WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Тлумачення міжнародного договору в сучасному законодавстві України - Реферат

Тлумачення міжнародного договору в сучасному законодавстві України - Реферат

як кодифікаційний документ у сфері міжнародних договорів. Комісія міжнародного права з самого початку своєї діяльності зіткнулася з проблемою кодифікації величезної кількості міжнародно-правових актів, укладених протягом тривалого часу. Використання традиційного методу кодифікації до права міжнародних договорів, коли виникла необхідність аналізу та узагальнення великої кількості міжнародних договорів по різних напрямах, ставилося під сумнів. Ураховуючи ці труднощі, Комісія міжнародного права ООН обрала інший шлях, а разом з ним і інший метод кодифікації. Цей метод полягав у аналізі та узагальненні не самих матеріальних норм міжнародних договорів, а положень і правил, на підставі яких укладаються, діють або припиняють дію міжнародні договори.
Таким чином, з'явилася Конвенція "Про право міжнароднихдоговорів", яка була підписана у Відні 23 травня 1969 р. З позицій загальної теорії права внаслідок зазначених особливостей ця конвенція набула рис документа процесуального права. Специфіка об'єкта і сфери застосування Конвенції 1969 р. надала їй характер універсальної кодифікаційної конвенції [14, с. 113]. Проте прийняття Конвенції 1969 р. не до кінця вирішило про-блеми у царині регулювання укладення дії або припинення дії міжнародних договорів між державами, хоча положення Конвенції 1969 р. і стали визначальними для подальшого розвитку концепції міжнародного договору в праві України.
Взаємодія Конвенції з правом України відбиває не тільки сутнісні характеристики самої Конвенції, особливості її положень, але й особливості національного права України щодо принципів міжнародного права, загального співвідношення міжнародного і національного права.
Взаємодія Конвенції 1969 р. і права України виявляється у взаємозв'язку положень Конвенції і чинних законодавчих актів України. У чому конкретно відбиваються ці взаємодія і взаємозв'язок у галузі тлумачення міжнародних договорів, можна прослідкувати при аналізі таких положень.
Перед усім звернемося до Декларації про державний суверенітет 1990 р., де Україна визнає "... пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права" [4, стаття Х]. Цим підтверджується, що Конвенція 1969 р. та її положення, у тому числі і щодо тлумачення міжнародних договорів, є пріоритетними до відповідних норм національного права України.
Іншим документом, який відбиває взаємодію міжнародного і національного права, є Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., в якому проголошується: "Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України"[1].
Вище означені положення двох документів якнайкраще відбивають специфіку взаємодії та особливості співвідношення міжнародного і національного права в Україні. Закономірно постає питання про фактичну реалізацію в законодавчих актах України її декларативних положень і як це відбивається на проблемі тлумачення міжнародних договорів.
У Конституції України у контексті питання про тлумачення міжнародного договору актуальними постають статті 9, 85 (пункт 32), 106 (пункт 3), 147, 151 [9].
Стаття 9, частина 1 Конституції України визначає загальні юридичні підстави щодо співвідношення національної правової системи та міжнародних договорів. Завдяки цій статті Основного Закону визначаються міжнародні договори, які стають частиною національного законодавства України. Це ті договори, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України, і ті договори, які не можуть бути такими внаслідок відсутності зго-ди Верховної Ради України. Закономірно постає питання щодо трансформації норм Конвенції 1969 р. у національне законодавство України. Закон України "Про міжнародні договори України" 1993 р., стаття 7, пункт 2 визначає перелік міжнародних договорів, які підлягають ратифікації, до якого на підставі підпункту "є" 2 [5] та згідно з процесуальним характером доцільно було б віднести і Конвенцію 1969 р. Що стосується Конвенції 1969 р., Українська РСР приєдналася до цієї Конвенції 14 квітня 1986 р., чим висловила свою згоду на обов'язковість для неї положень договору. Україна на підставі Закону "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. статті 6 підтвердила свої зобов'язання щодо Конвенції 1969 р. Дана конвенція набула чинності для України 13 червня 1986 р. [7, с. 5].
Характер Конвенції 1969 р. як універсальної кодифікаційної визначив її місце у системі міжнародних договорів, а тому її положення доцільно розглядати як норми імперативного характеру для держав суб'єктів міжнародних договорів. Взаємозв'язок її норм з національним правом на підставі лише декларативного визнання не може зменшити їх юридичної сили для національного права, навіть за відсутності відповідних законів у законодавстві* * . Розглянуте вище повністю стосується і питання тлумачення міжнародних договорів.
Таким чином, Конвенція 1969 р. та її положення не тільки через її характер, але і "де-юре" мають верховенство щодо національного права України.
Тлумачення як особливий механізм міжнародного права відіграє важливу роль не тільки у розуміння норм міжнародних договорів, але і у забезпеченні взаєморозуміння у міжнародних відносинах, а відтак їх стабільності. Повною мірою це стосується і тлумачення міжнародних договорів, укладених від імені уряду, міністерств або інших центральних органів. Функціонування чисельних міждержавних галузей, багатонаціональних організацій передбачає використання великої кількості міжнародних договорів. Тлумачення норм міжнародних договорів для них має важливе практичне значення.
Прийнята в українській доктрині міжнародного права класифікація міжнародних договорів і відповідне їй законодавче регулювання [5]* передбачає певну складність проблеми тлумачення норм міжнародних договорів у національному праві України. Можливо, ця складність є підставою того, що регулювання тлумачення міжнародних договорів у практиці України відбувається на рівні міжнародних принципів.
Відомо, що положення Конвенції 1969 р. щодо тлумачення, відбиті у її статтях 31, 32, 33. Через існуюче міжнародно-правове розуміння принципів міжнародного права їх можна розглядати як норми імперативного характеру.
Loading...

 
 

Цікаве