WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Управлінські рішення в органах внутрішніх справ та їхня класифікація: правове регулювання - Реферат

Управлінські рішення в органах внутрішніх справ та їхня класифікація: правове регулювання - Реферат


Реферат на тему:
Управлінські рішення в органах внутрішніх справ та їхня класифікація: правове регулювання
Практична значущість класифікації управлінських рішень зумовлена, перш за все, потребою підвищення професійних управлінських знань суб'єктами управління, якими є керівники (начальники ОВС) у внутрішньосистемних адміністративних відносинах, з одного боку, та працівники ОВС як представники влади - з іншого.
Поділ управлінських рішень ОВС на певні групи, залежно від критерію, проводився протягом усього розвитку управлінської науки в органах внутрішніх справ. Цій проблемі присвячені наукові праці О. Бандурки, Ю. Битяка, І. Голосніченка, Д. Калаянова, Р. Калюж-ного, Я. Кондратьєва, О. Коренєва, С. Маіляна, С. Пєткова, В. Плішкіна, О. Остапенка та ін. Однак, незважаючи на численні дослідження, багато питань, пов'язаних із виокремлен-ням окремих видів управлінських рішень в ОВС, залишаються не вирішеними, що негативно позначається на ефективності управління в органах внутрішніх справ у цілому.
Метою цієї статті є визначення оптимальної моделі класифікації управлінських рішень в органах внутрішніх справ.
Типологія управлінських рішень може здійснюватися за різноманітними ознаками, так званими критеріями класифікації. Так, В. Плішкін критеріями класифікації управлінських рішень визначає такі: за функціональним змістом - планові, організаційні, координаційні, стимулюючі, контрольні; за сферою дії - економічні, організаційні соціальні, технічні, технологічні рішення; за організацією розроблення управлінських рішень - одноособові, колегіальні та колективні; за діапазоном проблематики - рішення, спрямовані на розв'язан-ня якоїсь однієї проблеми, що має часткове значення, і рішення, які стосуються комплексу проблем у різних сферах керованої системи, тобто загальні та часткові рішення; за організаційним оформленням - жорсткі, нормативні, гнучкі та орієнтуючі управлінські рішення; за тривалістю здійснення (реалізації) - прогностичні, планові, оперативні (поточні); за причинами виникнення - програмні рішення, рішення, згідно з розпоряд-женнями вищих органів, ініціативні та ситуаційні рішення; за методами розроблення - графічні, математичні, статистичні, евристичні [1, с. 229-232].
Деякі дослідники цього питання більш досконалою вважать класифікацію управлінсь-ких рішень за критеріями, які обрав О. Бандурка [2]. А саме: за спрямованістю - зовнішні та внутрішні (внутрішньосистемні); залежно від ініціативи - ініціативні або спрямовані на виконання рішень вищих органів влади або управління; за масштабом, розмахом, силами та засобами - стратегічні чи оперативні; залежно від кола осіб (подій), на які вони поширюються - індивідуальні чи нормативні; за часом дії - постійні (не обмежені в часі), розраховані на певний час, рішення, які втрачають силу у міру того, як виконуються завдання, що повинні бути вирішеними; залежно від обсягів проблем управління, які розв'язують ті чи інші управлінські рішення - загальні чи окремі; за формою вираження - письмові чи усні; залежно від оформлення - наказ, вказівка, інструкція, протокол, висновок, лист, довідка, рапорт, доповідна записка, припис, правила [3, с. 141-143].
У свою чергу С. Маілян, розглядаючи особливості групових управлінських рішень в ОВС, виділяє три критерії їхньої класифікації: за підставами прийняття - ініціативні, самостійні, рішення, прийняті у виконання рішень вищих органів управління; за масштабом вирішуваних завдань - загальні, часткові, оперативні; за обсягом - рішення, що стосуються всіх сторін діяльності органів внутрішніх справ, окремих сторін діяльності ОВС [4, с. 53-61].
Аналіз наведених підходів учених щодо виділення тих чи інших критеріїв класифікації управлінських рішень дозволяє зробити висновок про те, що їхня класифікація може будуватися як на загальних (часткових), так і на предметних (функціональних) ознаках. Усі наведені класифікації управлінських рішень теоретично є виправданими, адже вони мають на меті ті чи інші прагматичні цілі. На нашу думку, немає ніякого зиску у пошуках різниці між підходами окремих авторів. Однак, вважаємо, що доцільною є така класифікація управлінських рішень, яка б мала не лише теоретичне а й практичне спрямування, тобто могла б практично застосовуватися.
На нашу думку, в органах внутрішніх справ доцільною є класифікація управлінських рішень за такими критеріями: за юридичними наслідками - правові та неправові; за об'єктом впливу - зовнішні та внутрішні; за напрямами управлінського впливу - загальні та часткові; за цільовим призначенням - стратегічні та ситуаційні; залежно від кількості суб'єктів, які приймають управлінські рішення, - одноособові, колегіальні та колективні; за об'єктами, щодо яких приймаються управлінські рішення органів внутрішніх справ - індивідуальні та нормативні; за умовами прийняття - ініціативні та директивні; за формою зовнішнього вираження - письмові, усні та конклюдентні; за тривалістю здійснення (реалізації) - розраховані на певний період часу, строк дії яких заздалегідь не встановлюється, та такі, що припиняють свою дію в міру їхнього виконання; за критерієм гласності - закриті та відкриті.
Завершуючи класифікацію управлінських рішень ОВС, необхідно зазначити і те, що недоліком будь-якої класифікації є її, як правило, лише пізнавальне, а не практичне значення. Однак керівнику (начальнику) чи працівнику ОВС, який виконує правоохоронні завдання, тобто є представником влади у відносинах із фізичними та юридичними особами, навряд чи стануть у нагоді знання про те, що існують управлінські рішення усні чи письмові, загальні (нормативні) чи індивідуальні, імперативні, директивні чи рекомендаційні тощо. Важливим для сучасної правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ, а деякою мірою і для внутрішньоорганізаційної (забезпечувальної) їхньої діяльності, є запроваджен-ня типових моделей прийняття тих чи інших управлінських рішень залежно від умов оперативної обстановки, наявності певних сил і засобів ОВС, території, кліматичних умов, від конкретних вирішуваних завдань (затримання правопорушника, його доставляння, планування заходів щодо охорони громадського порядку під час проведення масових заходів тощо). Така практика вже давно існує та позитивно себе зарекомендувала у діяльності поліцейських органів розвинених зарубіжних країн [5; 6; 7]. Дещо подібне було зроблено й у нас. Так, наказом МВС від 04.10.2003 р.
Loading...

 
 

Цікаве