WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теоретичні проблеми організації та управління діяльністю персоналу установ виконання покарання - Реферат

Теоретичні проблеми організації та управління діяльністю персоналу установ виконання покарання - Реферат


Реферат на тему:
Теоретичні проблеми організації та управління діяльністю персоналу установ виконання покарання
Для всіх періодів історичного розвитку виконання покарань характерно, що позитивні результати такої діяльності досягалися завдяки високому усвідомленню громадянського обов'язку безпосередніми виконавцями, тобто персоналом установ виконання покарання, які здій-снюють карно-виховний процес у місцях позбавлення волі, незважаючи на об'єктивні та суб'єктивні труднощі професії. Проте не викликає сумнівів той факт, що ефективно діяти в будь-якій сфері людської діяльності можна лише за умови достатньої компетентності і високого професіоналізму персоналу.
Особливої ваги питанням організації та управління діяльністю персоналу установ виконання покарання надає активне реформування кримінально-виконавчої системи України, зумовлене реалізацією Програми подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 167), розробкою проектів Закону "Про державну службу виконання покарань" та Кримінально-виконавчого кодексу.
Як показують теорія та практичні дослідження авторів дослідження, незнання адміністративним персоналом наукових, методологічних засад управління людськими ресурсами не може привести до досягнення складних та надзвичайно важливих цілей діяльності працівників правоохоронних органів в цілому та установ виконання покарання зокрема. Цю тезу поділяють ряд авторів, серед яких О.М. Клюєв [5], В.Ф. Кузнецова [7], Г.О.Радов [12].
Необхідність такої позиції щодо проблеми організації і управління діяльністю персоналу установ виконання покарання пояснюється тим, що вона здійснюється людьми. Тому ми пропонуємо розглядати питання формування і функціонування персоналу установ виконання покарання із урахуванням не лише правових, але й організаційних засад, із застосуванням положень управлінської науки. У межах цього нами проаналізовані теоре-тичні підходи до організації і управління персоналом установ виконання покарання. Такий аналіз, виходячи з недостатньої розробленості положень управління персоналом установ виконання покарання, ми здійснювали виходячи як з положень загальної науки управління професійною діяльністю, так і з спеціальних положень управління персоналом підрозділів і служб правоохоронних органів.
Щодо правоохоронної сфери, то можна виявити, що проблемам удосконалення управління й організації функціонування в правоохоронних органах не завжди приділялася однакова увага. Дослідження проблем управління організацією, трудовим колективом, правоохоронним органом почалося з середини-кінця семидесятих років минулого століття (наприклад, [1; 7; 14; 15; 16; 18] та ін.), причому важливість цих досліджень була належно оцінена лише останнім часом. Сьогодні ми можемо говорити про зростання рівня розуміння та наявність наукових джерел з проблем організації правових та управлінських засад функціонування персоналу ор-ганізацій [6; 7; 16; 19], правоохоронних органів [3; 5; 8; 11] та установ виконання покарання [2; 4; 9; 10]. При цьому порівняння часу опублікування наукових праць щодо управління кадрами установ виконання покарання дозволяє зробити висновок про те, що останнім часом фактично не з'являлися, на відміну від, наприклад, управління органами внутрішніх справ, ґрунтовні напрацювання з питань організаційно-управлінських засад функціонування установ виконання покарання та їх персоналу.
Тому метою нашої статті є аналіз теоретичних та практичних засад організації, управління та правового регулювання діяльності персоналу установ виконання покарання як визначальних шляхів побудови функціонального забезпечення діяльності цього персоналу.
Щодо понять "організація" і "управління" серед вчених різних наук існують різні погляди, залежно від того, в якій із сфер знань працює автор. Найбільш повно розкривають ці поняття автори робіт з філософії, кібернетики, розглядаючи управління та організацію як рівновеликі поняття, без їх супідрядності один одному. І управління, і організація не існують самі по собі. Вони носять супідрядний характер і діють у межах якоїсь третьої категорії. Такою категорією є "система" [5, с. 34].
Теорія систем як наукова методологія використовує більш суворе визначення терміна "система". Головне в цьому визначенні те, що система розглядається як цілісне утворення, що, до речі, дуже близько до буквального перекладу цього слова з грецької - "ціле, що складене із частин" [11, с. 153].
З формального погляду, система - це сукупність функціональних компонентів, взаємодіючих між собою для досягнення певної мети. Однією із таких складових є організація.
Організація (франц. organisation - впорядковування, від лат. organum - інструмент, знаряддя) - властивість будь-якого матеріального об'єкта, що проявляється у впорядкованості структури, внутрішньої будови. Організація означає сукупність пов'язаних між собою складових частин (елементів) відповідного об'єкта, а також зв'язків (взаємовідносин) між ними та іншими об'єктами, в результаті чого утворюється певне зовнішнє організаційне середовище [20, с. 294].
Поняття "організація" в сучасній науці [3; 5; 11] має декілька смислових значень. По-перше, під організацією розуміється стан системи, призначеної для вирішення конкретних завдань або виконання функцій, визначених метою. По-друге, організація розглядається як функція управління поряд з іншими його функціями: плануванням, мотивацією, обліком, контролем, оцінкою й іншими. По-третє, організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальних цілей.
Організація у всіх перерахованих смислових визначеннях є предметом вивчення управлінської науки та співвідноситься з категорією "управління".
Наука про управління в соціальному аспекті розкриває поняття "управління" й "організація", причому кожне з названих понять має декілька трактувань. В.М. Плішкін визначає, що соціальне управління є особливим видом діяльності, спрямованим на упорядкування, погодження колективних дій людей для досягнення мети, яка стоїть перед ними [11, с. 11]. При характеристиці соціального управління часто використовуються загальноте-оретичні положення
Loading...

 
 

Цікаве