WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Урегулювання міжбюджетних відносин між державними органами та органами місцевого самоврядування (історико-правовий аспект) - Реферат

Урегулювання міжбюджетних відносин між державними органами та органами місцевого самоврядування (історико-правовий аспект) - Реферат


Реферат на тему:
Урегулювання міжбюджетних відносин між державними органами та органами місцевого самоврядування (історико-правовий аспект)
Практика державної розбудови і завдання щодо подальшого поглиблення ринкових трансформацій у країні вимагають створення цілісної, прозорої бюджетної системи та організації сучасної моделі міжбюджетних відносин, які б сприяли поєднанню інтересів центру і регіонів.
Проблемі удосконалення фінансових правовідносин між центром і регіонами в Україні присвячена значна кількість праць [3-5].
У роботах українських учених здебільшого розглядається сутність, функції, моделі міжбюджетних відносин, механізми бюджетного регулювання, шляхи вдосконалення міжбюджетних відносин і фінансове вирівнювання місцевих бюджетів. Слід зазначити, що науковий пошук здебільшого проводиться в сфері фінансових прикладних аспектів, тоді як правове регулювання міжбюджетних відносин, їх формування в історичній ретроспективі донині залишається недостатньо дослідженим. [2, 3, 6].
Перші спроби щодо взаємодії державних і місцевих органів влади у сфері фінансів були зроблені в рабовласницьких державах Ольвії та Боспорському царстві ще в 4-2 ст. до н. е. Основним джерелом наповнення державного бюджету в той період було надходження ввізного та вивізного мита, а також податки. Справлянням грошових надходжень до скарбниці займалися спеціальні комісії "семи" і "дев'яти", які представляли центральну владу і безпосередньо взаємодіяли з місцевими органами влади.
Подальший розвиток дворівневої системи управління відбувався вже набагато пізніше в Київській Русі, у період князювання Олега. Принцип взаємодії державних і місцевих органів влади реалізовувався між верховною князівською та помісною владою, хоча ці взаємовідносини досить часто мали надто імперативний характер. Система оподаткування була дуже примітивною, а її основу складала данина з приєднаних племінних князівств, яких нараховувалося близько двадцяти.
Наступний, якісно новий етап у взаємодії державних і місцевих органів влади почався у роки правління княгині Ольги, після проведення нею першої в історії Русі бюджетної реформи. Суть цієї реформи полягала в тому, що вперше вдалося створити діючий механізм визначення розміру данини, що забезпечував як поповнення князівської скарбниці, так і залишав необхідні кошти на місцях для задоволення локальних потреб. Ще однією позитивною рисою даної реформи був перехід від "полюддя" - діючої на той час системи збирання податків, яка полягала у зборі дружинниками повинностей по всій території держави, до системи справляння податків "на місцях" при якій створювалися спеціальні "становища", що використовувалися князівськими дружинниками як місцеві пункти справляння данини. Саме такі нововведення можна вважати першим кроком на шляху до становлення місцевого управління та міжбюджетних взаємовідносин між різними рівнями влади.
На початковому етапі феодальної роздробленості Київської Русі (30-ті роки ХІІ - 30-ті роки ХІІІ століть) характерною рисою управління залишалася система "годування" для утримання центральної влади (князівської) за рахунок прибутків окремих волостей.
У період натурального господарства фінансова діяльність держави була в руках місцевих органів влади, які визначали розмір повинностей та витрат державних коштів. У той же час основними фінансовими документами були плани - територіальні та плани по джерелах доходів. При територіальній системі кожна область мала самостійні фінансові управління, свій розпис доходів і витрат. Подібна система взаємовідносин центру і місцевих органів влади у фінансових питаннях збереглася і в часи татаро-монгольської навали.
Подальший розвиток місцеве самоврядування дістало після прийняття хартії вольності міста Магдебурга. Для отримання Магдебурзького права міста сплачували певні кошти, а натомість мешканці звільнялися від натуральних повинностей і сплачували лише грошові податки з торгівлі та промислів. Населення також мало забезпечувати надходження матеріалів для будівництва, ремонтувати дороги і утримувати прикордонні міста.
Після возз'єднання України з Росію, Україна втратила фінансову самостійність у бюджетній сфері та була змушена вносити більше чверті свого національного доходу на користь монархії. На початку XIX ст. основне поповнення бюджету відбувалося за рахунок оборотного та подушного податків з населення, податків з капіталів і торгових оборотів, митних та інших зборів. Уже на той час вагоме місце займало непряме оподаткування. Так, на початку 60-х років розмір питного податку становив близько 25 % державних доходів. Незважаючи на значний тягар податків, який в основному несли селяни, дефіцит бюджету був дуже вагомим і його доводилося погашати внутрішніми та зовнішніми позиками та емісією грошей. Необхідно зазначити, що фінансовий стан Росії був скрутним і, незважаючи на проведення урядом фінансової та грошової реформи, необхідного механізму для покращання становища відшукати не вдалось. Таким чином, уже в 1861 році державний борг Росії дорівнював майже восьми її річним бюджетам. Позитивних змін вдалося досягти тільки в 1906 році після прийняття 8 березня Правил про порядок розгляду державного розпису доходів і витрат Російської імперії. Також певні зрушення відбулися після прийняття Конституції і заснування Державної Думи, оскільки було введено в дію правові норми, які дозволили дещо впорядкувати бюджетний процес і зміцнити фінансовий контроль.
Зі створенням СРСР, в 1922 році розпочався новий етап у регулюванні міжбюджетних відносин. Створення нової держави передбачало формування єдиного бюджету, до якого входили бюджети союзних республік. Таке складне державне утворення вимагало чіткого збалансування всіх ланок бюджетної системи і підготовку необхідної нормативної бази. Перші кроки по її формуванню були зроблені до утворення СРСР, ще в 1921 році, після прийняття ВЦВК і РНК постанов "Про місцеві бюджети", "Про перелік витрат, що фінансуються місцевими коштами" і "Про місцеві кошти", які згодом були перенесені в законодавство Радянського Союзу. Важливим кроком у розвитку місцевого самоврядування було прийняття в 1923 році тимчасового Положення про місцеві фінанси, яким встановлювалася структура місцевих бюджетів, механізм місцевого оподаткування, порядок складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів, а також права та обов'язки органів влади різних рівнів. Саме це стало вагомим внеском у розбудову міжбюджетних відносин. З введенням у дію цього нормативного акта змінився порядок формування дохідної частини місцевих бюджетів і були значно видозмінені видаткові повноваження місцевих органів влади. Тепер кошти місцевих бюджетів почали витрачати на дорожне будівництво та транспорт, соціальне забезпечення, а також соціально-економічний розвиток територій. Помітно зміцнилася дохідна частина місцевих бюджетів [в основному за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків].
Цей період ознаменувався стрімким пожвавленням міжбюджетних взаємовідносин, атакож тим, що для фінансового вирівнювання територій була вперше використана субвенція, яка надавалась із урахуванням економічного потенціалу регіону та відповідно до необхідності задоволення місцевих потреб.
У квітні 1926 року було затверджено ЦВК Положення про місцеві фінанси СРСР, а потім, через певний час, уряд України затвердив Порядок про місцеві фінанси УРСР. Даний нормативно-правовий акт регламентував порядок утворення і використання коштів місцевих бюджетів, і він став основою у формуванні сучасного бюджетного законодавства України.
Таким чином, у 20-30 роках ХХ століття в СРСР були зроблені значні кроки у зміцненні місцевого самоврядування. Однак уже в 1938 році Верховна Рада СРСР приймає рішення щодо включення місцевих бюджетів і бюджету державного соціального страхування до структури єдиного державного бюджету, що було закріплено в 1959 році в Законі "Про бюджетні права Союзу РСР і союзних республік". Даний Закон закріпив відповідно структуру бюджетної системи, що складалася з союзного бюджету, бюджетів союзних республік та бюджету державного соціального страхування. Бюджети союзних республік, у свою чергу, включали республіканські бюджети союзних республік, бюджети автономних республік, місцеві бюджети [крайові, обласні, автономних областей, окружні, районні, сільські і селищні]. Таким чином, бюджетну систему СРСР у кількісному виразі склали: державний бюджет, 15 державних бюджетів союзних республік, до яких входили 50 884 місцевих бюджетів,
Loading...

 
 

Цікаве