WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Урегулювання міжбюджетних відносин між державними органами та органами місцевого самоврядування (історико-правовий аспект) - Реферат

Урегулювання міжбюджетних відносин між державними органами та органами місцевого самоврядування (історико-правовий аспект) - Реферат

у тому числі 20 бюджетів АРСР, 145 крайових, 2 044 міських, 3 806 міського типу, 3 739 районних і 41 130 сільських бюджетів (на автора). Закон "Про бюджетні права Союзу РСР і союзних республік", а також закони про бюджетні права союзних та автономних республік і місцевих Рад народних депутатів були основою для розподілу доходів і витрат державного бюджету СРСР.
На території України на той час діяв прийнятий у червні 1960 року Закон УРСР "Про бюджетні права Української РСР і місцевих Рад депутатів трудящих", який фактично дублював вказані вище нормативно-правові акти СРСР.
Основними законодавчими актами, які регулювали діяльність органів місцевого самоврядування в сфері міжбюджетних відносин, були указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 січня 1981 року "Про місцеві податки і збори" та Закон СРСР від 9 квітня 1990 року "Про загальні основи місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР". Хоча зазначені вище нормативно-правові акти й охоплювали велике коло питань, однак у законодавстві ще існувало багато прогалин, які потребували негайного вирішення. Зокрема, не були встановлені чіткі нормативи відрахувань для формування дохідної частини місцевих бюджетів, виникали вагомі розбіжності між повноваженнями органів місцевого самоврядування різних рівнів, а також не розмежовувалися сфери діяльності по горизонталі між представницькими і виконавчими органами влади тощо. Відповідно до ієрархічної системи побудови нормативної бази в Радянському Союзі перераховані вище прогалини мало регулювати республіканське законодавство. Тому прийняття в Україні Законів "Про бюджетну систему Української РСР" та "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР і місцеве самоврядування" було лише питанням часу і після введення їх у дію дещо вдалося налагодити бюджетний процес.
Таким чином, практично у складі бюджетної системи СРСР Україна пройшла 2 етапи розвитку міжбюджетних відносин: з 20-х по 30-ті роки і з 30-х по 90-ті роки. Для першого етапу була характерна децентралізована бюджетна система з певними повноваженнями щодо розмежування доходів союзного, республіканського та місцевих бюджетів. У кожного бюджету була власна дохідна база та чітко встановлений порядок її формування.
Другий етап розвитку бюджетної системи та міжбюджетних відносин характеризувався жорсткою централізацією рішень. Більшість питань і проблем вирішувалися в центрі. Саме в цей період республіканські та місцеві бюджети втратили свою власну дохідну базу і почали формуватися за рахунок щорічних відрахувань від загальнодержавних податків і зборів.
Модель міжбюджетних відносин, яка дісталася в спадок Україні від старої командно-адміністративної системи СРСР вже в перші роки незалежності підтвердила свою невідповідність реаліям того часу. Бюджетна система і відносини між її різними рівнями не були направлені на досягнення соціальної справедливості та економічної ефективності і стояли на заваді розвитку соціально-економічних процесів у регіонах. Цілком неприйнятним для нових умов виявилася більшість інструментів організації міжбюджетних відносин, що дісталися Україні в спадщину від радянських часів. Народжені адміністративною системою управління та єдиним зведеним бюджетом, що був у часи СРСР, ці інструменти в умовах становлення основ ринкової економіки спричинили дедалі більші розбіжності між центральною владою, з одного боку, і місцевою, з іншого. Тому перед урядом країни постало завдання: сформувати нову систему міжбюджетних відносин, яка б сприяла збалансуванню державних і місцевих інтересів, а також створенню на місцевому рівні економічно самостійних господарських структур.
Досягненню стратегічної мети в 1990-2000 рр. заважала нестабільність законодавчої бази: щорічно відбувалася зміна бюджетного регулювання, змінювалися нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів та механізми розподілу основних джерел доходів між бюджетами різних рівнів (розділення та розщеплення податків). Це призводило до втрати в органів місцевої влади стимулу до нарощування власної податкової бази.
Формування дохідної частини місцевих бюджетів здійснювалося і продовжує здійснюватися, в основному, не за рахунок власних доходів, а шляхом відрахувань від загальнодержавних податків. Таким чином, фінансових ресурсів місцевим бюджетам катастрофічно не вистачало, тому у дохідній частині місцевих бюджетів, незважаючи на прийняті закони, не знижувалася питома вага коштів, що надходять у вигляді міжнародної фінансової допомоги.
В останні роки зроблені певні успішні кроки на шляху запровадження стимулюючих факторів щодо зацікавленості органів місцевої влади в мобілізації доходів до місцевих бюджетів.
Прийняття Бюджетного кодексу, а також інших законодавчих актів, сприяло врегулюванню міжбюджетних відносин між центром і регіонами, зокрема: розширився перелік доходів загального фонду державного бюджету та відбулося їх розмежування між ланками бюджетної системи, удосконалився механізм розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів з використанням формульного підходу тощо. Такі зміни забезпечили більш-менш однаковий підхід до прогнозного обсягу визначення податкових доходів бюджету адміністративно-територіальної одиниці та частково нівелював щорічні відхилення у надходженнях цих доходів.
Однак, незважаючи на позитивні зрушення в міжбюджетних відносинах, ще й досі залишається ряд невирішених питань, а саме:
- неузгодженість повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;
- наявність значноїкількості зустрічних фінансових потоків;
- централізація фінансових ресурсів;
- недосконалість формульного підходу до визначення обсягів фінансової допомоги регіонам;
- відсутність ефективного механізму надання фінансової допомоги регіонам для стимулювання їх соціально-економічного розвитку тощо.
У цьому контексті доцільним є вирішення таких завдань: поступовий перехід до взаємовідносин державного бюджету безпосередньо з бюджетами місцевого самоврядування; упровадження механізмів зацікавленості місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в укріпленні місцевих фінансів шляхом закріплення за місцевими бюджетами на довгостроковій основі частки загальнодержавних податків; визначення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів на основі диференційованих коефіцієнтів, що враховують місцеві особливості, рівень розвитку регіону; запровадження коефіцієнтів податкової спроможності території для обчислення обсягів видатків і доходів місцевих бюджетів; удосконалення нормативів соціальних видатків, які повинні враховувати регіональну і місцеву специфіку вироблення чітких критеріїв надання державної підтримки розвитку регіонів; впровадження механізму надання бюджетних трансфертів для забезпечення виконання делегованих функцій.
Таким чином, реформування міжбюджетних відносин в Україні повинно сприяти забезпеченню необхідних фінансових ресурсів місцевої влади, стимулюванню органів місцевого самоврядування до пошуку нових джерел надходжень, збалансуванню місцевих бюджетів за доходами та видатками, подоланню численних диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів. Для цього необхідно впровадження нормативно-правових актів, які б передбачали конкретні шляхи та механізми правового регулювання фінансових відносин. Такі правові механізми повинні забезпечувати не лише державні органи влади, але й органи місцевого самоврядування. Лише поєднання загальнодержавних принципів і підходів до формування фінансової політики та організації міжбюджетних відносин і інтересів органів місцевого самоврядування із урахування особливостей розвитку регіонів забезпечить їх фінансову самостійність та економічне зростання.
Література:
1. Бюджетний кодекс України // Урядовий кур'єр. - 2001. - № 131. - 25 липня.
2. Заверуха О. Міжбюджетні відносини в Україні: Проблеми правового регулювання // Право України. - 2000. - № 9. - С. 34-37.
3. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України: Основи теорії і практики. - К.: НДФІ, 1997. - 276 с.
4. Лилик О.Я. Міжбюджетні відносини в економічній системі держави // Фінанси України. - 2002. - № 6. - С. 25-28.
5. Мошенець О.С. Міжбюджетні відносини як інструмент активізації регіонального розвитку // Фінанси України. - 2001. - № 12. - С. 48-50.
6. Юрова Н., Криволапов Ю. Деякі аспекти реформування міжбюджетних відносин // Правничий часопис Донецького університету. - 2003. - № 2. - С. 16-20.
Loading...

 
 

Цікаве