WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Ухилення від оподаткування шляхом зловживання суб’єктивним податковим правом - Реферат

Ухилення від оподаткування шляхом зловживання суб’єктивним податковим правом - Реферат

вказано: "Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості". Як указано в науково-практичному коментарі до Конституції України, "...Водночас Конституція в даній статті визнає обов'язки людини, які вважаються невід'ємними складовими поняття свободи у демократичному суспільстві. Особа не може бути вільною від суспільства, бо людина є суспільною істотою. Тому важливим є розумне співвідношення між інтересами особи та інтересами суспільства, а також між правами особи та відповідного колективу. Виходячи з цього свобода особи повинна узгоджуватись із свободою інших людей та обґрунтованими вимогами суспільства. Саме в таких умовах суспільство створює середовище, яке дозволяє людині всебічно розвивати свою особистість." [5].
На нашу думку, розповсюдження дії даної норми на юридичних осіб є спірним. Крім того, зважаючи на обмеження діїцивільного законодавства за колом відносин (ст. 1 ЦК), ст. 13 ЦК також важко визнати достатньою підставою для визнання даного принципу як загальноправового.
Аналіз можливих форм зловживання правом ускладнено не лише неконкретизованим визначенням терміна в законодавстві, але і тим, що традиційно у вітчизняному законодавстві норми про заборону зловживання правом групуються разом з нормами, що зобов'язують реалізувати права відповідно до норм моралі, забороняють неправомірне обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку та недобросовісну конкуренцію. Також сам термін "зловживання" в законодавстві вживається в різних значеннях (сімейному, кримінальному, господарському праві тощо).
Важливе значення має вирішення питання щодо того, чи є зловживання правом правопорушенням. Позитивним у зв'язку з цим є те, що зловживання правом не відповідає ознакам правомірної поведінки, є суспільно шкідливою та протиправною дією. Одночасно такі дії не можна закріпити в законодавстві через відповідний склад правопорушення. Тому боротьба з цим явищем може призвести до значних негативних наслідків для правової системи в цілому, адже зловживання правом, як оціночна категорія, значною мірою залежить від того, якою мірою правова система захищена від свавілля в галузі суддівського розсуду. Аналізуючи аналогічну дискусію щодо статусу недійсних правочинів, доцільно зазначити, що невизначеність того, чи є певна не правомірна дія правопорушенням, не заважає правовому захисту суспільних відносин від таких дій.
Вважаємо, що у поняття соціального призначення права повинно входити урахування фіскального інтересу держави. Таке тлумачення не є новим для судової практики України. Вважаємо, що саме подібний підхід до операцій з реалізації товарів за цінами нижче ціни придбання викладено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 09.06.2003 № 01-8/649 "Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про податок на прибуток", яким рекомендовановикористовувати у здійсненні правосуддя постанови Верховного Суду України від 26.11.2002 у справі № 20-6/030 та від 26.11.2002 № 20-6/31. На нашу думку, за текстом вказаних постанов Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вказала на необхідні напрями дослідження щодо дотримання законодавства про податок на додану вартість при наданні бюджетного відшкодування платникам податку та встановила, що не можна визнати правомірним заяву платника податків про бюджетне відшкодування надмірно сплаченої суми податку при очевидній економічній недоцільності операції, з якої випливає, що платник не мав наміру використовувати придбаний і відразу ж збитково проданий товар у власній господарській діяльності, а тому і немає права відображати результати такої операції в податковому обліку. Наведені постанови є прикладом системного тлумачення норм податкового права, в основу якого покладено принцип заперечення використання права всупереч його призначенню.
Доцільно, на нашу думку, ввести у правову практику в сфері податкових відносин механізм заборони ухилення від оподаткування шляхом зловживання платником податків своїми правами, обумовивши його процесуальні аспекти як гарантію законності правозастосування.
Такий механізм загальної заборони міг би містити в собі:
1. Заходи нормативного регулювання, що встановлюють у першу чергу юридичну відповідальність за зловживання платником податків своїм правом, критерії та порядок доведення факту зловживання, наслідки встановлення такого факту, судову процедуру узгодження рішення про стягнення податку і застосування штрафної санкції з таких операцій, склади найбільш типових ситуацій, пов'язаних зі зловживанням правом у сфері відносин, регульованих нормами законодавства про податки.
2. Заходи організаційного характеру - проведення науково-практичних конференцій з даної тематики за участі податківців, науковців та суддів, підвищення кваліфікації податківців і роз'яснювальна робота серед платників податків, забезпечення однакової практики застосування права за цією категорією справ, розробка спеціальних технологій протидії зловживанню платником податків своїм правом, уведення системи координаційних центрів з протидії зловживання правом у сфері податкових відносин, функції яких могли б виконувати спеціалізовані інспекції ДПА України.
Література:
1. Byers M. Abuse of Rights: an Old Principle, a New Age. - 2002. - 47 McGill L.J. 389 at 397.
2. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. - М., 1972. - C. 47, 50, 88.
3. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. - М., 1981. - С. 56-71.
4. Агарков М.М. Проблема злоупотребления правом в советском гражданском праве // Известия АН СССР. Отд. экономики и права. - 1946.
5. Коментар до Конституції України. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. - С. 73.
Loading...

 
 

Цікаве