільно-правовими угодами фіктивні підприємства виконують. Це підтверджується поясненнями у судовому засіданні другого відповідача - контрагента за недійсним договором, який говорить, що справді отримав за угодоювугілля, цеглу, метал тощо. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що метою фіктивного підприємства є не шахрайство щодо свого контрагента за договором (крім випадків організації довірчих товариств з прямою метою акумулювання грошових коштів фізичних і юридичних осіб і їх подальшого обману, фінансових пірамід тощо), а саме: ухилення від оподаткування за договором. Це обумовлено насамперед незначним часовим проміжком діяльності фіктивного підприємства (від декількох днів - фірми-"одноденки" до року).
Якщо розглядати право фіктивного підприємства як міру його можливої поведінки, а обов'язок - як міру необхідної поведінки, то, як видно з аналізу укладених з його участю договорів, вони нічим не відрізняються від прав та обов'язків інших - не фіктивних суб'єктів господарювання, і обумовлюються видом укладеного договору (право вимагати оплати, обов'язок поставити майно, обов'язок виконати роботи тощо). Відмінність лише в тому, що доброчесні суб'єкти господарювання правомірно використовують свої
Loading...

 
 

Цікаве